В книге представлена эволюция взглядов знаменитого швейцарского психолога, главным образом связанная с событиями его внутренней жизни. Книга содержит также разнообразный материал, относящийся к исходным понятиям юнговской психологии.

Предлагаемые читателю "Письма к немецкой принцессе о различных физических и философских материях" занимают особое место в научном наследии Леонарда Эйлера. Сочинение написано в необычной для Эйлера эпистолярной форме и представляет собой изложение основ естествознания и философии того времени в его трактовке; оно носит яркий отпечаток личности автора, его многолетних исканий и раздумий о природе физических явлений, его представлений о строении Вселенной, о философской и физической картине мира. Этот весьма серьезный и сложный научный материал преподносится в виде писем-бесед, в которых научная строгость сочетается с ясностью и доступностью изложения, рассчитанного на неподготовленного читателя. "Письма" были изданы анонимно, однако авторство Эйлера ни для кого не было тайной. Впервые "Письма" были опубликованы в Петербурге по-французски и в русском переводе.

Юрій Шерех (Шевельов), професор Колумбійського університету (США), - видатна постать у світовому мовознавстві та літературній критиці. Проте його блискучі есе та фундаментальні дослідження до останнього часу з відомих причин були недоступні читачам України. Ця книга розкриває перед нами глибокий і оригінальний світ Юрія Шереха-літературознавця, перу якого належать надзвичайно цікаві портрети класиків української літератури та сучасних письменників, роздуми про театр, архітектуру, інші мистецькі проблеми, а також спогади.

Почну з того, що це не роман. Та навіть і не збірка новел. Це не оповідання і не поезія. Це — текст. У «Процесі» Славоміра Мрожека був такий собі письменник-дивак, який писав прозу, однак його твори були закороткі для роману й задовгі для оповідання. Проза поетична, із сатиричною жил кою. Воно? Я не знаю. У будь-якому випадку, я назвав цей текст «Цього ви не знайдете в Яндексі». Перед тим, як писати передмову, я дав ще глевку текстову масу своєму колєзі, щоб той прочитав і висловив свою думку. «Він незавершений, він нагадує кілька початків декількох романів, у яких немає розв’язки, а є ли ше зачин. Це текст суто для своїх», — сказав мій колєга... Я над цим не замислювався, але, можливо, це якраз те, що мені потрібно? Спочатку в мене з’явився задум зробити цей текст як збірку новелок про людей, які, в принципі, не мали війти в історію, про долі цих людей, сплетіння доль. Ці новелки мали переплітатися, а остання мала бути підсумком усього тексту. Але, тільки-но я розпочав роботу, у мене виникло інше бажання — зробити брудний текст, такий собі напівлітературний вінегрет, ва ріаційний текст, експромт. Такий би я написав у метро або на парах. Він примітивний, він нерозумний, у ньому я щиро не побоявся здатися смішним. Це мій текст, текст мого життя. Це спроба літературного опису моєї сім’ї, моїх колєг, друзів, знайомих, історій із дитинства, це власні роздуми, погляди, висновки, які, в принципі, кожен може зробити для себе сам. Усі персонажі невигадані (вигадані лише імена), вони дійс но живуть і жили, усі події справді відбувалися. Не обійшлось, звичайно, без художніх прикрас, але ж без них цей текст був би лише стенографічним відтворенням подій.

Под бес-СМЫСЛЕННОСТЬЮ нашего времени автор подразумевает, что значительная часть человечества в результате процессов, начавшихся в эпоху Просвещения, лишилась привычных стимулов жизни, а именно материальной нужды и великих СМЫСЛОВ. Человек, ставший автономным, вынужден сам определять цели своей деятельности. Многие компенсируют утрату великих СМЫСЛОВ эстетически, изживая самих себя и истощая природу. Автор полагает, что вопреки распространенной бес-СМЫСЛЕННОСТИ возможен разумно обоснованный, самими людьми устанавливаемый смысл в жизни.

