Видання об'єднує твори Павла Тичини з декількох поетичних збірок: "Соняшні кларнети", "Плуг", "Замість сонетів і октав".

Огляд культурної праці української еміґрацй був задуманий покійним проф. Ол. Лотоцьким ще в 1937 р. Видання такого огляду було в плані Українського Наукового Інституту в Варшаві, одначе не було свого часу здійснене. Перша частина його появляється тепер, як видання Музею Визвольної Боротьби України, реалізоване спільними засобами багатьох учасників. Хронолоґічно огляд культурної діяльности в цій книзі обмежений двадцятиліттям 1919—1938 р. р. Поза ці межі автор виходить лише в небагатьох окремих місцях цієї книги, відкладаючи суцільний огляд 1939-го і дальших років війни на будуче. Автор свідомий багатьох недостач своєї праці, на яку він дивиться лише як на першу більшу спробу, гцо її майбутній історик не в одному змінить і доповнить.

Автор в доступной форме рассказывает о том, как произошел окружающий нас мир с точки зрения науки, излагаются основные законы природы. В книге также затронуты вопросы, что представляет собой наша Вселенная, из чего состоят Земля и другие небесные тела, как они произошли, и что их ждет в будущем.

В доступной и интересной форме описано строение Вселенной.

В книге в доступной форме дана вся информация о Солнце как центре нашей планетной системы, звезде-«желтом карлике» и главнейшем источнике тепла и света для жизни. Написана под редакцией проф. Э. Р. Мустеля Прим.: учебная литература, выпущенная до 1960 года, писалась для того, чтобы передать знание, для людей, в общем, а не для галочки.

Ця книга познайомить Вас із дуже цікавою і своєрідною народною творчістю Країни Сонячного Сходу, як називають часто Японію. Казки в ній, веселі і водночас повчальні, висміюють дурість, заздрісність, боягузтво, хвалькуватість і оспівують силу людського розуму трудящих рук. Вони не тількі цікаві, а й корисні, бо вчать розпізнавати і ненавидіти все погане й шкідливе і любити добре й шляхетне.

Україна має свою прадавню дохристиянську міфологію у вигляді анімістичної віри (з латинської аnimus — душа, живе). Оскільки міфологічний світогляд був антропоморфним, то було неминучим формування анімістичної картини буття, тобто одухотворення всього сущого. Людина вірила, що все кругом неї живе: почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за своє існування, як усяка жива істота, а тому до природи первісна людина ставилась, як до істоти живої. Культ природи стояв в основі первісного релігійного світогляду, а релігія була одухотворенням усього довкілля. По цьому людина стала все своє довкілля уособлювати, очоловічувати, віра ставала антропоморфічною (з грецької antropos — людина). Оці три елементи: анімітизм — оживлення, анімізм — одухотворення й антропоморфізм — очоловічення становлять основу давнішого вірування… бо все: сонце, зорі, місяць, вогонь, вода, рослини, звірини, каміння, дерева, вітер, зілля й т.ін. — усе це живе, має свою душу. У праці митрополита Іларіона (Огієнка) він розглядає давні українські традиційні вірування, з якими християнські священники часто стикалися. І хоч розглядає це все через призму свого релігійного світогляду, але любов до свого народу заставляє його з приязню і цікавістю вивчати віру предків.

Среди всех планет нашей Солнечной системы Земля отличается особенностями, наиболее благоприятными для развития жизни. Эти особенности определяют изменения ее поверхности или геологические процессы.

В книге дана количественная оценка воздействия основных факторов климата — температуры, ветра, осадков и солнечной радиации — на вертикальные поверхности ограждающих конструкций зданий различной ориентации для всей территории Советского Союза. Приводится анализ температурно-ветровых воздействий на различно ориентированные вертикальные поверхности ограждающих конструкций, которые позволяют оценить теплопотери зданий и уточнить существующие в настоящее время процентные надбавки к основным теплопотерям на ориентацию зданий; дан метод расчета количества осадков, выпадающих на вертикальные поверхности наветренной ориентации в зависимости от скорости ветра и осадков, выпадающих на горизонтальные поверхности, а также даны карты распределения косых дождей по территории СССР. Книга рассчитана на инженеров-проектировщиков и научных работников. Она будет полезна студентам и аспирантам вузов строительных специальностей.

До однотомника ввійшли вибрані твори, написані в 1925—1952 роках — у період найбільшої творчої активності Хемінгуея. Роман «Прощавай, зброє» побачив світ у 1929 році, коли його автор був уж е визваним письменником і мав у своєму доробку кілька книжок, зокрема збірники оповідань «За нашої доби» (1925), «Чоловіки без жінок» (1927) та роман «І сходить сонце» («Фієста»), опублікований у 1926 році. «Прощавай, зброє», поряд з пізнішим романом «По кому б’є дзвін» (1940), справедливо вважається одним з найвищих досягнень Хемінгуея-романіста. Готуючи роман до перевидання в 1948 році, після другої світової війни, автор написав до нього передмову, в якій наголосив на антивоєнному спрямуванні твору. Повість «Старий і море» (1952) — останній значний твір Хемінгуея, опублікований за його життя. Повість викликала величезний іптерес: лише за два дні було продано понад п’ять мільйонів примірників журналу «Лайф», у якому ї ї вперше надруковано. У 1953 році Хемінгуею присуджено найвищу літературну премію США — премію Пуліцера, а в 1954-му — Нобелівську премію. Оповідання, включені до однотомника, взято із збірників «Чоловіки без'жінок» (1927), «Переможець не бере нічого» (1933) і «П’ята колона» та перші сорок дев’ять оповідань» (1938). Деякі з них друкувалися перед тим у різних журналах, інші вперше побачили світ у згаданих збірниках. Оповідання «Картяр, черниця і радіо» , 571 та «Столиця світу» мали в журнальних варіантах інші назви: перше — «Дайте нам рецепт, лікарю», друге — «Роги бика». У першій публікації «Снігів Кіліманджаро» (журнал «Есквайр», серпень 1936) було вгадано відомого американського письменника Скотта Фіцджеральда і наведено початок одного з його оповідань; та, зважаючи на протест Фіцджеральда, з яким Хемінгуей приятелював, у подальших виданнях він замінив прізвище Фіцджеральда на вигадане ім’я Джуліан (див. стор. 563 нашого видання). Оповідання «Старий коло мосту», як свідчить сам автор у передмові до збірника «П’ята колона» та перші сорок дев’ять оповідань», передане телеграфом з Барселони в квітні 1938 року. Воно належить до циклу іспанських оповідань письменника, що друкувалися в 1938—1939 роках у періодиці («Викриття», «Метелик і танк», «Ніхто не вмирає!» та ін.). Проте Хемінгуей за життя не включав решти оповідань цього циклу до збірників, вважаючи їх ще не довершеними. Українською мовою роман «Пращавай, зброє» та повість «Старий і море» перекладено вперше. Оповідання друкувались у збірнику «Сніги Кіліманджаро» та інші новели» (К., «Дніпро», 1968).

В книге рассказывается о роли Солнца и солнечного света в возникновении и развитии жизни на Земле, в процессах фотосинтеза. Анализируются физическая природа и особенности действия на организм видимого света, ультрафиолетовых и инфракрасных лучей; рассматривается влияние физических процессов, протекающих в недрах Солнца, на ритм разнообразных процессов в биосфере. Особое внимание автор уделяет изучению воздействия солнечных лучей на организм человека.