Людська душа потребує єднання зі світом, тому міф завжди буде органічною часткою культури. До світогляду нашого народу увійшли вірування та уявлення багатьох поколінь, які жили на території сучасної України й належали до різних племен та археологічних культур. Давні збирачі, мисливці, рибалки, скотарі й землероби залишили відлуння своїх вірувань у тому багатогранному комплексі, який ми звемо українською традиційною культурою. Ця книжка є оригінальною спробою систематизовано представити найхарактерніші й найцікавіші образи, що існували у віруваннях і магічній практиці українського етносу.

The evidence has become notorious. As our chronological distance from Nazism and its phenomenal core the mass extermination has increased, the latter's historical weight has grown as well. No introduction can do justice to this paradox's many sources, some of which I explore in the chapters that follow. Let us here simply note that the growing centrality of the Holocaust has altered the entire warp and woof of our sense of the passing century. If, well into the 1970s, wide-ranging portraits of the epoch would grant the Holocaust a modest (if any) mention, it now tends to fill the entire picture. The incriminated event has thus become the epoch's marker, its final and inescapable wellspring.

The fifteen years in Germany between the end of World War I and the National Socialists’ rise to power in 1933 stand out as one of the twentieth century’s most tumultuous periods. These years of political and economic upheaval famously spawned significant and lasting changes in the arts. However, one noteworthy product of Weimar Germany’s booming cultural life has escaped significant critical attention: the photo essay. The Photography of Crisis examines narrative photography and creates a snapshot of where Germany was after World War I and what it would become with the rise of National Socialism. By reading Weimar photo essays within their historical and literary context, Daniel Magilow shows how German photographers intervened in modernity’s key political and philosophical debates regarding the changing notions of nature, culture, personal identity, and national identity.

Наведені у словнику дефініції визначають і тлумачать основні поняття, що з'явилися у останні десятиріччя і почали використовуватися у суспільстві, стосовно когнітивних процесів у сфері інформатизації та зв'язку, конвергенція яких все більше поглиблюється і схиляється у бік розвитку інформаційних технологій та штучного інтелекту. Зроблено спробу кореляційного об'єднання термінів з точки зору проблем прав та свобод людини, індустрії інформації, інформаційних ресурсів, інформаційної інфраструктури та телекомунікацій, інтелектуальної власності й ринкової економіки в умовах переходу до Інформаційного суспільства.

Збірник є першою науковою публікацією комплексу документів з історії міста від його заснування до наших днів. Документи відображають розвиток міста протягом століть, боротьбу його населення проти експансії іноземних феодалів і Ватікану, розвиток економіки, культури і соціальної боротьби в епоху феодалізму і капіталізму, економічні, політичні і культурні зв'язки міста з іншими містами України і Росії, вплив Великого Жовтня на піднесення революційної боротьби трудящих за соціальне і національне визволення та возз'єднання з Радянською Україною. Широко показується процес перетворення Львова у великий промисловий і культурний центр України. Для науковців, викладачів вузів і студентів, вчителів, краєзнавців.

Щорічна Міжнародна наукова школа-семінар “Історія торгівлі, податків та мита” проводиться в Академії митної служби України з 2007 р. За цей час, враховуючи, що багато осіб були учасниками кількох зустрічей, надійшли заявки від 111 дослідників з України (21 місто), Польщі (4 міста), Росії (8 міст), США (1 місто), Німеччини (1 місто), які представляли 65 навчальних закладів, наукових і культурних установ, органів державної влади, та однієї міжнародної організації. Серед учасників п’яти проведених шкіл-семінарів абсолютну більшість становили учені з науковим ступенем доктора й кандидата наук: від 62,2 % у 2009 р. до 86,7 % у 2010 р. Осіб, які мале вчене звання професора, доцента і старшого наукового співробітника, було від 37,8 % у 2009 р. до 63,3 % у 2010 р. Інтерес до усіх наукових заходів виявили не лише історики, а й юристи та економісти, що цілком зрозуміло з огляду на тематику наукового заходу. Ще однією помітною рисою школи- семінару є участь у ній тих, хто починає свій науковий шлях: аспірантів, здобувачів, курсантів і студентів. Кількість учасників у 35–45 видається цілком прийнятною для того, щоб вислухати доповіді та обговорити їх. Проте, враховуючи те, що історія торгівлі, митної та податкової служб привертає інтерес представників різних наукових дисциплін, варто ширше залучати до роботи економістів і фахівців з державного управління, які досліджують історичні аспекти, істориків права. Перспективною може бути співпраця з географами, зокрема, зі створення карт, атласів історії митної діяльності, тим більше, що організатори вже мають досвід спільної роботи над колективними монографіями. Міждисцип- лінарний характер заходу сприятиме як взаємозбагаченню учасників школи- семінару, так і подоланню тих бар’єрів, що існують між представниками різних наукових дисциплін.