Цей збірник науково-публіцистичних праць та мемуарних матеріалів задуманий і укладений як вияв щирої громадської шани до В'ячеслава Степановича Брюховецького та втілених ним у життя високих ідей. Перша частина збірника вміщує роздуми діячів вітчизняної та світової культури, сподвижників і друзів ювіляра про життєвий і творчий шлях В'ячеслава Брюховецького. Друга частина вміщує суто наукові статті, що, здавалося б, не мають прямої дотичності до шістдесятилітнього ювілею В'ячеслава Брюховецького, а проте саме так - зосередженим й ґрунтовним науковим розмислом, актуальним у певній галузі знань, - академічна спільнота насправді і вшановує своїх видатних представників. Уважний читач помітить і те, що хай би якої проблеми стосувалися наукові студії цього збірника, спільним для них буде дух і пафос українського державотворення, чим, власне, й зумовлений феномен В'ячеслава Брюховецького - критика, науковця, політика, президента Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Людина, її сутнісна визначеність та свобода як найважливіший елемент цієї визначеності – тема, обшир котрої важко перебільшити. Тим паче, що тут є істотні варіації, пов’язані з певними історичними періодами. Є мабуть, також інваріанти. Аналіз співвідношення перших з останніми – одне з наріжних завдань сучасної антропологічної рефлексії. На ньому й зосереджено зусилля авторського колективу нашої книги. Звичайно, здійснюючи такий аналіз, ми зачіпаємо окрім загальнометафізичних вимірів свободи також її політичні, юридичні та інші аспекти. Окрім вимірів вселюдських – етнокультурні. Окрім індивідуально-особистісних – соціально-спільнотні. Проте в кожному з таких вимірів ми виокремлюємо і робимо предметом уваги її, свободи, екзистенційне осереддя. Відповідно до цього, два перших розділи книжки присвячено головним етапам розвитку поняття свободи в класичній європейській філософії (Михайло Булатов), а також у вітчизняній філософсько-антропологічній думці, починаючи з шістдесятих років XX століття (Віталій Табачковський). Наступний розділ – про свободу й розум (Тарас Лютий) у класичних та сучасних зарубіжних версіях. Четвертий розділ – роздуми про те, чи можлива метафізика свободи у XXI столітті (Генадій Шалашенко). У п’ятому розділі – розглядається проблема свободи в контексті раціоналізації людського буття (Євген Андрос). Автор шостого розділу (Андрій Дондюк) досліджує ідею свободи під кутом зору проблеми Іншого у феноменологічній традиції. Сьомий розділ розкриває статус моральної свободи в сучасних антропологічних інтерпретаціях (Галина Ковадло). Автор восьмого розділу (Назіп Хамітов) прагне розкрити майбутні екзистенціалії свободи під кутом зору її гендерних вимірів. Завершальні розділи присвячено взаємозв’язку антропологічних та політологічних вимірів свободи: Олег Ярош висвітлює проблему ідеологічної гегемонії та вплив останньої на межі свободи, Валерій Загороднюк – проблему свободи в контексті контроверзи неоконсерватизм – соціал-демократія.

Здійснюють на основі загальних положень теорії пізнання. У пізнанні обставин злочину важливе місце посідає також метод аналогії. Під час досудового розслідування та судового слідства звернення до аналогії досить правомірне, бо вона часто є стимулом до роздумів і логічною основою побудови версій. Порівнюючи розслідуваний злочин за подібними ознаками (способом і знаряддям вчинення, способом приховування та ін.) з аналогічними раніше розкритими злочинами, слідчий може встановити нові суттєві обставини у кримінальній справі.

  Текст у форматі PDF 4.72 Мб

Рассмотрены основные понятия теории доминанты, позволяющие представить творческую деятельность при решении научно-технических проблем как процесс, аналогичный формированию лазерного излучения. В форме свободного изложения даны рекомендации методологического и психологического содержания, позволяющие оптимизировать и мотивировать творческую деятельность читателя, развить его рефлексию. В том же стиле на основе концепции самоорганизации (синергетики) описана “лазерная” модель социокультурной динамики. В контексте её показана роль творческой личности в создании актуальных культурных образцов, стимулирующих процессы самоорганизации в обществе.

Эффектное название, возможно, и интригует, но, уж конечно, ничего не объясняет. А в этой книге довольно серьезно рассказывается о том, чего достигла физика со времен Галилея до Эйнштейна, о явлениях древних, как мир, и, по-видимому, всем знакомых, а в конечном счете — о специальной теории относительности. Эта книга посвящена специальной теории относительности. Чтобы понять ее содержание с чисто формальной точки зрения, достаточны знания в объеме восьми-девяти классов средней школы. Но фактически для чтения необходимы и известная привычка к абстракции и довольно напряженное внимание. Поэтому книга, возможно, покажется трудной и утомительной и для человека со средним образованием.

У монографії подано роздуми філософа над низкою актуальнийх проблем сучасносної гуманістики: буття, міф, релігія, національна філософія і т.д.

Мета посібника - розкрити філософський дискурс ідеї сталого розвитку як імперативу гідного життя людства в умовах глобалізаційної інтеграції. Вивчення курсу дасть змогу студентам сформувати цілісне розуміння сучасного глобалізованого й динамічного світу, спонукатиме до роздумів над межовими проблемами людського бутгя: призначення людини та перспектив розвитку людства. Посібник містить оригінальні тексти видатних мислителів XX ст., які підготували світову думку до сприйняття ідеї сталого розвитку. Вони є своєрідним літописом становлення концепції сталого розвитку: від зародження ідеї до ухвалення Самітом Землі стратегії виживання людства - декларації "Порядок денний для XXI століття". Навчально-методичний посібник розрахований на студентів, аспірантів, викладачів Львівського національного університету імені Івана Франка, широкого загалу економістів, екологів, юристів, керівників усіх рангів.

