Збірник складається з документів, що стосуються німецької окупації України 1918 р. Документи взяті з переписки німецького командування і послів держав Центрального блоку з Міністерством закордонних справ Берліна і Відня. Матеріали відображають імперіалістичну політику Німеччини перетворення України в напівколонію, розстріли та каральні операції, грабіжницьку політику. Збірник надає ряд нових відомостей щодо гетьманського перевороту 29 квітня 1918.

Року 1941, на сходинах Української Громади в Берліні, Сл. пам. Гетьман Павло промовляв: «Ми переживаємо час, коли ревуть гармати, падають великі держави, але повстають і нові. Час надзвичайний, час тяжкий і відповідальний. Тяжкий тому, що наш Народ, скутий чужими формами, чужою організаційною сіткою, йде не за голосом свойого генія і своїх славних войовничих предків, а за наказом чужих зверхників. Та рівночасно це повний значіння час, що ховає в собі можливості і для нашого народу. Я так відчуваю... Ми стоїмо перед великим іспитом».

Праця професора Петра Мірчука може служити за зразок всебічної історії цього періоду. Автор дбайливо зібрав джерельні дані, опубліковані досі з архівів і спогадів сучасників повстання 1768 року, використав усю літературу українських і чужих істориків, проаналізував це все належно науковою методою і на основі цих даних зробив переконливий висновок, що Коліївщина була наперед запланованим повстанням з виразною програмою відновлення української гетьмансько-козацької держави на зразок держави гетьмана Богдана Хмельницького. В праці дані переконливі докази, що повстання мало головно національний характер. Інші моменти, як соціальне визволення від шляхетсько-колоніального ладу, оборона свободи православної церкви і інші грали роль також, але вони не були на першім плані.

Т. 1 : До початку XI віка. - 1991. - 736 с.

Після перемоги Лютневої революції і повалення самодержавства в Україні з нестримною силою розгорнулася національно-визвольна боротьба, яка, незважаючи на утиски царизму, не припинялася протягом довгих століть неволі й імперських спроб взагалі викреслити з історії українську націю, а Україну перетворити на Малоросію не лише за назвою, а й по суті. Перемога в країні демократичної революції на початку 1917 р. висунула на порядок денний питання про самовизначення України і відродження її державності. Цей процес розвивався в умовах надзвичайно гострого протистояння різних політичних сил і партій. І якщо в Росії боротьба точилася між Тимчасовим урядом і табором Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, то в Україні вже з початку березня 1917 р. почав формуватися, по суті, національний парламент — Центральна Рада. Після перемоги в Петрограді більшовицького жовтневого повстання і повалення Тимчасового уряду і аж до утворення наприкінці квітня 1918 р. гетьманської Української держави питання про те, кому ж належатиме влада в Україні, вирішувалося в боротьбі Центральної Ради та її уряду проти радянського уряду України — Народного Секретаріату, підтримуваного Радянською Росією.

Це найповніше видання про гетьманів України та Війська Запорозького. На основі маловідомих, раніше недоступних архівних матеріалів автори - сучасні українські історики (В. Сергійчук, В. Смолій, В. Щербак, С. Леп'явко, Ю. Мицик та інші) - створюють багатогранні цікаві портрети (нариси, есе) двадцяти найвідоміших козацьких обранців, висвітлюють їхню роль у державотворенні України.

Книга присвячена історії Української козацької держави останньої чверті 17 - 18 ст. Всім, хто цікавиться історією України.

