Т. 2 : XIII-XX ст.. - 407 с.

Монографія присвячена дослідженню навколишнього природного середовища (довкілля), а також природних, антропогенних та соціокультурних екологічних публічних просторів м. Києва. Столиця України представляє собою цілий ряд малодосліджених кластерів її території: трансформація природного та антропогенного ландшафтів, особливості довкілля та природокористування у топоніміці міста, аудит історичних та сучасних картографічних матеріалів, як документальних літописів екологічної історії міста, екологія туристсько-рекреаційного та рекреаційно-екскурсійного природокористування природних зон, історія та географія екологічних катастроф та їх генезис. Відповідне дослідження об’єднане у розроблену комплексну парадигму вивчення довкілля та простору м. Києва – обсерваційний моніторинг. Для його реалізації та розв’язання відповідних наукових задач були успішно апробовані сучасні технології геодезії, картографії, фотограмметрії, геоінформаційних систем та технологій. Основою наукових досліджень є еколого-географічні та картографічні рекогностувальні експедиції, які були проведені протягом останніх двадцяти років. Був накопичений величезний за об’ємом фактологічний еколого-географічний матеріал (база даних). Це абриси експедицій, архів стародавніх та сучасних карт, матеріали аерокосмічної зйомки та дистанційного зондування м. Києва. Розроблений та застосований інструментарій технологій полігонного та камерального моніторингу м. Києва: укладена карта ландмарків – реперів еколого-географічних та природоохоронних обсервацій, обґрунтовані нові наукові дефініції: довкілля-простір м. Києва, екологічне києвознавство, інновінг-інструментарій обсерваційного моніторингу великого міста. Вивчені особливості проєктування еколого-туристичних стежок (на прикладі вул. Оболонська набережна). Досліджені маловідомі еколого-гідрографічні об’єкти: каскад озер Почайна, штучні еколого-гідрологічні об’єкти публічних просторів (фонтани та водограї). Окремо вивчені технології створення геоінтелектуальної системи прийняття екологічних рішень у м. Києва. Укладена серія статистичних еколого-моніторингових карт. Представлений широкий опис унікальних та ексклюзивних об’єктів природного та публічного просторів м. Києва із метою їх залучення в систему міського екологічного (зеленого) та урбаністичного (промислового) туризму, рекреації, релаксації, інтерпретації природної та культурної спадщини м. Києва засобами ГІС та ДЗЗ.

Монографія буде корисною дослідникам м. Києва: екологам-природоохоронцям, києвознавцям-географам, історикам, картографам, екскурсоводам та гідам-інтерпретаторам, а також спеціалістам у галузі геоінформаційного еколого-географічного картографування великих міст.

Унікальна багатожанрова збірка представляє маловідомі, а то й зовсім не знані історично-літературні пам’ятки ХІ-ХVIII ст., що вийшли зі стін українських монастирів чи дотичного середовища. Тексти супроводжено ґрунтовною вступною статтею, коментарями та ілюстровано витворами староукраїнського мистецтва. Для широкого читацького загалу.

Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу.У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він — заручник світових абсурдів — прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом. За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» — насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики.

Мета посібника - розкрити філософський дискурс ідеї сталого розвитку як імперативу гідного життя людства в умовах глобалізаційної інтеграції. Вивчення курсу дасть змогу студентам сформувати цілісне розуміння сучасного глобалізованого й динамічного світу, спонукатиме до роздумів над межовими проблемами людського бутгя: призначення людини та перспектив розвитку людства. Посібник містить оригінальні тексти видатних мислителів XX ст., які підготували світову думку до сприйняття ідеї сталого розвитку. Вони є своєрідним літописом становлення концепції сталого розвитку: від зародження ідеї до ухвалення Самітом Землі стратегії виживання людства - декларації "Порядок денний для XXI століття". Навчально-методичний посібник розрахований на студентів, аспірантів, викладачів Львівського національного університету імені Івана Франка, широкого загалу економістів, екологів, юристів, керівників усіх рангів.

Книга присвячена відбиттю в літописанні духовного життя давньо- руської народності ХІ–ХІІІ ст. Йдеться про ідейно-політичні мотиви складачів і редакторів південноруських літописних ізводів: Київського ХІІ ст. і Галицько- Волинського ХІІІ ст., про відображення у них історичної пам’яті народу. Використані також фольклорні джерела, що вплинули на літописців і відбились в їх працях. Написана простою, дохідливою мовою, монографія розрахована на науковців, викладачів і студентів.

Складова частина Південноруського ізвода кінця XIII - початку XIV ст., що звичайно публікується за Іпатіївським списком XV ст. Київський літописний ізвод не має собі рівних в давньоруськом письменстві за різноманітністю і багатством історичної інформації й надзвичайно високими літературно-художніми властивостями Досі в науці немає єдності поглядів щодо структури і джерел цієї видатної пам'ятки давньоруської літератури XII ст. Автор висуває і розвиває думку, що Київський літопис складається в основному з великих і малих воїнських повістей, з'єднаних суто літописними статтями. Він пропонує розроблену ним структуру пам'ятки, вказує її джерела, розкриває її можливості в дослідженнях з давньоруської історії. Праця розрахована на науковців - істориків і філологів, - викладачів вузів, студентів і на широкий загал любителів минувшини.

