У монографії з сучасних наукових позицій на підставі широкої джерельної бази аналізуються ключові проблеми розвитку історичного пізнання часів середньовіччя (V – XV ст.), виявляється ґенеза наукової парадигми історичного процесу в різних типах середньовічного історизму. Тема роботи мало досліджена в сучасній історичній науці. Книга розрахована на вчених, викладачів, аспірантів, магістрантів та студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів, загал читачів, які цікавляться проблемами всесвітньої історії та розвитку історичного мислення.

Вся правда о чудовищной аварии на станции «Фукусима-1». Вы прочитаете хронику событий по дням и часам. Узнаете, какие процессы происходили на станции и почему катастрофа такого масштаба оказалась возможной в высокотехнологичной стране. Вы узнаете об особенностях менталитета японцев, интересных в связи с произошедшим. О судьбах ликвидаторов. Вас ждет подробный анализ возможных последствий взрыва. Книга написана журналистом канала «Russia Today» Романом Цирулевым, получавшим информацию из первых рук. В совершенстве владея японским, Роман провел также серьезное исследование «изнутри».

Настоящий сборник посвящен истории грамматических учений в славянском мире. Грамматические сочинения славянского Средневековья и эпохи становления литературных языков нового типа в течение последних деятилетий привлекают все большее внимание филологов, и это неудивительно? подобные источники дают уникальную возможность одновременно изучать как язык эпохи, так и её языковые представления, пропуская их через сетку современного научного анализа. Реконструкция литературного языка приобретает таким образом многомерность, что дает больше возможностей для создания адекватной модели его развития.

  Текст у форматі PDF 4.43 Мб

Автор книги Гарет Вильямс рассматривает историю шахматных фигур, начиная с древних культур, существовавших на территории Азии, и заканчивая современными шахматами, которые участвуют в состязаниях в наши дни. Большинство шахмат, представленных на страницах этой книги, относится к середине XVIII века. Некоторые из них происходят из известных в свое время центров резьбы по слоновой кости, таких как Берхампур в восточной части Индии, Гуанчжоу в Китае, Дьеп во Франции или Холмогоры в России. В этих странах сложились собственные школы, каждая со своими особыми сюжетами, декоративными мотивами и способами обработки материала, которые обычно передавались из поколения в поколение. Книга познакомит вас также с серьезными историческими фактами, интересными персонажами и увлекательными подробностями о матчах, в которых они участвовали.

Туринская плащаница с изображением тела человека, снятого с распятья, - одна из наиболее загадочных исторических реликвий, с которой связано много самых разных предположений и гипотез. Существует даже версия, что на ней запечатлен Иисус Христос. О том, как наука пытается объяснить этот феномен, какие методы она использует, живо и интересно рассказывает автор на страницах этой брошюры. Выпуск рассчитан на широкий круг читателей.

Упорядники ставили перед собою завдання у короткій формі, спираючись на документи, показати, що русифікація як України, так і всіх народів, уярмлених імперією, ніяк не була самочинним, природнім процесом як це намагаються доводити апологети відновлення імперії, а цілеспрямованою державною політикою всіх російських режимів, починаючи від виокремлення московських правителів з–під залежності ханів й підпорядкування київської митрополії Московському патріархові в 1685 році, закінчуючи нинішнім режимом Путіна. Матеріал опрацьований на основі Вікіпедії, Енциклопедії українознавства, Енциклопедичного словника Брокгауса й Єфрона, архівів упорядників і ряду інтернетних сайтів. У цьому переліку показані далеко не всі, а лише найбільш знакові випадки російської денаціоналізаційної політики щодо України.

У монографії на базі переважно місцевих архівних документів уперше змальовано цілісну картину голоду 1946 – 1947 рр. в українському Донбасі. Матеріал подано у вигляді хроніки подій. У додатках вміщено узагальнені дані. Наведено свідчення людей, котрі пережили голодне лихоліття. Книга має термінологічний словник і перелік праць автора з історії голоду в Україні. Дослідження розраховане як на фахівців-істориків, так і на широке коло читачів.

"Хроніка європейської Сарматії" італо-польського історика XVI–XVII ст. Олександра Гваньїні (1538–1614) є надзвичайно цінною й популярною пам’яткою європейської історіографії, яка активно поширювалася і використовувалася в Україні в XVI–XVIII ст. Ця книга неодноразово видавалася різними європейськими мовами, а її найновіше видання (у польському перекладі) побачило світ у Кракові 1611 р. «Хроніка» Гваньїні складається з 10 книг-частин, кожна з яких присвячена конкретній державі або регіону, висвітлює їх військово-політичну та релігійно-культурну історію. Найбільшу увагу приділено Центральній та Східній Європі (Україна, Білорусь, Росія, Польща, Литва, Молдова та ін.), дещо меншу – Західній Європі (Австрія та Німеччина, Швейцарія, Скандинавія тощо), а також Близькому Сходу. І не випадково саме за цією «Хронікою» вчився Богдан Хмельницький, не випадково вона справила такий потужний вплив на українське, російське, білоруське літописання. «Хроніка» Гваньїні написана легко, читається і нині з величезним інтересом та містить багато ілюстрацій. Видання окремою книгою у перекладі українською мовою «Хроніки» Гваньїні – цінного історичного джерела, літературної та історіографічної пам’ятки без сумніву стане вагомою подією у науковому та культурному житті сучасної України. Це видання розраховане не тільки на науковців, а й на викладачів вищої та середньої школи, широке коло любителів історії.