Щорічна Міжнародна наукова школа-семінар “Історія торгівлі, податків та мита” проводиться в Академії митної служби України з 2007 р. За цей час, враховуючи, що багато осіб були учасниками кількох зустрічей, надійшли заявки від 111 дослідників з України (21 місто), Польщі (4 міста), Росії (8 міст), США (1 місто), Німеччини (1 місто), які представляли 65 навчальних закладів, наукових і культурних установ, органів державної влади, та однієї міжнародної організації. Серед учасників п’яти проведених шкіл-семінарів абсолютну більшість становили учені з науковим ступенем доктора й кандидата наук: від 62,2 % у 2009 р. до 86,7 % у 2010 р. Осіб, які мале вчене звання професора, доцента і старшого наукового співробітника, було від 37,8 % у 2009 р. до 63,3 % у 2010 р. Інтерес до усіх наукових заходів виявили не лише історики, а й юристи та економісти, що цілком зрозуміло з огляду на тематику наукового заходу. Ще однією помітною рисою школи- семінару є участь у ній тих, хто починає свій науковий шлях: аспірантів, здобувачів, курсантів і студентів. Кількість учасників у 35–45 видається цілком прийнятною для того, щоб вислухати доповіді та обговорити їх. Проте, враховуючи те, що історія торгівлі, митної та податкової служб привертає інтерес представників різних наукових дисциплін, варто ширше залучати до роботи економістів і фахівців з державного управління, які досліджують історичні аспекти, істориків права. Перспективною може бути співпраця з географами, зокрема, зі створення карт, атласів історії митної діяльності, тим більше, що організатори вже мають досвід спільної роботи над колективними монографіями. Міждисцип- лінарний характер заходу сприятиме як взаємозбагаченню учасників школи- семінару, так і подоланню тих бар’єрів, що існують між представниками різних наукових дисциплін.

Аграрне право-порівняно нова галузь у системі права, яка об'єктивно сформувалась у 70-х рр. минулого століття внаслідок об'єднання в єдиний комплекс правових норм, які регулювали суспільні відносини в колгоспах, державних сільськогосподарських підприємствах, інших сільськогосподарських виробничих структурах. Для студентів вищих юридичних закладів, викладачів, аспірантів, науковців та практичних працівників.

Монографію присвячено березільській культурі, яка постала в процесі реформування українського театру Лесем Курбасом (1887–1937). Вперше у вітчизняному театрознавстві феномен цієї культури розглядається в своїй унікальній цілісності і вражаючому структурному розмаїтті на тлі бурхливого мистецького процесу кінця 1910 — початку 1930-х років ХХ століття. У книзі відтворена творча практика Молодого театру (1917–1919), Кийдрамтеатру (1920–1921), Мистецького Об'єднання «Березіль» (1922–1926), театру «Березіль» (1926–1933). Особливу увагу приділено аналізу першої української режисерської школи та професійному становленню таких режисерів як Ф. Лопатинський, Б. Тягно, Г. Ігнатович, В. Василько, Я. Бортник, Л. Дубовик, В. Скляренко, Б. Балабан, К. Діхтяренко та ін. Проаналізовано всі вистави цієї режисерської генерації та вистави Л. Курбаса в контексті програмних цілей березільської сценічної культури актуальної до сьогодні. Книга розрахована на практиків, теоретиків театру, студентів профільних творчих ВУЗів, а також усіх тих, хто цікавиться історією української авангардної культури.

