When I was first approached in February 1996 to ask whether I would be prepared to take on a new, part-time job as the British government's Special Representative for Cyprus, I had some idea of what I was being let in for, but not that it would last for seven years. Although I had never actually set foot on the island, I had, like many other British diplomats, bumped into the Cyprus problem from time to time during the 36 years of my professional career in the Diplomatic Service, which had ended the year before with my retirement from the post of UN ambassador in New York. I had been involved in the negotiations for a trade agreement between the European Community and Cyprus when Britain joined the EC in 1973; I had subsequently participated in the negotiations that developed this agreement into a customs union and, more relevant than either of these two experiences, I had a ringside seat for the last major attempt by the United Nations to negotiate a comprehensive settlement in 1992 and the subsequent, equally abortive, effort to agree a major package of Confidence-Building Measures on the island which had finally run into the sands in 1994. So I could not be said to be unaware of the singular intractability of the problem, nor of the capacity of the main players to spin out any negotiation until the Greek Kalends, nor of their preference for playing the blame game over making any serious effort to get to grips with the core issues in an attempt to reach a settlement. Why did I say yes? Partly, I suspect, out of a reluctance to quit entirely the scene of international diplomacy in which I had spent the whole of my professional life. Partly also, like a mountain climber drawn towards an unclimbed peak, simply because it was there. The Cyprus problem was certainly an unclimbed peak, said by many - particularly by those who had tried to climb it and failed - to be un-climbable; so there was an element of irresistible challenge. And then there were less personal reasons. The commitment given by the European Union in 1995 to open accession negotiations with Cyprus, divided or not, within six months of the end of the Inter- Governmental Conference which was drawing up the Amsterdam Treaty (in 1997), meant that we were sliding towards a parting of the ways which might either consolidate the division of the island or lead to its entering reunited into the European Union. It also had the potential to lead to a serious crisis in the relations between Turkey and the European Union and thus to a threat to the peace and stability of the Eastern Mediterranean. So the case for making a further determined attempt to reach a settlement was a serious one.

This book is an ethnographic study ofZaza-speaking Kurds in Turkey, a people almost completely unknown to the international community. In the 1980s, while I was working on my master's degree, which dealt with the Kurds' adaptation to Norway, I discovered that the Zaza minority was virtually invisible in the world literature. Since then I have followed this unknown people closely. However, because of the unstable political situation in Turkey, it would be some years after I learned of this minority before I could start the present work. When I finally started this project in 2001, I searched through the common catalogue system of the Norwegian libraries (BIBSYS) for literature on the Zaza people. To my great disappointment, I did not find any titles on Zaza Kurds, with the exception of a few linguistic works and even now in 2006, neither Norwegian nor international literature on this subject exists. In the Kurdish literature, the Zaza are treated as a subtopic. This study is therefore concerned with a people who have been almost entirely neglected in the academic literature.

У пропонованому посібнику в доступній для широкого читача, жвавій і цікавій формі викладено основне коло проблем загального мовознавства: мова як знакова система і її відмінність від інших знакових систем, походження людської мови, її будова й особливості функціонування, взаємозв'язок мови й мислення, мови й суспільства, мови й культури, класифікація мов, систем письма тощо. Виклад теоретичного матеріалу супроводжено багатим і різноманітним ілюстративним матеріалом з багатьох індоєвропейських мов, а також східних (японська, китайська, турецька) мов, фактами з історії культури (літератури, мистецтва) та необхідними для кращого розуміння матеріалу відомостями з інших наук (філософії, фізики, біології тощо). Чільне місце в ілюстраціях та обговоренні теоретичних проблем посідає українська мова, адже вперше працю такого роду адресовано безпосередньо україномовному читачеві. Книжка, без сумніву, зацікавить студентів гуманітарних факультетів університетів та педінститутів, фахівців філологів, викладачів, а також усіх, хто серйозно цікавиться мовними проблемами.

Как известно, баня сама по себе обладает исцеляющим и омолаживающим эффектом. Выполнение рекомендаций Бориса Болотова и употребление специальных, "болотовских", квасов и ферментов, делает ее просто универсальным лечебным и оздоравливающим средством.

Долгое время историки и писатели изучали и описывали, как русский народ, русская армия разгромили непобедимую армию Наполеона. Все эти годы поколения людей всматривались в образ замечательного русского полководца М.И.Кутузова, который в грозный для родины год повел русские войска в тяжкие сражения, к великим победам. Книга М.Брагина – биография М.И.Кутузова. В ней показан полувековой путь великого фельдмаршала, раскрыт его образ, образ той эпохи. Автор – военный историк и писатель. В своей книге научное описание исторических событий он сочетает с художественным их изображением. Книга иллюстрирована художником В. Носковым

