Подаючи границі, котрими обмежена суцільна територія, населена українським народом, визначний український учений-географ Степан Рудницький, проводить українську етнографічну границю в частині, що межує з російською територією, через Курщину, Вороніжчину й Донщину. У Курщині йде вона повітами: Рильським, Суджанським, Обоянським, Корочанським та Старооскольським, охоплюючи частини їх суцільно населені українським народом. На Вороніжчині цю границю провадить через Городище, Шаталівку, Росош, Репіївку до устя Потудоня в Дін коло м. Коротояка, потім вздовж Дону на Ліски, Маслівку, Мечетку, Нижній Кисляй, Козлівку, Василівку, Бурлаївку, Красне, Пихівку, Банну. В Донщині — починається від Банної вздовж західньої межі Хоперського повіту на Гарячій і далі, охоплюючи третину земель Донщини. Подавши ці границі, він зазначує трудність точного їх визначення: «Границі поміж українською та московською етнографічною територією теж дуже трудні для докладного визначення — каже він. Не тому, щоб тут були переходові діялекти, як, наприклад, на білоруській границі. Навпаки — їх тут немає ніде. Українські й московські села, навіть части сел, дуже виразно від себе відділені, й немає ніякого сумніву, куди причислити їх населення. Трудність лежить у чімсь іншім. Гранична смуга між українським та московським живлом... почала густіше заселюватися щойно в XVII. і XVIII. віках. Колонізаційні струї українців, що плили з заходу на схід, перехрещувалися з московськими колонізаційними струями, що плили з півночі на південь. В результаті повстала довжелезна й широка мішана смуга, в якій зустрічаємо величезну кількість обусторонніх етнографічних півостровів і островів»

Колизей известен всем. Сегодня это самый знаменитый древний памятник Рима. А может быть даже и всего мира. Недаром его уже начинают называть одним из чудес света. Хотя надо сказать, что ни у одного из древних и средневековых авторов Колизей чудом света не называется. И, вообще, упоминания о нем в древних первоисточниках довольно немногочисленны. Но, как доказывают авторы, Колизей является подделкой. Однако, это не простая подделка. Оказывается, знаменитый Колизей является поздней копией древнего подлинника. Подлинный древний Колизей, о котором писали "античные" авторы, действительно существует. Его внушительные развалины стоят до сих пор. Но только не в Риме, а в Стамбуле. Вторая глава книги посвящена хронологии постройки знаменитых мечетей Стамбула. Книга не требует специальных знаний и предназначена для всех, кто интересуется применением математики для раскрытия загадок нашей истории.

  Текст у форматі PDF 11.12 Мб

Книга пропонує цікаві й захопливі оповіді про найславетніші й найкрасивіші храми в Україні. Деякі з цих об`єктів занесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ви дізнаєтеся про історію створення 100 храмів, їх засновників, архітекторів, художників. Детально описується значення цих витворів людського генія в історії регіону. Унікальні оповіді й відомості супроводжуються кольоровими фотографіями храмів — як зовнішнього вигляду, так і оздоблення всередині. На вас чекає незабутня мандрівка Софійським собором у Києві, собором Святого Юра у Львові, караїмськими кенафами у Євпаторії, Почаївською Лаврою. А ще ви побачите Велику ханську мечеть у Бахчисараї, Успенський собор старообрядців у Білій Криниці і багато інших неповторних у своїй красі та величі храмів.

Хадж — это паломничество в Мекку к мечети аль-Харам, совершается в начале двенадцатого месяца мусульманского лунного календаря, вследствие чего этот месяц и получил название «зу-ль-хиджа». Согласно учению ислама, хадж должен совершить хотя бы один раз в жизни каждый мусульманин, который в состоянии это сделать. Если человек в силу уважительных причин не может сам совершить паломничество, он имеет право послать вместо себя другого человека, оплатив ему все необходимые расходы (но таким человеком может быть лишь тот, кто уже ранее совершал хадж).Духовное значение хаджа заключается в том, что, покидая на время свой дом и перенося тяготы путешествия, паломники тем самым совершают внешнее и внутреннее очищение, внося мир в свои души. Возвращаясь домой, паломник (хаджи) надевает зеленую чалму и длинную белую одежду (галабея), что символизирует совершение хаджа. Родные и близкие паломника устраивают ему торжественную встречу, которая сопровождается праздничным угощением. Многие мусульмане по возможности повторяют хадж и даже совершают его многократно.