У монографії розповідається про життя Костянтина Івановича Острозького – одного з найславетніших представників князівської династії Острозьких. Основна увага приділяється його участі у воєнних кампаніях, його підтримці Православної церкви, господарській та політичній діяльності. Для науковців, викладачів, студентів, широкого кола читачів.

В учебном пособии обобщен многолетний опыт развития экскурсионного дела в России: история, методика подготовки и проведения экскурсий. Даны детальные рекомендации по проведению городских обзорных и природоведческих экскурсий, а также экскурсий в православных храмах. Рекомендуется для студентов вузов, обучающихся по туристским специализациям. Пособие может использоваться в работе курсов по подготовке экскурсоводов, а также учителями средних школ.

В монографии на широкой документальной базе освещается проблема эволюции феодализма на Левобережной Украине в первой пол. 18 в. Исследуются исторические условия формирования крупной земельной собственности, формы ее существования и источники увеличения, показанна специфика развития крестьянского, мещанского и казацкого землевладения. Рассмотрены вопросы усиления социального давления, постепенном закрепощении народных масс, обострении антагонистических противоречий, правах и привилегиях старшины, украинской шляхты и православного духовенства, определяется место каждой социальной группы в общей структуре феодального общества.

Книга выдающегося французского психоаналитика, философа и лингвиста Ю.Кристевой посвящена теоретическому и клиническому анализу депрессии и меланхолии. Наряду с магистральной линией психоаналитического исследования ей удается увязать в целостное концептуальное единство историко-философский анализ, символические, мистические и религиозные аллегории, подробный анализ живописи Гольбейна, богословско-теологические искания, поэзию Нерваля, мифические повествования, прозу Достоевского, особенности православного христианства, художественное творчество Дюрас. Книга будет с интересом прочитана не только специалистами-психологами, но и всеми, кто интересуется новейшими течениями в гуманитарных исследованиях.

Книги Ездры и Неемии первоначально составляли единое целое; в еврейскую Библию разделение было введено только в 1448г. под влиянием христианства. Как одно целое, принадлежащее перу Ездры, они рассматриваются в Талмуде, Иосифом Флавием, Мелитоном епископом Сардийским. В LХХ обе вместе названы "Ездра Б", в отличие от апокрифа "Ездра А" (в православной Библии – “Вторая книга Ездры”). В христианской церкви постепенно стали различать две книги, о чём впервые сообщает Ориген (комм. на Пс.1). Так, например, блаженный Иероним не только признавал это деление , но и осуществил его в Вульгате, где “наша” книга Ездры носит название “1-я Ездры”, а книга Неемии – “2-я Ездры”. В современном богословии обе книги, как неразрывно взаимосвязанные, нередко рассматриваются совместно под общим названием "Ездра—Неемия" (сокращённо Е-Н).

  Текст у форматі PDF 11.12 Мб

Изданием открывается новая серия исследований по исследованию древнерусской духовности. Подробно характеризуются различные идейные традиции отечественной мысли эпохи средневековья; существенные признаки различных религиозно-философских течений в православии и их взаимодействие с дохристианской античной, апокрифической, а также еретической идейными традициями. Исследуются обширные сферы духовной культуры прошлого - от простонародной до высокой книжной. Для специалистов-философов, историков, филологов, всех интересующихся отечественной культурой.

В монографии на широком историческом материале впервые в отечественной историографии исследуются ход, движущие силы и механизмы создания украинской нации в ключевой для этого процесса период - 1920-1930-е годы. Через призму деятельности украинского национального движения анализируются феномен украинского национализма, его идеологическая и мировоззренческая направленность, рассматриваются взаимоотношения украинской, русской и советской национальных идентичностей. В контексте деятельности движения излагается идейно-политическая борьба в КП(б)У и Православной церкви. Книга позволяет по-новому взглянуть на многие национальные, культурные, языковые, политические процессы, имеющие место на Украине, выяснить особенности и перспективы российско-украинских отношений.

Ч. 1-2

Антологія «Українські гуманісти епохи Відродження (XVI -- початок XVII ст.)» складається з творів 25 мало відомих (чи й зовсім не відомих) авторів, більшість з яких писали латинською мовою, решта -- польською та українською. Майже всі тексти даються у перекладі сучасною українською мовою, за винятком кількох, які відбивають специфіку давньої української мови, не русифікованої видавцями XIX ст. Це, зокрема, деякі твори Іпатія Потія, Захарія Копистенського, Герасима Смотрицького, Лаврентія Зизанія та рукопис українського списку словника Максима Грека. Чи не вперше в Україні, в одній книжці вміщені твори авторів різних конфесій -- православних, уніатів, католиків. Таким чином, робиться спроба подолати конфесійний патріотизм, притаманний донедавна українським радянським дослідникам. Виявляється, що не тільки православні були українськими патріотами, хотіли добра своєму народові, а Україні волі, але й їхні опоненти. Тривалий період українські землі входили до сусідніх держав, тому видатні представники нашого народу зараховувалися до держави-загарбника. Сьогодні ця несправедливість поступово долається: українському народові повертаються його сини, які ще донедавна були гордістю іншої держави.

Сборник статей по естественно-научной апологетике рассказывает о том, как соотносятся современные научные представления с истинами христианской веры, с библейским повествованием о сотворении мира и человека. Авторы сборника - ученые разных специальностей, члены Русской Православной Церкви. Основная мысль всех статей: представления об эволюционном развитии не противоречат христианской идее творения, а наоборот - подтверждают её. Для всех интересующихся вопросами о соотношении веры и знания, науки и религии.