"Хроніка європейської Сарматії" італо-польського історика XVI–XVII ст. Олександра Гваньїні (1538–1614) є надзвичайно цінною й популярною пам’яткою європейської історіографії, яка активно поширювалася і використовувалася в Україні в XVI–XVIII ст. Ця книга неодноразово видавалася різними європейськими мовами, а її найновіше видання (у польському перекладі) побачило світ у Кракові 1611 р. «Хроніка» Гваньїні складається з 10 книг-частин, кожна з яких присвячена конкретній державі або регіону, висвітлює їх військово-політичну та релігійно-культурну історію. Найбільшу увагу приділено Центральній та Східній Європі (Україна, Білорусь, Росія, Польща, Литва, Молдова та ін.), дещо меншу – Західній Європі (Австрія та Німеччина, Швейцарія, Скандинавія тощо), а також Близькому Сходу. І не випадково саме за цією «Хронікою» вчився Богдан Хмельницький, не випадково вона справила такий потужний вплив на українське, російське, білоруське літописання. «Хроніка» Гваньїні написана легко, читається і нині з величезним інтересом та містить багато ілюстрацій. Видання окремою книгою у перекладі українською мовою «Хроніки» Гваньїні – цінного історичного джерела, літературної та історіографічної пам’ятки без сумніву стане вагомою подією у науковому та культурному житті сучасної України. Це видання розраховане не тільки на науковців, а й на викладачів вищої та середньої школи, широке коло любителів історії.

Що таке оборонна архітектура? Відповісти на це питання не так легко, як може здатись на перший погляд. Адже оборонна архітектура — це не просто потужні мури, високі вежі та мальовничі замки. Це — дзеркало життя мільйонів людей протягом століть. У цьому дзеркалі відбились політичні інтриги, технологічні новинки, побутові звички, та, звичайно ж, героїчні діяння тогочасних мешканців фортець та замків. Фортифікаційні споруди — це кам’яний літопис, який розповість чимало захоплюючих історій тому, хто забажає його прочитати. У всіх країнах Європи пошуки ідеального способу оборони, що зробив би укріплення неприступним, велися своїми шляхами протягом століть. Таким чином складалися своєрідні місцеві школи оборонної архітектури, що жваво обмінювались досвідом. Не стояли осторонь цих пошуків і наші предки. Про те, як розвивалось фортифікаційне мистецтво на теренах сучасної України, хто і як захищав та атакував твердині, що за люди були замовниками й мешканцями фортець і замків, ви дізнаєтеся з цієї книги.

Словник включає розміщену в абетковому порядку українську лексику, яка в народній мові має різноманітний етнокультурний підтекст. Вона витлумачується, коментується та ілюструється фольклорними контекстами, а також характерними цитатами з класичної художньої та літописної літератури, Біблії, "Слова о полку Ігоревім". Реєстр словника вміщує окремі власні назви (передусім історичні, церковні, міфологічні, антропонімічні та географічні найменування), з якими тісно переплетені історична доля та світогляд українського народу.

Словник-довідник містить визначення майже 500 термінів і понять сакрального дерев'яного будівництва, які розкривають багатовіковий розвиток української сакральної архітектури, як важливої складової світової культури. Побудований у вигляді статей, які грунтуються на літописних, архівних і літературних джерелах, в нім вперше подається маловідома українська термінологія, яка створювалася впродовж століть як в надрах власної будівельної культури, так і на основі запозичень. Призначена для істориків, архітекторів, етнологів, мистецтвознавців, викладачів і студентів, а також шанувальників українського минулого.

"История Российская" Василия Никитича Татищева всегда пользовалась славой уникального собрания отрывков древних летописей, утраченных после смерти историка. Многие поколения ученых склонны были рассматривать труд Татищева как первоклассный источник для реконструкции прошлого до монгольской Руси. Автор настоящего исследования - один из наиболее авторитетных украинских медиевистов новой генерации, заведующий Центром истории Киевской Руси при Институте истории Академии наук Украины Алексей Толочко - предпринимает весьма аргументированную попытку пересмотреть устоявшиеся представления об "Истории Российской" и опровергнуть стойкую историографическую легенду. Источники Татищева сохранились, среди них не было "древних летописей". Уникальные отрывки и фрагменты летописей (знаменитые "татищевские известия") суть умелые мистификации, сочиненные самим Татищевым.

  Текст у форматі PDF 8.55 Мб

Впервые русскоязычный читатель знакомится с подготовленным Владимиром Набоковым изданием великого памятника древнерусской словесности. Свой перевод памятника Набоков снабдил предисловием и комментарием, в которых предстает перед читателем как исследователь с оригинальным подходом к бессмертному творению безвестного автора. С историей создания этого уникального труда знакомит статья В. П. Старка, подготовившего издание. Своеобразию набоковского перевода посвящена статья Н. М. Жутовской, осуществившей перевод предисловия и комментария на русский язык. Наряду с английским текстом набоковского перевода печатается также древнерусский текст «Слова» в реконструкции Д. С. Лихачева с иллюстрациями Натальи Гончаровой, впервые в полном составе воспроизводимыми с раритетного немецкого издания 1923 г. Этим иллюстрациям посвящена статья О. А. Белобровой и указатель Н. К. Телетовой, связывающий иллюстрации с текстом «Слова»

На основі зібраної автором за останнє десятиліття колекції з 700 зразків рушникової вишивки, колекцій краезнавчих музеів, шкільних кімнат народної творчості, досліджень, присвячених українській вишивціу книзі зроблена спроба аналізу рушникового орнаменту Середнього Подніпров'я. Праця є своєрідним путівником, що веде читача стежками пізнання вишиваних знаків та символів у паралельному зіставленні їх з мистецтвознавчими, етнографічними, фольклорними та археологічними відповідниками. Ілюстрації певною мірою роблять книгу зводом узагальнюючих матеріалів для майбутніх дослідників народного мистецтва краю. Книга розрахована на мистецтвознавців, фольклористів і етнографів, викладачів народознавчих дисциплін, студентів, школярів, всіх шанувальників народного мистецтва України.