Текст у форматі PDF 1.27 Мб

Презентоване видання – перша в українській та зарубжній науці монографія, присвячена творчості польсько-українського вченого Яна Лятоса (1539 – 1608 рр.) – найбільш послідовного критика календарної реформи папи Григорія ХІІІ. Емігрувавши в 1597 році до Острога, Ян Лятос продовжував роботу над астрономічними, астрологічними та математичними дослідженнями, які викликали резонанс у Речі Посполитій та далеко за її межами. У монографії висвітлено специфіку наукових поглядів Яна Лятоса, простежено їхній зв’язок із творчим доробком інших ренесансних авторів. У якості додатку представлено критичне видання та переклад твору “Прогностикон” (1594 р.). Видання орієнтоване на науковців, богословів, викладачів, студентів, а також усіх, хто цікавиться визначними здобутками українського Ренесансу.

Сьогоднішні умови ведення бізнесу в нашій країні суттєво відрізняється від тих, які існували ще десять років тому. В Україні поступово створюється так звана ринкова економіка. Економіка, в якій існує чесна конкуренція між представниками бізнесу та в якій перемагає той, хто зможе завоювати прихильність споживача. Це змушує вітчизняних підприємців постійно думати про розвиток власного бізнесу, про те, які нові товари й послуги можна запропонувати споживачу, як покращити якість існуючих. І нерідко при цьому вони звертають свої погляди за кордон, сподіваючись віднайти там відповіді на свої питання. І знаходять нові продукцію, послуги, технологію, знання, бізнес-партнерів. З іншого боку, представники українського підприємництва прагнуть розширювати географію свого бізнесу, завойовуючи нові ринки збуту, у тому числі й в інших країнах світу. Можливо, ви відноситесь саме до таких бізнесменів, і до ваших планів входить найближчим часом зайнятись експортом своєї продукції за кордон, чи, навпаки, ви плануєте імпортувати щось в Україну. Ймовірно, ви навіть думаєте про створення спільного бізнесу з іноземними партнерами. Сподіваємось, що у такому разі брошура, яку ви тримаєте у руках, стане вашим надійним помічником.

Праця має на меті висвітлити погляди видатного закарпатця Юрія Венеліна на загальні питання слов'янознавства, показати його роль у розвитку болгарського відродження й вивченні історичного минулого українського, російського та інших слов'янських народів і разом з тим показати його діяльність крізь призму конкретної історичної епохи.

Погляди Кершенштейнера на “громадянське виховання“ були тісно пов’язані з його теорією “трудової школи“. У кінці XIX – поч. XX ст. економіка Німеччини швидко розвивалась, а це вимагало підготовки технічно грамотних працівників. Тому Кершенштейнер виступав за систему освіти і виховання, яка б забезпечувала підготовку не тільки покірних громадян своєї держави, але й добросовісних та ініціативних у галузі своєї професійної діяльності працівників.

У трилогії «Шляхи свободи» славетного французького письменника, лауреата Нобелівської премії Жана-Поля Сартра розглядається проблема свободи в сучасному суспільстві, яке накладає на індивіда численні обмеження у вигляді моральних соціальних обов’язків. Зберегти свою внутрішню свободу можна лише тоді, коли рішуче відкинути усе, що суперечить глибинним засадничим вимогам твого існування… «Зрілий вік» — перша частина трилогії «Шляхи свободи» в якій змальовано складний шлях до усвідомлення справжньої сутности свободи.

Почну з того, що це не роман. Та навіть і не збірка новел. Це не оповідання і не поезія. Це — текст. У «Процесі» Славоміра Мрожека був такий собі письменник-дивак, який писав прозу, однак його твори були закороткі для роману й задовгі для оповідання. Проза поетична, із сатиричною жил кою. Воно? Я не знаю. У будь-якому випадку, я назвав цей текст «Цього ви не знайдете в Яндексі». Перед тим, як писати передмову, я дав ще глевку текстову масу своєму колєзі, щоб той прочитав і висловив свою думку. «Він незавершений, він нагадує кілька початків декількох романів, у яких немає розв’язки, а є ли ше зачин. Це текст суто для своїх», — сказав мій колєга... Я над цим не замислювався, але, можливо, це якраз те, що мені потрібно? Спочатку в мене з’явився задум зробити цей текст як збірку новелок про людей, які, в принципі, не мали війти в історію, про долі цих людей, сплетіння доль. Ці новелки мали переплітатися, а остання мала бути підсумком усього тексту. Але, тільки-но я розпочав роботу, у мене виникло інше бажання — зробити брудний текст, такий собі напівлітературний вінегрет, ва ріаційний текст, експромт. Такий би я написав у метро або на парах. Він примітивний, він нерозумний, у ньому я щиро не побоявся здатися смішним. Це мій текст, текст мого життя. Це спроба літературного опису моєї сім’ї, моїх колєг, друзів, знайомих, історій із дитинства, це власні роздуми, погляди, висновки, які, в принципі, кожен може зробити для себе сам. Усі персонажі невигадані (вигадані лише імена), вони дійс но живуть і жили, усі події справді відбувалися. Не обійшлось, звичайно, без художніх прикрас, але ж без них цей текст був би лише стенографічним відтворенням подій.

