Since the end of the Cold War, conventional militaries and their political leaders have confronted a new, brutal type of warfare in which non-state armed groups use asymmetrical tactics to successfully fight larger, technologically superior forces. In order to prevent future bloodshed and political chaos, it is crucial to understand how these unconventional armed groups think and to adapt to their methods of combat. Richard H. Shultz Jr. and Andrea J. Dew investigate the history and politics of modern asymmetrical warfare. By focusing on four specific hotbeds of instability—Somalia, Chechnya, Afghanistan, and Iraq—Shultz and Dew conduct a careful analysis of tribal culture and the value of clan associations. They examine why these "traditional" or "tribal" warriors fight, how they recruit, where they find sanctuary, and what is behind their strategy. Traveling across two centuries and several continents, Shultz and Dew examine the doctrinal, tactical, and strategic advantages and consider the historical, cultural, and anthropological factors behind the motivation and success of the warriors of contemporary combat. In their provocative argument, Shultz and Dew propose that war in the post-Cold War era cannot be waged through traditional Western methods of combat, especially when friendly states and outside organizations like al-Qaeda serve as powerful allies to the enemy. Thoroughly researched and highly readable, Insurgents, Terrorists, and Militias examines how non-state armies fight, identifies the patterns and trends of their combat, and recommends how conventional militaries can defeat these irregular yet highly effective organizations.

As the Division's Chief of Staff from January 1944 until its ultimate surrender in May 1945, the author was in an exceptionally favorable position to observe how a large group of Ukrainians reacted to the impending and politically complex crisis on the Eastern Front. The author describes the Division as it was formed in May 1943 and first saw action in July 1944 at Brody, where the major portion of its troops were killed or captured by Soviet forces. In October it was sent to Slovakia and was stationed there until January 1945. Then, by arduous marches under extremely difficult conditions, it was transferred to the mixed nationality area of southern Austria and northern Slovenia. At the war's end the Division retreated farther into Austria, to surrender to the British Army. Most combat was with regular Soviet troops advancing through Hungary toward southeast Austria. Major Heike delineates these operations skillfully and graphically. The memoir is especially valuable for his account of the campaign in Styria - likely to remain the principal source of information on the Division's activities during the last months of World War Two - as well as for the light is sheds on numerous other aspects of Ukrainian involvement in the war. Excellent study.

У монографії на основі архівних матеріалів, опублікова- них документів, періодики, мемуарних та епістолярних джерел здійснено спробу узагальнюючого дослідження українсько-французьких наукових, освітніх та літературно- мистецьких взаємин кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. (на матеріалах українських губерній Російської імперії). Проаналізовано передумови розвитку українсько-французьких культурних зв’язків, співробітництво університетів України з науково-освітніми центрами Франції, основні напрями взаємовпливів у сфері літератури, театрального, музичного та образотворчого мистецтв. У „Додатках” вміщено архівні документи, а також джерела, опубліковані в періодичних виданнях ХІХ – поч. ХХ ст. Розрахована на науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історією міжнародних відносин.

Т. 3. - 2009. - 516 с.

Т. 2, Кн. 10 : Демографія. Етнічні спільноти у Києві. - 105 с.

Т. 2 : Мистецтво середніх віків. - 2010. - 1296 с.

З наведених найрізноманітніших груп пісенних, віршових форм і строф бачимо, яку багату та різноманітнуструктуру влробила українська пісенна традиція. Із цієї багатющої скарбниці тільки де-які з них, можна думати, що вони є принесені зовні; більша частина цих ритмічних форм в українській поезії розвинулась остільки самостійно, що їх можна вважати цілком оригінальними й витвореними тільки витонченою мистецькою душею українського національного ґенія. Це показує, яка висока мистецька його культура, яка багата та різнородна. Її можна порівнювати й ставити поруч тільки з античною грецькою поетичною творчістю та її пісенною строфою. Такою е й була українська пісенна творчість, такою й б^е, бо творчий дух української нації є незміримий у глибині і невгасимий у його творчих потугах.

