"Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів" — літературно-науковий збірник, у якому подано різноманітний матеріал з України та з-за кордону, що висвітлює життя і творчість М.Драгоманова, його внесок у розвиток філософської, громадсько-культурної та естетичної думки України, співпрацю з європейським науковим світом. Уклав і видав М.Павлик 1896 у Львові до 30-річчя творчої праці М.Драгоманова. Збірник містить і матеріали посмертного пошанування М.Драгоманова. "Тим часом як ювілей Михайла Драгоманова зворушив і згорнув докупи усі радикальні елементи Русі-України, смерть його потрясла до глибини душі ще далеко ширші кола — і своїх, і чужих". Ці дві тенденції знайшли вияв у матеріалах збірника. Перша, ювілейна, частина знайомить із святковими заходами, промовами представників різних товариств, інституцій, партій, в яких вимальовується живий образ М.Драгоманова. Подаються привіти й промови емігрантів з Росії (А.Ляхоцького, С.Степняка-Кравчинського, Ф.Вовка та ін), українських письменників, громадсько-культурних діячів з Галичини (Наталі Кобринської, В.Стефаника, Д.Лукіяновича та ін.), вчених з європейських країн: А.Рамбо, Л.Леже, Г.Парі (Франція), В.-К.Морфілла (Англія), Ю.Полівки (Чехія) та ін. Друга частина — скорботно-траурна — охоплює матеріали преси, що стосуються смерті та похоронів вченого, подає мовою оригіналу надгробні промови, некрологи з українських та зарубіжних газет, а також три автобіографії М.Драгоманова та бібліографічний покажчик його творів, укладений М.Павликом. У першій та другій частинах збірника вміщені поетичні твори-привіти вченому, серед них вірші*. "Була доба, питали ясні мрії", "Поклон Тобі від нас, земляче дорогий", "Дорогій пам'яті М.П.Драгоманова" (автори їх з політичних міркувань не названі).

Т. 1. - 432 с.

Из труда Юрия Дойкова можно воочию убедиться, что "судьба Питирима Сорокина фантастична. Вероятно, ни один из великих социологов не сидел шесть раз в тюрьме (три раза - при царе, три раза - при советской власти), не приговаривался к смертной казни, как он". И при этом Сорокин - не профессиональный революционер, а прежде всего учёный, мыслитель - "создатель гигантской антитезы марксизму", как сказал в некрологе на смерть Сорокина русский философ В.Н.Ильин; обществовед, заложивший основы теории конвергенции - слияния двух форм общественного устройства, капиталистического и социалистического, на наших глазах всё больше претворяемого в жизнь в первую очередь в странах Европы, в коммунистическом некогда Китае... Питирим Сорокин занимался разработкой центрального вопроса всей пенитенциарной системы - вопроса о соотношении преступления и наказания за него.