Т. 16, ч. 1 : Історія Вселенської церкви на Україні. Т. 1. Від апостольських часів до князювання св. княгині Ольги (І-Х століття). - 2001. - 280 с.

Ч. 1. - 1902. - 471 с.

За последнюю тысячу лет Россия прошла славный путь от раздробленных княжеств до мировой державы. Нынешнее положение нашего общества заставляет нас очень внимательно и беспристрастно оценить свое историческое прошлое. Это нужно для того, чтобы уяснить для себя тот путь, по которому мы должны идти дальше. Авторы провели анализ малоизвестных исторических документов и рельефно высветили роль Русской православной церкви в жизни народа, уделив особое внимание истории христианизации Руси и раскола.

Настоящий труд – одно из первых монографических описаний эфиопского народа, его государства, религии, быта и истории, выполненное на русском языке. Эфиопия, или Абиссиния, была интересна русскому духовенству благодаря архаичной форме распространенного в ней христианства, во многом сходного с православием. Автор сам собирал информацию, общаясь с жителями Эфиопии. Для более точной передачи жизненного уклада абиссинцев Е.Е.Долганев стремится выделить особенности их культуры и быта, выразить их в тех терминах и понятиях, которые сложились у самих эфиопов. Автор называет их народом, родственным русским по религии и духу, но обращает внимание именно на специфику жизни населения этой страны. Информацию, полученную в ходе собственного исследования, он проверял той, что была зафиксирована в сочинениях западных ученых и путешественников. В книге дан исторический очерк страны, описано ее политическое устройство и церковная организация, судебная система, просвещение, религиозные обычаи и обряды, занятия, образ жизни и нравы, роль монашества и монастырей. Отдельный очерк, составленный Е.С.Швидченко, посвящен эфиопской музыке.

Споконвічні риси шляхетства на Україні - внутрішній демократизм і європеїзм, які поєднуються з кріпацтвом і марним життям як наслідком російського поневолення. Розуміємо, що гіркий талан народного соловейка Тараса Шевченка, безправного кріпака, міг бути тільки при російському пануванні. Спілка польської і української аристократії на Україні є запорукою політичної стабільності старосвітського суспільства. Українські пани неодмінно використовують польську геральдичну школу, а українські козацькі і гетьманські традиції складають базу польської державної доктрини. Українсько-польська середньовічна унія має відгомін і серед російських діячів соціального руху. Г.Плеханов в праці "Освобождение селян” каже: "Хлопством” служилого стану в Московській державі пояснюється, між іншим, що західно-руська шляхта була так сильно прив'язана до католицької Польші і так вперто відверталася від православної Москви. Важкі історичні умови і значна економічна відсталість примусили Москву закріпачити на державній службі навіть тих, хто сам жив кріпацькою працею селян”. І все - таки родзинку цієї книги складають питання функціонування шляхетського парламентаризму. Широкі права шляхетського стану зосереджують функції локального сеймикового самоврядування. В середині XVI ст. біля 8 % населення України бере участь в шляхетській парламентарній діяль ності. Панські шляхетсько-лицарські традиції поширюються і на Українську Річпосполиту. В Гетьманщині відбувається поступова генеза радних парламентарних установ - старшинські ради перетворюються на Думу і Сейм. Книга є нібито путівником по давньому праву і органам державного управління на Україні, а отже є настільною книгою в галузі держави і права. Метою видання книги є ліквідація прогалини в українській науковій думці. Пригадаймо, що писав Вячеслав Липинський Сергію Єфремову 1913 року: "Я переконався безліч разів, що українське громадянство нашого руху не розуміє і в ньому не орієнтується. В результаті виходить на користь вшехполяків”. Великопанські українські і польські традиції на Україні складають найяскравішу сторінку з історії матеріальної і духовної культури, проте шляхетський рух подекуди носить не тільки національні, але і космополітичні риси, що виразно бачимо в доктрині Михайла Драгоманова, в творчості Юліуша Словацького і в т.зв. козакофільстві XIX ст. Представники шляхетського стану прославляють Україну своєю діяльністю. Наведемо приклади: 1632 року Галшка Гулевичівна своїм коштом засновує Київський колегіум, який утримує інший славетний меценат Ярема Корибут Вишневецький. 1648 року в Києві про це виходить книга "Maiores illustrissimorum principum Korybut Wiszniewieckiorum in suo nepote principe D. Jeremia Wiszniewiecki... redivivi ab au- ditoribus eloquentiae in Collegio Mohilaneo Kioviensi comice cum eorum gestibus memoralibus celebra- ti: Anno D (omi) ni 1648 Maii de”. 1576 року з власної ласки князь Костянтин Острозький засновує Острозьку слов'яно-греко-латинську академію. Архітектор Городецький імпозантними спорудами надає неповторного вигляду давньому Києву. Браницькі і Терещенки засновують і розбудовують цукрову промисловість. Потоцькі, Олександр Кониський, Теофіл Дембицький, Тишкевичі, Сими- ренки є меценатами преси, науки, і культури. Пани Борис Грінченко, Дмитро Дорошенко, Андрій Шептицький, Михайло Старицький, Михайло Малецький, Володислав Федорович, Юрій Федь- кович, Леся Українка та ін. популяризують українську мову і очолюють товариство "Просвіта”. Таких прикладів безліч. Вони заслуговують на дослідження і справедливе вшанування. Отже, ця книга написана саме для Вас. Пориньте в світ величних шляхетських і лицарських традицій на Україні і прочитавши книгу запитайте себе, якої України нам треба.