У монографії на матеріалі лінгвістичних (писемні пам'ятки і сучасні народні говори), історичних, археологічних, антропологічних та ін. джерел висвітлюються питання етно- і глотогенезу слов'ян, досліджуються етапи їх розселення у Східній Європі, формування східнослов'янських мовних особливостей, утворення давньоруської народності та її мови, становлення й первісна локалізація (до XIII ст. включно) давньоруських діалектних фонетичних рис, що згодом стали розрізнювальними особливостями російської, української та білоруської мов. Через типологічне зіставлення цих рис із результатами розвитку відповідних праслов'янських фонетичних явищ в інших слов'янських мовах забезпечується загальнослов'янське тло дослідження. Для мовознавців, істориків, етнографів (дослідників, викладачів вузів, аспірантів, учителів, студентів) і всіх, хто цікавиться історією східнослов'янських мов.

В книге представлены основные течения и направления идейной борьбы ранней эпохи российского Просвещения. Большое место уделяется взглядам Ф. Проко- повича, С. Яворского, М. Ломоносова, Г. Сковороды, А. Радищева; дается представление о сектантской, анонимной и переводной литературе, а также о воззрениях масонов, спиритуалистов и мистиков XVIH в.

Т. 1 : Запорізький край. - 2008. - 512 с.

Ч. 1 : Матеріали до словника

Монографія "Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX - на початку XX ст." - перша спроба подати цілісну характеристику регіонального функціонування української мови в зазначений період у контексті істориш-культурних чинників, які впливали на соціальний статус української мови, її функціональні сфери та ступінь внутрішнього розвитку. У першій частині монографії представлено словникові матеріали, з яких постає загальний образ західного варіанта тодішньої української літературної мови у зіставних зв'язках із її сучасними лексичними, граматичними, фонетичними нормами тощо. Реєстрову частину словника укладено з таких лексичних одиниць, що у їх формі, значенні й особливостях слововживання виявилася історична специфіка літературномовного процесу на західноукраїнських землях, зокрема й на Буковині, - вплив живої народної мови - діалектів південно-західного наріччя, співтериторіальних мов, які функціонували в місцевому соціумі в силу поліетнічного складу населення, діяльності чужомовної державної адміністрації часів Австро-Угорщини. Матеріали до словника містять близько 3500 словникових статей. Ілюстративні матеріали мають різне функціонально-стилістичне спрямування, у них використано тексти публіцистики, навчальних посібників, листування, художньої літератури, зразки інформаційного мовлення - хроніку громадсько-політичного життя, рекламу, оголошення тощо. У коментарях до кожної словникової статті подано зіставні мовні факти з польської, німецької, російської, румунської та інших мов. Друкується згідно з ухвалою Вченої ради Чернівецького державного університету ім.Ю.Федьковича, протокол №2 від 23 березня 2000 р.

З давніх-давен більша частина території сучасної України була вкрита лісами. Навіть на широких степових просторах Південної України, у долинах річок росли великі діброви. Тож дерево було найпоширенішим матеріалом, з якого предки сучасних українців не лише зводили різноманітні будівлі, а й виготовляли все необхідне для життя: меблі, посуд, хатнє начиння, господарський реманент, виробниче устаткування, транспортні засоби. У них було особливе, шанобливе ставлення до дерева як до матеріалу живого й одухотвореного, прихильного до людини. Аж до кінця 18 ст. всі в Україні – від простого селянина до ясновельможного гетьмана – були щиро переконані, що жити слід тільки у дерев’яному будинку чи палаці, бо кам’яні та цегляні будівлі є вкрай шкідливими для здоров’я. В історико-культурологічному плані це переконання зіграло злий жарт з українським народом. Мурованих палат, замків, храмів будували мало, а дерев’яні, яких було безліч, усі загинули – тож історична та культурна спадщина України виявилася штучно збідненою. Проте, якою вражаючою була наша дерев’яна архітектура, ми можемо лише здогадуватися на підставі результатів археологічних досліджень, захоплених описів мандрівників-іноземців та тих окремих дерев’яних пам’яток, які ще вціліли.