В пособии приведены учебный и методический материалы по выбору паровых котлов, оборудования для систем пылеприготовления, тягодутьевых машин и насосов электростанций, работающих на органическом топливе. Учебное пособие предназначено для студентов первой ступени обучения по направлениям 140100 «Теплоэнергетика» и 140200 «Электроэнергетика», а также может быть использовано студентами старших курсов специальностей 140101 «Тепловые электрические станции», 140103 «Технология воды и топлива на тепловых и атомных электрических станциях», 140204 «Электрические станции».

Григорий Котовский - один из легендарных командиров Гражданской войны, чье имя и гибель окутаны до сих пор тайной. Наш разговор - с сыном замечательного командарма Григорием Григорьевичем Котовским, ведущим научным сотрудником Института востоковедения РАН, крупнейшим индологом России.

Підручник охоплює теоретичні та практичні основи урології. Висвітлені питання загальної та спеціальної урології. У перших двох розділах представлена анатомія, фізіологія органів сечостатевої системи, симптоматика та методи діагностики в урології. Акцентована увага на аномаліях, запальних захворюваннях, травмах органів сечостатевої системи, онкоурології, фтизіурології, гострій та хронічній нирковій недостатності, наданні першої невідкладної допомоги при урологічних захворюваннях. В окремому розділі розглянуті питання діагностики, лікування, профілактики сечокам'яної хвороби з огляду на поширеність цієї патології в Україні. Для учнів і студентів навчальних закладів І-IV рівнів акредитації, для медичних сестер урологічних стаціонарів і поліклінічних кабінетів.

В книге Б. А. Федоровича рассказано о настоящих пустынях - о тех сухих областях, которые опоясывают весь земной шар и расположены либо в постоянно жарких странах, либо в центральных частях материка, где жара резко сменяется холодом. За второе издание книги "Лик пустыни" Федоровичу Борису Александровичу присуждена Сталинская премия третьей степени за 1952 год.

У практичному посібнику «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розглядаються останні досягнення у вивченні клітинних та молекулярних механізмів апоптозу. Крім того, описані наявні методи виявлення та дослідження апоптотичних клітин in vitro та in vivo, значення апоптозу в розвитку злоякісних новоутворень та використання модуляторів апоптозу для лікування онкологічних хворих. Смерть живих організмів є предметом зацікавлення не лише природодослідників, але й філософів. Постійно виникає питання, чому смерть є неминучою і в багатьох випадках наперед запрограмованою. В останні три десятиліття наші уявлення про смерть клітин тканин та органів піддалися серйозному переосмисленню. Цьому сприяли відкриття, зроблені незалежно двома групами вчених, які використовували різні об'єкти та підходи у своїх дослідженнях. Очевидно, тут доречно згадати слова відомого фізика Макса Планка про те, що головною рисою кожної нової наукової ідеї є певне поєднання двох різних за суттю явищ. На початку 70-х років минулого століття австралійський вчений Джон Керр вперше описав особливості ультраструктурних змін, що відбуваються в клітинах ссавців під час їх фізіологічної загибелі, що не викликана дією якогось патогенетичного чинника. Пізніше він та його колеги (А. Віллі та А. Кюрі) з Едінбургу в Шотландії систематизували дані, що стосуються цього явища, та запропонували термін «апоптоз» для його позначення. Приблизно у той самий час інші вчені з Великої Британії - Сідней Пренер та його співробітник Джон Салстон, а також американець Роберт Горвіц, займаючись вивченням мікроскопічного грунтового хробачка Caenorhabditis elegans, ідентифікували гени, що контролюють загибель клітин під час розвитку цього примітивного організму. Значний інтерес до апоптозу на початку 90-х років минулого століття привів до виявлення у ссавців генів, подібних до «генів смерті» у нематоди (С. elegans). Після цих праць тема апоптозу стала не лише популярною, але й надзвичайно плідною. У комп'ютерній інформаційній системі PubMed станом на грудень 2004 року знаходилося біля 92000 наукових статей, в яких вживається термін «апоптоз» - слово, яке ще не так давно було малознайомим широкому колу природодослідників. Виявлення явища апоптозу стало справді революційним у біології і його можна порівняти з такими важливими відкриттями, як, наприклад, існування клітинного циклу. Тому першовідкривачі апоптозу стали розглядатися як імовірні претенденти на отримання Нобелівської премії з фізіології та медицини. Перед комітетом, який присуджує такі премії, стояло складне завдання. У результаті ретельного розгляду цього питання 10 грудня 2002 року в річницю смерті Альфреда Нобеля на церемонії вручення премії його імені перед королем Швеції стояли С. Бренер, Сер Дж. Салтсон і Р. Горвіц. Зараз це вже історія, хоч дискусії з приводу правомірності саме такого вибору Нобелівського комітету не припиняються. У книзі «Апоптоз і рак: від теорії до практики» узагальнені найновіші відомості про закономірності та механізми загибелі клітин евкаріютичних організмів. Порівнюються різні форми такої загибелі - апоптоз, який ще називають запрограмованою або фізіологічною смертю клітини, автофагія і некроз - патологічна смерть клітин. Практичний посібник «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розрахована на фахівців у різних галузях біології та медицини. Вона буде корисною не лише для лікарів-онкологів, але й для широкого кола читачів, які цікавляться новинками в галузі природничих наук.

Проведення земельної реформи в Україні робить особливо актуальним вивчення земельного права в сучасний період. У звязку з демополізацією власності держави на землю, приватизацією та паюванням земель, іншими процесами значно зросло коло суспільних відносин, які регулюються нормами земельного права. Крім того, вони, як ніколи, сьогодні набули гострого політичного та економічного характеру. Для студентів, аспірантів, викладачів.