Книга являє собою український переклад роботи видатного американського вченого Деніела Белграда і являє собою спробу осмислити культуру імпровізації та спонтанності у повоєнній Америці захоплюючи при цьому музику, художнє мистецтво, літературу та хореографію. Аналіз цих явищ подано із сторони неомарксистської філософії. «Культура спонтанності» – це синтетична історія повоєнного американського авангарду, що об’єднує такі багатоманітні рухи американської культури як абстрактний експресіонізм у живописі, поезія Блек Маунтіну і бітників, бібоп-джаз, експериментальний танець і кераміка. Автор показує, що це широке розмаїття мистецьких практик насправді мало одну спільну тему – спонтанну імпровізацію. Елегантна аргументація і прекрасні ілюстрації «Культури спонтанності» суттєво ревізують наші уявлення про деякі з найважливіших голосів тієї доби. З-поміж багатьох цікавих прикладів, книга описує те, як картини Джексона Поллока перетинаються з історією сучасного танцю, і пояснює їхній зв’язок з тим, що бітники захоплювались дзен-буддизмом і бібопом. Досліджуючи твори багатьох ключових культурних постатей — таких як поети Чарльз Олсон, Вільям Карлос Вільямс, Джек Керуак, Аллен Ґінзберг і ЛеРой Джонс, художники Роберт Мазервелл, Джексон Поллок і Віллем де Кунінг, гончар Пітер Вулкос, танцівник Мерс Каннінгем і джазист Чарлі Паркер, — Деніел Белград переконливо доводить те, що спонтанне мистецтво знаходилось на передньому краї повоєнної американської думки.

Скинхеды или скины – это участники относительно нового неформального стилистического контркультурного молодежного движения, возникшего в Англии, Европе и Америке примерно в 60 – 80 годах. Слово «скинхед» происходит от слияния двух английских слов «skin» – кожа, «head» – голова, слово «skinhead» буквально переводится как «кожаная голова». В России представители движения skinhead предпочитают называть себя бритоголовыми, так как, по их мнению, это название звучит более патриотично. Все участники движения бреют свои головы до блеска, и носят специальную атрибутику военного стиля (белый и зеленый камуфляж). У них существуют свои обычаи и традиции, своя музыкальная культура. По сравнению с другими молодежными неформальными группами российские бритоголовые обладают достаточно сложной и развитой идеологией. В России это движение сразу стало приобретать резко политизированные формы. Большинство скинхедов в России исповедуют крайне расистские взгляды со значительным уклоном в сторону фашизма и национализма. Деятельность скинов обычно направлена на претворение в жизнь их примитивных расистско – нацистских теорий. Тем не менее, в России существует несколько групп скинов, придерживающихся коммунистической, антифашистской идеологии. Наибольшая концентрация бритоголовых наблюдается в крупных городах России, однако небольшие команды скинхедов существуют в каждом средних размеров городе областного значения. Общее количество скинхедов по всей России не установлено, в главном городе России – Москве их примерная численность достигает 5 – 7 тысяч. В Санкт- Петербурге около 2 тысяч. В отличие от остальных молодежных движений, движение скинхедов является в России одним из самых новых и одним из наименее изученных.

Цей комплект аркушевих видань є найбільш знаною мистецькою працею М. Битинського (1893–1972) – мистецтвознавця, художника й геральдиста. Їх було виготовлено у 30-х роках минулого століття на замовлення уряду УНР в еміграції. Битинський є автором багатьох наукових розвідок і малярських творів у царині фалеристики та сфрагістики, геральдики та вексилології. Видатним його творчим доробком є також «Альбом гербів українських земель», що складається з 32 таблиць.

Навчальний посібник містить матеріали, які допоможуть випускникам загальноосвітніх навчальних закладів на високому рівні підготуватися до зовнішнього незалежного оцінювання з української літератури. Посібник містить програмові вимоги ЗНО-2008 МОНУ, рекомендації щодо користування посібником, розділи "Давня українська література", "Література кінця XVIII—початку XX ст. ", "Література XX ст. ", "Твори українських письменників-емігрантів", "Сучасний літературний процес", "Літературні угруповання, школи та періодичні видання", які складаються з оглядових статей, біографічних довідок про письменників і аналізу їх творчості. Розділ "Теорія літератури" подано у вигляді словника літературознавчих термінів. Призначено для випускників загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, які готуються до вступу до вищих навчальних закладів.