Автори книги розкривають драматичний літопис галицького стрілецтва: бойовий шлях легіону Українських січових стрільців, Української галицької армії, трагедію червоних галицьких стрільців, які у 30-ті рр. потрапили під каток сталінських репресій, про повоєнну долю військової еміграції.

Кн. 1. - 1992. - 696 с.

У брошюрі здійснено критичний аналіз подій доби гетьмана І.Виговського, описаних автором історичної праці початку XVIII ст., військовим канцеляристом Генерально! військової канцелярії Самійлом Васильовичем Величком та його поглядів на ці події.

Автореферат дисертації присвячено питанням антропологічного складу та етногенезу українців. У ній вперше вводяться в науковий обіг антрополого-одонтологічні та дерматогліфічні дані, які значно розширюють коло джерел, необхідних для висвітлення даної проблематики. На підставі аналізу широкого комплексу морфо-фізіологічних ознак виділені антропологічні зони, що склались історично в результаті етногенетичних процесів на території України. Простежуються основні етапи цих процесів, розглядається роль окремих компонентів, які брали в них участь. Реконструйовано основні напрями давніх етногенетичних процесів на території України, в яких брали участь різні за походженням компоненти. Доводиться, що в Середній Наддніпрянщині простежується глибока лінія антропологічної спадкоємності населення, а саме: племена тшинецької культури доби бронзи — населення лісо-степової смуги скіфського часу — носії черняхівської культури — нащадки літописних полян — українці. Видання призначене історикам, етнологам, антропологам, археологам, мовознавцям, всім, хто цікавиться питаннями антропології та етнічної історії України.

У виданні висвітлені здобутки Волинської археологічної експедиції за 1986-2000 рр. Серед найважливіших відкриттів - найдавніші оборонні украплення дитинця літописного Лучеська (10 ст.), посаду (12 ст.), передмістя Помостичі (14-17 ст.), комплекс житлової, господарської та культової дерев'яної забудов 13-16 ст., палац вельможі 14 ст. у Володимирі тощо.

До книжки включено один із найкращих перекладів “Галицько-Волинського літопису" — знаменитої історико-літературної пам'ятки XIII ст., а також два інші, менш, відомі джерела з історії України — “Львівський літопис” та “Острозький літописець”. Книга проілюстрована графічними портретами державних діячів України XII—XVII століть.

В книге на основе включенных в летописи народных преданий и легенд раскрывается яркая и поэтичекая картина историии древнерусского народа: формирование и расселение племен, складывание первых государственных объединений, основание городов, строительство и укрепление древнерусского государства в годы правления Ольги, Святослава и Владимира.

Книга присвячена відбиттю в літописанні духовного життя давньо- руської народності ХІ–ХІІІ ст. Йдеться про ідейно-політичні мотиви складачів і редакторів південноруських літописних ізводів: Київського ХІІ ст. і Галицько- Волинського ХІІІ ст., про відображення у них історичної пам’яті народу. Використані також фольклорні джерела, що вплинули на літописців і відбились в їх працях. Написана простою, дохідливою мовою, монографія розрахована на науковців, викладачів і студентів.

У словнику зібрано, історично, географічно і номенклатурно визначено, простежено в розвитку і взаємозв'язках з іншими утвореннями, етимологізовано та оформлено в лексикографічних статтях (їх понад 700) топонімікон, зафіксований до початку XIV ст. давньоруськими літописами у південній частині Київської Русі та на суміжних територіях (в межах УРСР). Для дослідників — лінгвістів, істориків, географів, етнографів, усіх, хто цікавиться питаннями походження власних географічних назв.

Кн. 1. - 1968. - 278 с.

Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу.У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він — заручник світових абсурдів — прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом. За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» — насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики.

У збірнику зібрано найрізноманітніші мвтеріали з питань історії запорозького козацтва, зокрема з питань культури козаків, які створили багато високохудожніх історичних дум і пісень, літописів, творів живопису і архетиктури, козаків, котрих називають "лицарями Бароко". Книга ілюстрована багатьма кольоровими та чорно-білими репродукціями творів давнього українського мистецтва.

Словник включає розміщену в абетковому порядку українську лексику, яка в народній мові має різноманітний етнокультурний підтекст. Вона витлумачується, коментується та ілюструється фольклорними контекстами, а також характерними цитатами з класичної художньої та літописної літератури, Біблії, "Слова о полку Ігоревім". Реєстр словника вміщує окремі власні назви (передусім історичні, церковні, міфологічні, антропонімічні та географічні найменування), з якими тісно переплетені історична доля та світогляд українського народу.

Работа одного из самых известных западных славистов профессора Рикардо Пиккио впервые переведена на русский язык. Как профессор университетов Флоренции, Рима, Неаполя, Колумбийского университета (Нью-Йорк) и Йельского университета (Нью-Хейвен) он внес большой вклад в развитие славистики и русистики в Италии и США. Профессор Пиккио - член Американской и Европейской академий медиевистики, иностранный член Российской академии наук, академий Софии, Варшавы, Кракова и Братиславы, почетный доктор многих университетов. Первое итальянское издание было опубликовано в 1959 г., второе - в 1968 г. Данный перевод сделан со второго издания, он включает также дополнения и уточнения, сделанные автором в процессе работы над этой темой, раздел "Эпопея Игоря Святославовича" написан автором заново. Книга Р. Пиккио - это взгляд на средневековую Русь из Европы. Рассказывая о древнерусской литературе, автор включает ее в широкий контекст европейской цивилизации. Написанная ясным и ярким языком книга интересна не только специалистам, но и всем интересующимся историей, литературой и культурой Древней Руси.

"История Российская" Василия Никитича Татищева всегда пользовалась славой уникального собрания отрывков древних летописей, утраченных после смерти историка. Многие поколения ученых склонны были рассматривать труд Татищева как первоклассный источник для реконструкции прошлого до монгольской Руси. Автор настоящего исследования - один из наиболее авторитетных украинских медиевистов новой генерации, заведующий Центром истории Киевской Руси при Институте истории Академии наук Украины Алексей Толочко - предпринимает весьма аргументированную попытку пересмотреть устоявшиеся представления об "Истории Российской" и опровергнуть стойкую историографическую легенду. Источники Татищева сохранились, среди них не было "древних летописей". Уникальные отрывки и фрагменты летописей (знаменитые "татищевские известия") суть умелые мистификации, сочиненные самим Татищевым.