Эпохальный труд знаменитых британских историков посвящен анализу политической программы, активно внедряемой нацистами на территории Германии в период с 1933 по 1945 год. Весьма подробно описана работа мощного политического механизма, породившего концентрационные лагеря для инакомыслящих, новый демографический курс и тенденции в сферах промышленности и сельского хозяйства, сформировавшие понятие немецкого "экономического чуда" 1930-х годов. Опровергая неизбежность прихода к власти Гитлера, авторы без прикрас и патриотического лоска отражают все ужасы нацистского режима, обернувшегося сокрушительным поражением.

Навчальний посібник розглядає валеологію як багатогранну інтегративну науку. Детально висвітлюються складові здоров'я — фізичне, психічне, соціальне і духовне. Пропонуються методики зміцнення здоров'я. Народний досвід оздоровлення, традиції, що враховують валеологічні аспекти побуту та культури українців подаються в контексти завдань посібника. Навчальний посібник адресований студентам педінститутів, педагогам і медичним працівникам, громадським оздоровчим організаціям та об'єднанням, які пов'язані з навчально- виховною роботою.

Вільна Академія Пролетарської Літератури (ВАПЛІТЕ) — літературне об'єднання в Україні. Виникла у Харкові, існувала з січня 1925 до 28 січня 1928. Організація стояла на засадах творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західно-європейської культури. Фактичним лідером ВАПЛІТЕ був Микола Хвильовий. Приймаючи офіційні вимоги комуністичної партії, в питаннях літературної політики ВАПЛІТЕ займало незалежну позицію і стояло на засадах творення нової української літератури кваліфікованими митцями, що ставили перед собою вимогу вдосконалення, засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. Лідером організації був Микола Хвильовий, який висунув гасло «Геть від Москви!». Президентами — Михайло Яловий (пізніше Микола Куліш), секретарем — Аркадій Любченко. До складу організації входили: Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Аркадій Любченко, Олесь Досвітній, Микола Куліш, Майк Йогансен, Григорій Епік, Павло Тичина, Іван Сенченко, Олекса Слісаренко, Петро Панч, Микола Бажан, Юрій Яновський, Юрій Смолич, Іван Дніпровський, Олександр Копиленко, Петро Шатун та інші. В 1927 ВАПЛІТЕ видавала журнал «ВАПЛІТЕ», у якому серед інших друкувались: Никифор Щербина та ін. Погляди М. Хвильового зумовили критику ВАПЛІТЕ з боку партійних і державних діячів УРСР. Особливо гострих нападок зазнав твір М. Хвильового «Вальдшнепи». 28 січня 1928 р. було конфісковано вже надруковане 6-те число літературно-художнього двомісячника «ВАПЛІТЕ» «через уміщення другого уривка з «Вальдшнепів» Хвильового, ВАПЛІТЕ змушена була «самоліквідуватися» [1]. Члени ВАПЛІТЕ продовжували літературну діяльність в альманасі «Літературний ярмарок» (1928-29) і організації «Пролітфронт». Члени ВАПЛІТЕ — одні з перших жертв репресій сталінського режиму.

Книга была издана во время Великой Отечественной войны и проникнута соответствующим настроем. Факты, представленные в книге, общеизвестны, и в то же время не лишним будет их в своей памяти освежить. Например, половина нынешней Германии была славянской ещё в VII веке нашей эры (граница проходила по Эльбе).

Конституція України надала широкі демократичні права, свободи громадянам, їх об'єднанням та встановила гарантії реалізації та захисту їх в судовому й іншому юрисдикційному порядку. За чинним законодавством захист політичних, інших соціально-економічних прав здійснюється в установленій формі судом, арбітражним або третейським судом, профспілковими та іншими громадськими організаціями, а в окремих випадках — в адміністративному порядку (ст. 6 ЦК України). Рішення судових і несудових органів, інших юрисдикційних органів, що стоять на захисті майнових і особистих немайнових прав громадян, юридичних осіб і держави, є обов'язковими і підлягають виконанню на всій території України. Не виконані добровільно, вони виконуються примусово в порядку, встановленому законом України «Про виконавче провадження» від 22 квітня 1999 р. Отже, виконанням рішень суду та інших юрисдикційних ор¬ганів завершується процес захисту суб'єктивних майнових і осо¬бистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у порядку виконавчого провадження, вста-новленому законом.