On the 24 April 1855, Colonel Carmichael Smyth held a parade of the ninety skirmishers of the 3rd Light Cavalry of the Bengal Army at Meerut, some 30 miles from Delhi. The disastrous events that followed sparked an almost wholesale mutiny of the Honourable East India Company's Bengal Native Army. Had the ensuing uprising succeeded, it would have threatened the validity of the entire British Empire. As it was the Mutiny witnessed several tragic and bloody events, from the original incident in Meerut to the horrifying siege of Cawnpore. Christopher Wilikinson-Latham details the history of the conflict, from its beginnings to ultimate resolution.

Другий том розповідає про історію України від повстання Богдана Хмельницького до ліквідації полкового устрою на Лівобережжі у 1782 р.

Праця кандидата історичних наук Н. Стужинської присвячена малодослідженим і маловідомим подіям Білоруського Спротиву: Слуцькому повстанню й діяльності антирадянської партизанки в 20-ті роки ХХ ст. У додатку представлені матеріали, які ілюструють тогочасну боротьбу. Розрахована на широке коло читачів.

  Текст у форматі PDF 5.32 Мб

У книзі вивчаються різноманітні аспекти впливу повстання Степана Разіна на події в Україні: повстання в Слобідській Україні 1670 р., зв'язки Разіна з козацькою старшиною Правобережжя і Лівобережжя, вплив повстання на політику старшини.

У збірнику вміщені документи (універсали, звернення, укази, повідомлення, рапорти тощо) за 1717—1775 рр., в яких висвітлюється гайдамацький рух на території України в усіх його формах і проявах. Значна кількість матеріалів стосується повстання 1768 р. Документи збірника розкривають характер і соціальну природу гайдамацького руху як одного з етапів антифеодальної боротьби, показують зв’язок цього руху з антифеодальними виступами в Польщі, Росії, Білорусії, Молдавії. Збірник розрахований на науковців, викладачів вузів ! шкіл, працівників музеїв та на широке коло читачів.

Хоткевич Гнат Мартинович народився 31 грудня 1877р. в Харкові, де минула більша частина його життя. 1900р. закінчив місцевий технологічний інститут. Ще в студентські роки включився в культурно-освітню діяльність на селі, віртуозно опанувавши гру на бандурі. Разом з О. Матюшенком, майбутнім організатором повстання на панцернику «Потемкин», влаштовував вистави, їздив місцями козацької слави. Зрештою, увійшов у контакти із членами Української соціал-демократичної партії (О. Коваленко, Ж. Коллар та ін.). Все це викликало підозри місцевих властей, внаслідок чого 1899р. він був на рік виключений з інституту як неблагонадійний. Був одним з організаторів виступу кобзарів-лірників на Археологічному з'їзді в Харкові (1902), фундатором першого в Росії Робітничого театру.

У книзі «Доба гетьмана Івана Мазепи в документах» вмішено універсали, накази гетьмана, листи, спогади генеральної старшини, російських високопосадовців, іноземців та інші матеріали, що допоможуть краще відчути епоху, в якій зароджувався вибух-протест проти царизму, Петра І. Уперше подасться цілісний масив допитів старшин, козаків, які брали участь у повстанні 1708-1709 рр. Загалом збірник документів ознайомить читача з 900 документами, які висвітлюють спосіб життя, економічні, політичні інтереси провідної верхівки Гетьманщини та гетьмана Івана Мазепи. Видання буде корисним як для істориків, гак і для економістів, правників, дипломатів, літературознавців, культурологів.

Крестьянское восстание, вспыхнувшее в конце января 1921 г. в Ишимском уезде Тюменской губернии и в течение нескольких недель охватившее обширнейшую территорию, традиционно называют Западно-Сибирским. По своим масштабам оно было самым крупным вооруженным выступлением за все время коммунистического правления в России. Основные его очаги были исключительно жестоко и довольно быстро подавлены. Но Западно-Сибирский мятеж, поставив коммунистический режим перед фактом массового сопротивления населения, вынудил советское руководство ускорить отказ от политики "военного коммунизма".

