Впервые отдельным изданием выпускается популярно-просветительская книга по истории нашего Отечества в вопросах и ответах, рассчитанная на широкий круг читателей. Она может быть использована как вспомогательный материал при изучении истории Беларуси в учебных учреждениях страны.

Although the book is published about two months after the author s death, it will be gratifying to many readers to know that all the final proofs were passed by Mr. Cumberland himself. Therefore the volume in detail has the author s complete sanction. We have added to the illustrations a portrait of the author.

В цілому ряді оповідань: «Борислав», «Воа constrictor», «Яць Зелепуга», «Полуйка», «Вівчар» і др. Франко змальовує нам широкі і страшні картини життя робітників, картини, що нагадують часом Дантове пекло. Особливо цікаві його бориславські оповідання. Борислав — це село в Галичині, де добувають нафту (нефть) та земляний віск. Там під землею, в шахтах, в глибоких ямах, серед задухи і смороду, од яких крутиться голова, працюють у темряві тисячі робітників; ллють піт, стогнуть і гинуть. Весь Борислав — одна смердюча яма. Там важка праця, малий заробіток, бруд, п’янство, розпуста, погана їжа і погана горілка, всякі хвороби; там людина гірше скотини, там брат на брата здіймає ніж, там чад і вічне пекло. А з цього всього пливуть золоті річки і спадають в кишені тим, хто сам не робить, всяким хижакам-експлоататорам. Франко виводить перед читачем цілу портретну галерею таких хижаків — з залізною волею, з звірячими кровожадними інстинктами, сухих, упертих і безсердечних. Гава, Вовкун, Гершко Гольдмахер, Шміла, Шварц і т. д.— ціла стан хижих птахів, що, як образно каже Франко, «полощуть кров’ю рот». Ніщо не спиняє їх: вони грабують, підпалюють хати і гублять людей, аби їм була од того користь. Всю свою ненависть до хижацтва Франко сконцентрував в образі орла-беркута:

  Текст у форматі PDF 10.33 Мб

У монографії вперше в українській історико-філософській науці проведено комплексний порівняльний аналіз курсів логіки, читаних у Києво-Могилянській академії в кінці XVII - першій половині XVIII ст. - у період найбільшого розквіту Академії. Завдяки такому аналізу схарактеризовано тогочасні філософські течії, які істотно впливали на викладання філософії в КМА, індивідуальні особливості та розходження в поглядах окремих могилянських професорів. Досліджено, у який спосіб професори готували свої курси і як використовували для цього надбання своїх попередників. З'ясовано, що на викладання філософії в Києво-Могилянській академії найбільше впливали курси філософії, читані в єзуїтських навчальних закладах Речі Посполитої. Крім аналізу змісту курсів, у роботі значну увагу приділено атрибуції рукописів.

I went to law school right out of college. Thankfully, I had led a sheltered existence up to that point. My parents were happily married. My siblings were happily married. My friends were happily single. I was young and incredibly naïve. Although I had told people since the fifth grade that I wanted to be a lawyer, I had never even stepped foot inside a law office until a part-time job during my senior year of college.

The subjects of this book are the transformation of national ideas, the causes of ethnic cleansing, and the conditions for national reconciliation. One theme is the contestation of territory, and contested places are known by different names to different people at different times. Another theme is the difference between history and memory, a difference revealed when care is taken with names. The body of this book will name cities between Warsaw and Moscow according to the usage of the people in question at the relevant moment. This minimizes anachronism, recalls the importance of language to nationalism, and emphasizes that the disposition of cities is never final. The gazetteer provides toponyms in eight languages in use as of this writing. The names of countries also require some attention. In this work, attributes of the medieval principality of Kyivan Rus’ are denoted by the term “Rusian.” The culture of East Slavs within the early modern Polish-Lithuanian Commonwealth is called “Ruthenian.” The adjective “Russian” is reserved for the Russian empire, the Russian Soviet Federative Socialist Republic, and the Russian Federation. “Ukrainian” is a geographical term in the medieval and early modern periods, and a political term in modern contexts. The use of “Belarus” signals an orientation toward local traditions; “Belorussia” suggests a belief in an integral connection with Russia. “Lithuanian” and “Polish” refer to the appropriate polities and cultures in the period in question. The historical lands of “Galicia” and “Volhynia” will be named by these Latinate English terms throughout. This book draws on archival materials; document collections; parliamentary records; ministerial memoranda; local, national, and national-minority newspapers of various countries and periods; diaries, memoirs, and correspondence; scholarly publications; other printed and unprinted sources; and interviews with civil servants, parliamentary deputies, ministers, and heads of state. Archives are cited by four-letter abbreviations, and document collections by short titles: a key is found at the back of the book. Books and articles are cited in full at first, and then by author surname and short title. Other sources are cited in full. Authors’ names are spelled as they appear in the cited work, even when this gives rise to inconsistencies of transliteration. Transliteration is the unavoidable practice of rendering words spelled in one alphabet legible in another. The Polish, Lithuanian, and Czech languages, like English, French, and German, use various orthographies within Roman script. Ukrainian, Belarusian, and Russian use various orthographies within Cyrillic script. Like translation, transliteration abounds in intractable problems: so critical readers will know that all solutions are imperfect. With certain exceptions for well-known surnames, Cyrillic script is here rendered by a simplified version of the Library of Congress system. Translations, except from Lithuanian, are my own.

