Кн. III : Украинская революция (июль-декабрь 1918 года). - 1937. - 95 с.

В основі даної публікації – витяги з Генерального слідства про маєтності Лубенського та Миргородського полків Війська Запорізького, що було здійснене в 1729 – 31 рр. Принцип вибірки з «Генерального слідства…» – це належність поселень до історичної Хорольщини й прилеглих до неї земель. У праці містяться наукові коментарі, що ґрунтуються на історичних документах і сучасних публікаціях, перелік яких додається, список персоналій, географічний покажчик. До книги додається складена автором карта досліджуваної те-риторії. Вона являє собою адміністративно-територіальний устрій Лубенського (без північних сотень) та Миргородського полків станом на початок 1731 р. з відображенням всіх населених пунктів то-гочасної Хорольщини й прилеглих до неї земель за даними Генерального слідства про маєтності. Для всіх, хто цікавиться історією Полтавщини, українського козацтва, соціально-економічних відносин в Україні часів Гетьманщини.

У збірнику опубліковані статті за матеріалами роботи регіональної міжвузівської науково-практичної конференції «Гадяцька угода 1658 року в контексті польсько-українських історичних взаємин», яка відбулася у Житомирі 18 грудня 2012 р. Статті охоплюють широкий спектр проблем історії України та Речі Посполитої від XVI до XX ст., опубліковано такох текст Гадяцької угоди 1658 р. Для науковців, вчителів загальноосвітніх шкіл, студентів, усіх, хто цікавиться вітчизняною історією.

Пропонований уніформологічний словник відображає оригінальну термінологію, пов’язану з костюмом українського війська доби Гетьманщини, що функціонувала в українських говорах на території Української козацької держави від середини XVII до кінця XVIII ст. і зафіксована у місцевих пам’ятках української літературної мови того часу. Лексичний матеріал Словника згрупований у межах чотирьох тематичних розділів: «Одяг»; «Зброя та військове спорядження»; «Кінський убір»; «Матеріали для виготовлення одягу і спорядження». У статтях Словника подано розгорнуту семантичну характеристику термінологічних одиниць шляхом описового пояснення, в багатьох випадках – з елементами енциклопедичності, та коротку етимологічну довідку. Розрахований на істориків, мовознавців, фахівців суміжних галузей науки і всіх, хто цікавиться історією українського військового костюма та історією української мови.

Ця третя книжка серійного проекту наукових та художніх вирішень про Гетьманщину-Україну, за жанром мандрівна про­за, є наче містком дружніх поривань між окремими громадянами, містами, націями. В історико-літературних нарисах крізь призму неординарних життєписів особистостей, Читачу, ти збагнеш оте історично-непроминальне, як-от: сьогоднішню невеселу ентропію (міру невпорядкованості життя) подолаємо лиш вольовим національно-патріотичним устремлінням усього українства та за сприяння цьому світових сил. Самозрозуміле, що координатором, організатором якісних змін у суспільстві може бути не аристократія багатства, а інтелектуальна, авторитетна, провідна верства.

XVII сторіччя. Кінець Хмельниччини. Україна зазнала чи не найтяжчих часів: тривала боротьба за вплив на неї між Річчю Посполитою і Московським царством, панував розбрат, запеклі суперечки серед козацької верхівки Війська Запорозького. Україна фактично розпалася на дві частини – Правобережну і Лівобережну. Остаточний розкол країни закріпила Чорна рада, яка відбулася у червні 1663 року в Ніжині і знаменувала початок занепаду Гетьманщини, держави, створеної Богданом Хмельницьким.

Походи 1648 р. Богдана Хмельницького, та особливо його перемоги під Жовтими водами та Корсунем, створили умови для формування самостійної Української держави — Гетьманщини. Перемога під Зборовом примусила поляків підтвердити старовинні права українського козацтва і таким чином заклала підвалини української державності. Однак поразка під Берестечком і наступні тяжкі битви з польським коронним військом довели неможливість збереження Української держави тільки силами українців, що й призвело до рішення, яке було прийняте 8 січня 1654 року на Переяславській Раді, про підписання договору між Україною та Росією.

Якщо замислитись, історія Української держави у XVIII сторіччі є чи не найтрагічнішим етапом її розвитку. І хоч кривава борня під час повстань Сулими, Павлюка та Остряниці залишилась у минулому, славна Хмельниччина, сумна Чорна рада і страшна Руїна перетворилися на згадку, історія України продовжувала повнитися трагічними сторінками. тими, що були ознаменовані зникненням з мапи європейського континенту створеної Хмельницьким держави, скасуванням Гетьманщини та покріпаченням вільного козацького народу російськими самодержцями.

Т. 1 : 1668 –1691. - 2002. - 479 с.

Селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти, що отримало назву Коліївщина, стало найвищим злетом українського національно-визвольного руху в XVIII столітті. Колії (так називали повстанців) виступали не тільки проти феодального, національного та релігійного поневолення, їхньою головною метою було відновлення незалежної Української держави – Гетьманщини.

Іван Мазепа - одна з тих знакових постатей української історії, життя та вчинки котрих і сьогодні викликають гарячі суперечки як фахових істориків, так і аматорів, а також людей, взагалі далеких від історичних перипетій. Політичний діяч, військовий, дипломат, меценат. Мало кому випала така цікава й непроста доля за життя та після смерті. То хто, зрештою, такий Іван Степанович Мазепа? Приятель царя Петра, один із перших кавалерів найвищого російського ордену Андрія Первозванного - і борець за інтереси Української козацької держави; будівничий величних соборів, що дотепер є окрасою багатьох українських міст, - і «Юда», відлучений від церкви, підданий анафемі, що нерідко виголошувалася з амвонів тих самих соборів; зазвичай неймовірно обережний майстер складних дипломатичних ігор - і людина, що зуміла поставити на карту все і, зрештою, програла найризикованішу й найголовнішу гру свого життя; блискучий світський кавалер у дусі розкішного, неповторного XVII століття, улюбленець жіноцтва і чи не єдиний справді обдарований поет і музикант-аматор серед усіх українських гетьмані. Можливо, той, хто прочитає цю книгу, зможе створити свій власний варіант образу Мазепи - одного з найколоритніших, найцікавіших українців

Знелюднена українська історія не могла дати відповідей на чимало питань. Сучасна історична наука повернулась обличчям до особи в історії і вже багато епізодів української історії потрактовані інакше з огляду на людський чинник. Не виключення й історія України XVII–XVIII ст., в проблематиці якої активно здійснюється персоніфікація колись сухих історичних подій. Пропонований біографічний довідник 8628 представників неурядової старшини має заповнити чималу лакуну в українській історії вказаного періоду. Серед завдань, які ставили перед собою автори довідника, були встановлення прізвища, імені, по батькові, датування народження, смерті, початку і основних віх службової кар’єри, каденції знаходження на посаді чи у відповідному чині, участь у різноманітних акціях, як-от комісії, керівництво чи участь у командах, походах, битвах, штурмах, дані про матеріальний стан: кількість підсусідків, підданих, наявність маєтків, млинів, селітряних заводів, винокурень, генеалогічні дані, пов’язані з родоводами козацьких старшин, шлюбність, вік чоловіка і жінки, що шлюбляться, тривалість шлюбу, повторний і наступні шлюби, склад сім’ї.

Збірник містить матеріали про життя та діяльність гетьмана України Івана Мазепи. Він призначений для редакторів ЗМІ, заступників голів райдержадміністрацій та голів міських рад міст обласного значення з гуманітарних питань, сільських і селищних голів, державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, працівників закладів освіти і культури, всіх, хто цікавиться історією України та рідного краю.