Книжка присвячена Станіславу Оріховському-Роксолану (1513 – 1566) – видатному інтелектуалу, який походив із західних теренів України (Перемишльщина). Вихованець університетів Польщі, Австрії, Німеччини і Італії (де сприйняв чимало модерних ідей європейського Ренесансу) він лишався патріотом Русі, майбутнє якої пов’язував із Польським Королівством (яке якраз за його життя перетворювалося на наднаціональний проект «універ- сальної держави» з високим ступенем громадянських вольностей – «шляхетської імперії» чи то Речі Посполитої багатьох народів). Відтак, Роксолан усіляко намагався зацікавити уряд і співгромадян проблемами України (особливо турецько-татарською загрозою). «Руський досвід» Оріховський охоче привносив до різних інтелектуальних і духовних практик своєї доби – як адепт Реформації і Контрреформації він пробував спертись на православні традиції (шлюбність священиків, причастя мирян «під обома видами» – хлібом і вином і т.д.), прагнув об’єднання усіх християнських церков. Для науковців, викладачів і студентів, усіх, хто цікавиться інтелектуальною традицією України.

Т. 1 : 1747-1787. - 649 с.

Публицистические заметки о русско-турецкой войне. Из книги: «Русские мужики в солдатском платье опять оказались тем, чем они всегда были, — львами, которыми однако же командуют ослы».

Пётр Васильевич Завадовский (1739—1812) — украинский и русский государственный деятель, первый министр народного просвещения Российской империи. Граф Петр Александрович Румянцев-Задунайский, сын генерал-аншефа графа Александра Ивановича1 и правнук знаменитого боярина Матвеева2, родился в 1725 году, достопамятном, ибо Россия лишилась тогда славнейшего полководца своего, Петра Великого. Сначала Румянцев, записанный в солдаты на шестом году своего возраста (1731 г.), обучался в деревне, под надзором отца своего находившегося тогда в ссылке; потом с 1736 года в Малороссии, откуда отправлен в Берлин (1739 г.) дворянином посольства, для приобретения навыка по дипломатической части, но в следующем году отозван в Отечество; поступил в Шляхетный сухопутный кадетский корпус 29 июля и там учился только четыре месяца. Пылкий, огненный юноша не мог подчинить ума своего единообразным занятиям, сбросил узы, на него положенные, пользуясь пребыванием отца в чужих краях, и на свободе сам начертал себе полет, которого обыкновенные умы не в состоянии постигнуть. Стремительно возвышался он: в 1743 году, на девятнадцатом от рождения, был уже армейским капитаном и прислан отцом в С. Петербург из Абова с мирным трактатом. Императрица Елисавета Петровна столь была довольна прекращением военных действий с Швецией и значительными приобретениями, что пожаловала молодого Румянцева прямо в полковники.

Эпоха Римской империи - один из самых блестящих периодов истории человечества, наследие которого определило ход развития европейской цивилизации на века вперед. В I-III веках н. э. Рим стал центром громадного государства, крупнейшим городом мира, куда стекались представители сотен народов и племен. Бьющая в глаза роскошь здесь соседствовала с нищетой, высокоразвитая культура - с жестокостью и деспотизмом. О том, как жили римляне того времени, о их занятиях и семейной жизни, труде и развлечениях, о пиршествах и боях гладиаторов рассказывает классическая работа известного французского историка и государственного деятеля Жерома Каркопино. Полноправный герой этой книги - сам Вечный город с его лабиринтом улиц, с храмами, театрами и банями, среди которых протекала жизнь многих поколений римлян.

Т. 2 : Художня проза. Літературознавство і критика. - 1972. - 719 с.

У дослідженні проаналізовано історичні умови, в яких відбулося переселення та перебування частини запорозького козацтва на теренах Військового Кордону Австрійської імперії. Висвітлено політичну, військову та соціальну історію цієї гілки колишніх січовиків. Розглянуто окремі аспекти політики турецького, російського та австрійського урядів по відношенню до запорожців упродовж перших десятиліть по зруйнуванню Січі. Рекомендується науковцям, аспірантам, студентам – всім, хто цікавиться історичним минулим.

У дослідженні проаналізовано історичні умови, в яких відбулося переселення та перебування частини запорозького козацтва на теренах Військового Кордону Австрійської імперії. Висвітлено політичну, військову та соціальну історію цієї гілки колишніх січовиків. Розглянуто окремі аспекти політики турецького, російського та австрійського урядів по відношенню до запорожців упродовж перших десятиліть по зруйнуванню Січі. Рекомендується науковцям, аспірантам, студентам – всім, хто цікавиться історичним минулим.

Вып. 1 : Портреты: Императора Николая I-го. Адмирала князя Меншикова. Алмирала Нахимова. Вице-адмирала Корнилова. - 1871. - 241 с.

С древнейших времен человеку известны лечебные свойства воды и пара. Следует только помнить о том, что посещение бани требует знания определенных правил, без соблюдения которых можно нанести непоправимый вред здоровью. О том, как нужно париться, какой веник выбрать и какие меры предосторожности необходимо соблюдать, расскажет данная книга.