Видання присвячене характеристикам українського козацтва, створеним істориками Речі Посполитої останньої третини XVI - середини XVII ст. (з часів першого безкоролів’я 1572-1575 pp. до Переяславської ради 1654 p.). Добірку склали фрагменти з праць Я.А.Красіньського, С.Оржельського, Р.Гейденстейна, Й.Бєльського, Б.Папроцького, С.Любеньського, Ш.Старовольського, П.Пясецького, А.М.Фредра. Уривки подаються мовою оригіналу та в українському перекладі (до оригінальних текстів додані і класичні польські та російські переклади - традиційно вживані в історіографії), їх також супроводжує коротка нота про автора та твір, з якого вони походять. Для науковців, викладачів і студентів, усіх, хто цікавиться джерелами з історії українського козацтва.

У виданні відтворено тексти оригіналу староукраїнською мовою та відомих на сьогодні списків «Пактів і Конституцій законів і вольностей Війська Запорозького», укладених 1710 р. під Бендерами між обраним на гетьманську булаву Пилипом Орликом, з одного боку, та генеральною старшиною і козацтвом – з іншого; наведено їх переклади переклади українською, англійською, німецькою, польською, російською та французькою мовами. Публікація цієї визначної пам’ятки вітчизняної політико-правової думки раннього нового часу супроводжується археографічною передмовою, лінгвістичним аналізом, науковим коментарем, а також факсимільним відтворенням спеціального дослідження видатного історика та правознавця академіка Миколи Василенка (1929), у якому міститься ґрунтовний історико-юридичний аналіз джерела. Розраховано на науковців, викладачів, студентську та учнівську аудиторію, громадський загал.

Збірник містить матеріали про життя та діяльність гетьмана України Івана Мазепи. Він призначений для редакторів ЗМІ, заступників голів райдержадміністрацій та голів міських рад міст обласного значення з гуманітарних питань, сільських і селищних голів, державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, працівників закладів освіти і культури, всіх, хто цікавиться історією України та рідного краю.

Збірник містить матеріали про життя та діяльність гетьмана України Івана Мазепи. Він призначений для редакторів ЗМІ, заступників голів райдержадміністрацій та голів міських рад міст обласного значення з гуманітарних питань, сільських і селищних голів, державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, працівників закладів освіти і культури, всіх, хто цікавиться історією України та рідного краю.

Випуск книги було приурочено до 50-річчя заснування товариства. Назва видання цілком відповідає його змісту – це історія задуму, створення та діяльності товариства. Окремий розділ присвячено самій будівлі «Українського Народного Дому». Багато місця посідають характеристики окремих осіб, що були причетні до його розбудови, а список членів товариства станом на 1934 р. наведено в кінці видання. Хроніку проілюстровано портретами найбільш видатних діячів культурного життя Буковини тих часів.

Кн. 1 : 1936–1947. - 2011. - 630 с.

До видання, підготовленого до 75-річчя Інституту історії України НАН України, вміщено документи, що дають уявлення про багатовимірне життя Інституту та доробок науковців за період від часу заснування установи у 1936 р. до 1991 р., коли із здобуттям Україною незалежності відбувся історіографічний злам. У першій книзі опубліковані документи, що розкривають життя Інституту та його співробітників у найтрагічніше десятиліття його існування — від відомої постанови ЦК КП(б)У від 23 липня 1936 р. про заснування науководослідної установи історичного профілю в системі Академії наук УСРР — до іншої, сумнозвісної постанови ЦК КП(б)У “Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР” від 29 серпня 1947 р. Упорядники чимало уваги приділи реконструкції втраченого архіву Інституту періоду до 1943 р.; висвітленню діяльності структурних підрозділів Інституту, в тому числі його Львівського відділу; мовою документів намагались показати життя істориків в роки окупації України вермахтом як в евакуації в Уфі, так і в окупованих Києві та Львові; а також відобразити особливості історіографічного процесу перших повоєнних років. Багато документів виявлені недавно і публікуються вперше.