Пушкин и Гоголь были в восторге от малороссийских песен изданных Максимовичем; Гоголь питал к Максимовичу Михаилу Александровичу истинную дружбу и вел с ним переписку.

Ч. 1. - 1834. - 180 с.

Уже в 1827 г. он издал «Малороссийские песни» (М., XXXVI, 234), с комментариями; А. Н. Пыпин признает за этим изданием «большую заслугу разумного понимания и исполнения дела». В 1834 г. Максимович Михаил Александрович издал другой сборник, под загл. «Украинские народн. песни» (ч. 1, Максимович Михаил Александрович), a также «Голоса украинских песен» (25 напевов, положенных на ноты А. А. Алябьевым); в Киеве он начал еще более обширное изд., «Сборник украинских песен» (ч. 1-я, Киев, 1849).

Ч. 1. - 1849. - 116 с.

Михаил Александрович Максимович (1804—1873) — выдающийся разносторонний ученый: ботаник, этнограф, филолог. Учился в Новгород-Северской гимназии и Московском университете, сначала по словесному, потом по естественному факультету. В 1833 г. почувствовал упадок сил, тоску по родине и решился перейти в открывавшийся тогда Киевский университет.

Т. 1. - 1874. - 336 с.

Книга содержит этнографические данные и произведения народного творчества. Рудченко Иван Яковлевич (1845- 1905) - украинский этнограф, литературный критик.

Т. 13, в. 1 : Де-Воллан Г.А. Угро-русские народные песни. - 1885. - 261 с.

Сборник бытовых и исторических малороссийских народных песен.

Книга літературознавця, фольклориста, історика і громадського діяча русофільської орієнтації Ю. А. Яворського (1873–1937) вийшла друком в ті роки, коли він досліджував давньоруські літературні пам'ятники та фольклорні твори в Галичині, що входила до складу Австро-Угорщини. Основний зміст збірки складають колядки та щедрівки, зібрані, як зазначено у передмові, літератором Й. Левицьким. Його записи відтворені повністю, зі збереженням орфографії оригіналу.

В книзі зібрані українські народні колядки

Даний матеріал є своєрідною історією України періоду 1764-1880 рр. Вона розглядається на прикладі українських народних пісень, які дають чітке уявлення про те, чим жили тогочасні українці, що їх турбувало, до чого вони прагнули. Ці пісенні твори розкривають ставлення українців до суспільства і стосунків всередині нього, їх сприйняття тогочасної політичної ситуації. У праці також міститься стаття, присвячена історії видання даного матеріалу.

Вип. 2 : Козаччина. - 1919. - 58 с.

Григоріїв (1883–1953) – громадський та політичний діяч, публіцист і педагог – велику увагу приділяв сприйняттю матеріалу дитиною на емоційному рівні. Його книга для читання «Історія України, виложена народними думами та піснями» (1919) є своєрідною працею з історії України, яку складав сам народ. Фольклорний матеріал з історія козацтва (вип. 2) поділено на невеличкі частини, до нього додано коротку характеристику проблеми чи історичного факту.

Пісенна культура українського народу багатьма своїми джерельцями впадає в океан культури світової. Пісня колискова, весільна, лірична супроводжує нас від народження до останньої межі. Вона ріднить нас тремтливими своїми звуками, живе в душі кожної людини і, як вічне світло, осяває нам життя.

Т. 1. - 1927. - 400 с.

Дана публікація є збіркою народних пісень, присвячених класовій боротьбі (проти панської влади тощо). В даному контексті, ці пісні використані для підтримання революційного духу і прославлення комуністичного ладу. Окрім відомих народних пісень (таких як “Тече річка невеличка”, “Розпрягайте, хлопці, коні”) у збірці присутній україномовний “Інтернаціонал”, а окремий розділ присвячений поезії Тараса Григоровича Шевченка. Деякі з наведених “пролетарських” народних пісень здаються написаними на замовлення під виглядом фольклору (як часто робилося задля популяризації комуністичних ідей).

Прикладів органічного споріднення індивідуальності поета з народною поезією можна навести безліч, і одним з найяскравіших буде приклад Шевченка. Дана праця є одним з перших ґрунтовних досліджень подібного зв'язку. У роботі аналізуються тексти поезії Тараса Григоровича, розглядається яким чином народна пісня вплинула на їх форму і зміст і з іншої сторони, яким чином Шевченко вплинув на формування народної творчості.