Споконвічні риси шляхетства на Україні - внутрішній демократизм і європеїзм, які поєднуються з кріпацтвом і марним життям як наслідком російського поневолення. Розуміємо, що гіркий талан народного соловейка Тараса Шевченка, безправного кріпака, міг бути тільки при російському пануванні. Спілка польської і української аристократії на Україні є запорукою політичної стабільності старосвітського суспільства. Українські пани неодмінно використовують польську геральдичну школу, а українські козацькі і гетьманські традиції складають базу польської державної доктрини. Українсько-польська середньовічна унія має відгомін і серед російських діячів соціального руху. Г.Плеханов в праці "Освобождение селян” каже: "Хлопством” служилого стану в Московській державі пояснюється, між іншим, що західно-руська шляхта була так сильно прив'язана до католицької Польші і так вперто відверталася від православної Москви. Важкі історичні умови і значна економічна відсталість примусили Москву закріпачити на державній службі навіть тих, хто сам жив кріпацькою працею селян”. І все - таки родзинку цієї книги складають питання функціонування шляхетського парламентаризму. Широкі права шляхетського стану зосереджують функції локального сеймикового самоврядування. В середині XVI ст. біля 8 % населення України бере участь в шляхетській парламентарній діяль ності. Панські шляхетсько-лицарські традиції поширюються і на Українську Річпосполиту. В Гетьманщині відбувається поступова генеза радних парламентарних установ - старшинські ради перетворюються на Думу і Сейм. Книга є нібито путівником по давньому праву і органам державного управління на Україні, а отже є настільною книгою в галузі держави і права. Метою видання книги є ліквідація прогалини в українській науковій думці. Пригадаймо, що писав Вячеслав Липинський Сергію Єфремову 1913 року: "Я переконався безліч разів, що українське громадянство нашого руху не розуміє і в ньому не орієнтується. В результаті виходить на користь вшехполяків”. Великопанські українські і польські традиції на Україні складають найяскравішу сторінку з історії матеріальної і духовної культури, проте шляхетський рух подекуди носить не тільки національні, але і космополітичні риси, що виразно бачимо в доктрині Михайла Драгоманова, в творчості Юліуша Словацького і в т.зв. козакофільстві XIX ст. Представники шляхетського стану прославляють Україну своєю діяльністю. Наведемо приклади: 1632 року Галшка Гулевичівна своїм коштом засновує Київський колегіум, який утримує інший славетний меценат Ярема Корибут Вишневецький. 1648 року в Києві про це виходить книга "Maiores illustrissimorum principum Korybut Wiszniewieckiorum in suo nepote principe D. Jeremia Wiszniewiecki... redivivi ab au- ditoribus eloquentiae in Collegio Mohilaneo Kioviensi comice cum eorum gestibus memoralibus celebra- ti: Anno D (omi) ni 1648 Maii de”. 1576 року з власної ласки князь Костянтин Острозький засновує Острозьку слов'яно-греко-латинську академію. Архітектор Городецький імпозантними спорудами надає неповторного вигляду давньому Києву. Браницькі і Терещенки засновують і розбудовують цукрову промисловість. Потоцькі, Олександр Кониський, Теофіл Дембицький, Тишкевичі, Сими- ренки є меценатами преси, науки, і культури. Пани Борис Грінченко, Дмитро Дорошенко, Андрій Шептицький, Михайло Старицький, Михайло Малецький, Володислав Федорович, Юрій Федь- кович, Леся Українка та ін. популяризують українську мову і очолюють товариство "Просвіта”. Таких прикладів безліч. Вони заслуговують на дослідження і справедливе вшанування. Отже, ця книга написана саме для Вас. Пориньте в світ величних шляхетських і лицарських традицій на Україні і прочитавши книгу запитайте себе, якої України нам треба.

У книжці на основі документального матеріалу відображені внурішньополітичні процеси в Українській державі із врахуванням впливу на них геополітичного фактору. Аналізуються здобутки, недоліки, прорахунки у діяльності уряду Ю.Хмельницького. Досліджується еволюція державної структури та функціонування владних інституцій козацької України за гетьманування Ю.Хмельницького.

Ця книга є першим комплексним джерелознавчим дослідженням сторінок життя і діяльності видатного державного і громадського діяча, останнього гетьмана всієї України та військ козацьких Павла Петровича Скоропадського (1873-1945), спробою розглянути цю історичну постать, про яку історики довгий час не писали взагалі або ж звинувачували у зраді національних інтересів, у контексті епохи Української революції 1917-1921 рр. та через стосунки з іншими історичними діячами - як ідейними опонентами, так і друзями (М. С. Грушевським, К. Г. Маннергеймом). Дослідження здійснено професійним істориком-архівістом, є підсумком більш як 10-літньої праці і грунтується передусім на маловивчених архівних документах. Павло Скоропадський розглядається не лише як політична постать, а й культурний діяч, нащадок славетного гетьмансько-старшинського роду, відомого в історії України з другої пол. 17 ст.