  Текст у форматі PDF 3.84 Мб

Видання містить спогади українського публіциста і громадського діяча Федора Пігідо-Правобережного (1888–1962) про події в Україні у 1941–1945 рр. Перше видання вийшло друком у 1954 р. в Канаді, однак з того часу книжка була недоступна широкому читацькому загалу в Україні. Тим часом ці мемуари подають унікальну інформацію, розвінчують чимало стереотипів і міфів про те, що в СРСР довгі десятиліття було заведено називати “Великою Вітчизняною війною”. Нове видання, крім авторського тексту, містить вступну і заключну статті, а також коментар із необхідними роз’ясненнями чи уточненнями. Книга розрахована на науковців, викладачів та всіх тих, хто цікавиться історією України.

У навчальному посібнику викладені основні питання класичної і сучасної риторики. Розглядаються основні проблеми культури та мистецтва мовлення. Особлива увага приділена аналізу проблем ораторського мистецтва і ділового спілкування, мовній культурі, метода підготовки різних видів публічних виступів, умінню вести конструктивний діалог і полеміку. Захопливо, наводячи та аналізуючи вислови блискучих ораторів і знаменитих діячів різних країн та епох, автор залучає читача до роздумів про самих себе, показуючи, як треба вчинити в певній ситуації та виражати свої думки. І все це у формі цікавих ігор, завдань і вправ. Навчальний посібник стане в нагоді не лише викладачам і студентам, а й тим, хто індивідуально вивчає риторику, прагнучи досягнути успіху в житті.

У колективній монографії, присвяченій 10-річчю незалежності України, репрезентовано статті відомих сучасних українських політиків. Подано різні погляди авторів на сучасні події. Розглянуто стратегії національного розвитку і шляхи розбудови самостійної соборної Української держави у сучасному світі, що потребує духовного оновлення, нагромадження інтелектуального потенціалу, осмислення українським народом своєї історичної місії у третьому тисячолітті. Автори належать до різних політичних течій, але всіх їх об’єднує одне — любов до українського народу і бажання поліпшити його життя. Для широкого кола читачів — політиків, науковців, аспірантів, студентів вищих навчальних закладів.

Нова книга статей та есеїв відомого поета і прозаїка Костянтина Москальця присвячена в основному поетам і поезії. У наші дні, коли навіть поезія сприймається бігло та похапцем, наче в ритмі попси, автор нагадує про іншу музику, про інший підхід — неквапливе і вдумливе прочитання-переживання поетичного тексту. Поезія для Москальця є дивом, і передовсім — таємницею, яка потребує не розгадки, а причетності. Як на полотні майстра, тут для есеїста немає нічого випадкового чи другорядного — однаково інтенсивні та важливі і смислові, і музичні відтінки твору. На сторінках книги не знайдете жодних ієрархій, однак незаперечними «екзистенційними орієнтирами» авторові стали Улюблені — Микола Зеров і Володимир Свідзінський. А також — Грицько Чубай, про надзвичайне раннє обдарування якого Москалець веде мову, не обминаючи гіркого збігу обставин і життєвих перипетій у сутінках застою, піднесення і сум'яття духу. Пронизливо і глибоко написано про поетів-сучасників Наталку Білоцерківець та Людмилу Таран, Володимира Кашку та Василя Герасим'юка, Ігоря Римарука та Івана Малковича. Зацікавлять читачів і роздуми над романом Марка Роберта Стеха «Голос» та книгою прози Миколи Рябчука.

Это искренняя книга, читатель. Она с самого начала предуведомляет тебя, что я не ставил себе никаких иных целей, кроме семейных и частных. Я нисколько не помышлял ни о твоей пользе, ни о своей славе. Силы мои недостаточны для подобной задачи. Назначение этой книги – доставить своеобразное удовольствие моей родне и друзьям: потеряв меня (а это произойдет в близком будущем), они смогут разыскать в ней кое-какие следы моего характера и моих мыслей и, благодаря этому, восполнить и оживить то представление, которое у них создалось обо мне. Если бы я писал эту книгу, чтобы снискать благоволение света, я бы принарядился и показал себя в полном параде. Но я хочу, чтобы меня видели в моем простом, естественном и обыденном виде, непринужденным и безыскусственным, ибо я рисую не кого-либо, а себя самого. Мои недостатки предстанут здесь как живые, и весь облик мой таким, каков он в действительности, насколько, разумеется, это совместимо с моим уважением к публике. Если бы я жил между тех племен, которые, как говорят, и посейчас еще наслаждаются сладостной свободою изначальных законов природы, уверяю тебя, читатель, я с величайшей охотою нарисовал бы себя во весь рост, и притом нагишом. Таким образом, содержание моей книги – я сам, а это отнюдь не причина, чтобы ты отдавал свой досуг предмету столь легковесному и ничтожному. Прощай же!