Пропоноване видання – дослідження істориком завершального періоду гетьманування Івана Мазепи. Автор звертає увагу читача на один із найцікавіших і водночас найтрагічніших моментів нашої історії – загибель Батурина 2 листопада 1708 року. Дослідник розглядає цей період як реакцію російського самодержавства на спробу українців вибороти незалежність за складних умов російськошведської війни. У книзі мовою документів відтворено передумови, мотиви та наслідки повстання на чолі з Іваном Мазепою, проаналізовано організаційні прорахунки, ідеологічні, історичні та суспільно-політичні причини поразки. Дослідження містить також додатки, в яких подано біографічні відомості про гетьмана Івана Мазепу, наукову розвідку про походження герба та долю портрета з колекції Бутовичів. Також автор простежує подальшу долю гетьманської столиці – Батурина – від часів Кирила Розумовського і до кінця ХХ століття. Книжку адресовано історикам, політологам, викладачам, студентам, аспірантам, усім тим, кому небайдужа славна історія України.

Книга розповідає про участь авторки у боротьбі за свободу і незалежність рідного краю та важкі поневіряння в таборах Норильська, Тайшету, Мордовії, незламність духа і віру в торжество справедливості.

Т. 10. - 180 с.

У цьому номері вміщено праці секції української історії та культури Народного комісаріату освіти. Першу частину видання присвячено пам'яті історика О. Я. Єфименкової, чия наукова діяльність була пов’язана з Харковом. У другій частині опубліковано вісім статей щодо соціально-економічних питань початку ХІХ ст. в Лівобережній Україні та кріпацьких виступів проти поміщиків. На суто архівному матеріалі досліджено історію шкільної освіти, епізоди польського повстання 1830 р. й суди над гайдамаками.

Проводиться аналіз зовнішньої політики Богдана Хмельницького, його звязки з урядами Польщі, Туреччини, Криму, Москви, Угорщини та інших держав від початку повстання до Зборівсьйого миру. У цій площині простежується формування політичних поглядів українського гетьмана. Також з’ясовуються плани козацької старшини перед організацією військових походів 1648–1649 pp. Для наукових працівників, викладачів, студентів та всіх хто цікавиться історією.

Київська Козаччина 1855 — масові сел. виступи в Київській губернії за відновлення козацтва як сусп. стану і військ. формування. Приводом до них стало опублікування під час Кримської війни 1853—1856 маніфесту імп. Миколи I, що передбачав створення рухомого держ. ополчення. По Київщині, де ще свіжими були згадки про запороз. козацтво, почали поширюватися чутки, нібито тих, хто запишеться в ополчення («у козаки»), буде звільнено від кріпосної залежності (див. Кріпацтво) і вони одержать поміщицькі землі та майно. Бажаючі покозачитися примушували священиків та ін. письменних людей складати списки «вільних козаків», а записавшись у ці списки, відмовлялися відробляти панщину і виконувати розпорядження місц. адміністрації, створювали власні органи самоврядування («сільські громади») і вибирали собі ватажків (відомі імена окремих з них: Василь Бзенко, Іван та Микола Бернадські, Яків Романовський, Михайло Гайденко, Корній Захарченко). Почавшись у лют. 1855 у Васильківському повіті, рух за покозачення в берез.—квіт. охопив понад 500 сіл і містечок у 8 із 12 повітах Київ. губернії (Таращанському, Васильківському, Київському, Звенигородському, Черкаському, Уманському, Сквирському, Канівському). На придушення «козаччини» уряд кинув регулярні війська і поліцію. У кількох селах і містечках сталися криваві сутички, найзапекліше протистояли військам і поліції покозачені селяни у Биковій Греблі (Васильківський пов.; нині село Білоцерківського р-ну), Березні (Сквирський пов.; нині село Володарського р-ну; обидва Київ. обл.), Корсуні (нині м. Корсунь-Шевченківський) і Таганчі (Канівський пов.; нині село Канівського р-ну Черкас. обл.). Однак сили були нерівними. Селяни змушені були скоритися.

Монографія присвячена першому і одному з найбільших козацьких рухів в історії України. У ній докладно розглядаються причини польсько-козацького конфлікту, повстання Криштофа Косинського 1591-1593 років, молдавські походи 1594-1595 років, міжнародні контакти козацтва, його діяльність па території України та Білорусії взимку 1595-1596 років, хід польсько-козацької війни навесні 1596 року, вплив козацьких війн кінця XVI ст. на суспільну свідомість.

Селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти, що отримало назву Коліївщина, стало найвищим злетом українського національно-визвольного руху в XVIII столітті. Колії (так називали повстанців) виступали не тільки проти феодального, національного та релігійного поневолення, їхньою головною метою було відновлення незалежної Української держави – Гетьманщини.