У книзі подано яскраві, багатопланові портрети більш та менш знаних володарів гетьманської булави, які діяли на Правобережній Україні у 60-х роках XVII - на початку XVIII ст. Діяльність українських гетьманів розкривається у контексті загальноєвропейської історії. Видання розраховане на широке коло читачів, студентів, викладачів, науковців, військовослужбовців, дипломатів, усіх, хто цікавиться історією України взагалі та її міжнародних відносин зокрема.

Книга містить стислий виклад авторських лекцій з української історіографії, прочитаних студентам історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З'ясовується поняття предмета і завдання української історіографії, її джерела та місце в структурі історичної науки, обґрунтовується наукова періодизація зародження і розвитку знань з історії України. Головну увагу приділено характеристиці витоків і особливостей розвитку української історичної думки, її розвитку в княжу добу, в козацько-гетьманські часи, в період перебування українських земель у межах Російської та Австро-Угорської імперій, а також у часи визвольних змагань за відновлення і зміцнення державної незалежності України. Простежується внесок в українську історичну науку провідних істориків, наукових осередків та інституцій не тільки материкової України, а й української діаспори. Розвиток української історіографії розглядається на тлі європейської історичної науки. Для професійних істориків, викладачів, учителів, студентів історичних та інших гуманітарних факультетів, усіх, хто захоплюється українською історією, наукою та культурою.

Мета даного навчального посібника — через призму столиць та їх правителів показати як становилась і розвивалась історія української державності. Київська Русь, Галицько-Волинська держава, Київське князівство ХV ст., Запорозька Січ, козацько-гетьманська держава XVII-XVIII ст., УНР, Гетьманат, ЗУНР — усе це ланки єдиного історичного процесу, який, попри всі драматичні повороти, відбивав постійне прагнення українського народу жити незалежним державним життям.

Сталінізм як явище історії, позначене страхіттями репресій, депортацій та масовим знищенням людей, вивчений ще недостатньо. Лише після відкриття архівів бачення радянської історії почало поступово змінюватись. Тридцятилітній період комуністичної деспотії, який збігається з роками врядування Сталіна, мав ознаки модерної автократії, яка насильство над власним населенням розгорнула до апокаліптичних масштабів. Книжка берлінського історика розповідає про сталінізм як систему організованого державного терору проти населення, систему, що постала в насильстві і репресіях, систему, в якій масовий терор завершився разом з її кінцем - смертю Сталіна.

Пропоноване видання – дослідження істориком завершального періоду гетьманування Івана Мазепи. Автор звертає увагу читача на один із найцікавіших і водночас найтрагічніших моментів нашої історії – загибель Батурина 2 листопада 1708 року. Дослідник розглядає цей період як реакцію російського самодержавства на спробу українців вибороти незалежність за складних умов російськошведської війни. У книзі мовою документів відтворено передумови, мотиви та наслідки повстання на чолі з Іваном Мазепою, проаналізовано організаційні прорахунки, ідеологічні, історичні та суспільно-політичні причини поразки. Дослідження містить також додатки, в яких подано біографічні відомості про гетьмана Івана Мазепу, наукову розвідку про походження герба та долю портрета з колекції Бутовичів. Також автор простежує подальшу долю гетьманської столиці – Батурина – від часів Кирила Розумовського і до кінця ХХ століття. Книжку адресовано історикам, політологам, викладачам, студентам, аспірантам, усім тим, кому небайдужа славна історія України.

Видання є першим узагальнюючим дослідженням з історії гетьманської столиці - Чигирина, з яким пов'язані часи Національно-визвольної війни українського народу 1648—1658 рр., часи Руїни та гайдамацького руху. У ньому висвітлюється також історія Чигиринського полку та низки населених пунктів па його території (Суботів, Медведівка та ін.). Книжка, в якій охоплено події з давніх часів до XIX ст,. грунтується як на опублікованих, так і на архівних джерелах, проливає світло на незнані сторінки історичного минулого важливого регіону України козацької доби. Видання розраховане їй науковців, викладачів вищої та середньої школи, краєзнавців та всіх, хто цікавиться історією козацтва та рідного краю.

Т. 1 : Мистецтво первісної доби та стародавнього світу. - 2008. - 710 с.