Звернення до філософської спадщини І.Шинкарука в контексті реалій сучасного глобалізованого світу та тих суспільних трансформацій, що мали місце у ХХІ столітті, змушує нас значно уважніше ставитися до тих фундаментальних категоріально-філософських антропологічно- екзистенційних новацій, що були запропоновані цим непересічним філософом та видатним вітчизняним мислителем в частині осмислення та переосмислення соціального буття індивіда. У цьому контексті, особливий інтерес становить аналіз специфіки ідеологічного дискурсу, запропонований І.Шинкаруком у ході вивчення та теоретичного виявлення основних закономірностей і властивостей суспільного буття. З цього погляду, філософія І.Шинкарука апелює не лише до «вічних цінностей істини, добра і краси» та вічних філософських проблем, але й до сучасності, до тих актуальних і нагальних питань існування людини у світі (враховуючи те, що світ, який оточує людину є соціальним світом та є носієм антропологічних та екзистенцій них сенсів), які постають у другій половині ХХ століття і зберігають свою актуальність до сьогоднішнього дня. Одним з таких питань, яке визначає складний та багатовимірний пласт існування людини у світі та у соціумі, є проблематика ідеології. Причому, сьогодні вона пов’язана не лише з проясненням базових філософських понять і категорій, а з виявленням її фундаментальних зв’язків з сучасними глобалізаційними викликами.

У монографії вперше всебічно досліджуються історія, шляхи розвитку, проблеми і сучасний стан художньо-публіцистичних жанрів, їхнє місце і роль у відображенні реальної дійсності, в розкритті людських характерів. Проаналізовано погляди як вітчизняних, так і зарубіжних теоретиків журналістики стосовно особливостей художньої публіцистики, її жанрової природи, структури і основних функцій, пов’язаних з формуванням громадської думки. Запропоноване авторське визначення портретного, проблемного, подорожнього нарисів, а також есе, його специфіки в публіцистичному осмисленні суспільних процесів, що відбуваються в незалежній Україні. Книга може бути корисною для науковців, практиків у галузі масовоих комунікацій, студентів, які опановують журналістський фах, а також для всіх, хто цікавиться художньою публіцистикою, як оперативним видом літератури, яка допомагає краще пізнавати реальний світ

  Текст у форматі PDF 4.65 Мб

«Хронос» - футурологічний роман з винятково ефектним сюжетом і прискіпливо-болісним поглядом на світ найновіших технологій та одвічних людських спокус. Події роману беруть початок 2040 року, коли новий науковий винахід кардинально змінює долі людей. За образом космополітичного суспільства у новій книзі цього надзвичайно обдарованого молодого письменника проступає віртуозна проекція на сучасну Україну.

Нікколо Мак’явеллі (1469-1527) — титаїї італійського Відродження, філософ і мислитель, історик і письменник. "Флорентійські хроніки" (написані 1521-1527, видані 1532) викладають історію Флоренції, починаючи з доби Давнього Риму і закінчуючи встановленням синьйорії Медічі 1434 року. У трактаті "Державець" (написаний 1518, виданий 1532), мета якого "привести народ до створення нової держави", автор, будучи реалістичним політиком республіканського напряму, намагається пізнати загальні закони політичного життя, трактує роль, місце і значення державця, володаря, зверхника в Європі та Італії XVI ст. Причому мак’явеллізм, тобто приписувані Мак’явеллі погляди, далеко не відповідають смислу його вчення.

Философская мысль наших дней всё чаще обращается к творчеству Алексея Фёдоровича Лосева (1893—1988), русского философа и филолога, автора многочисленных трудов по истории философии, античной мифологии, эстетике и литературе. В настоящее издание вошли в основном малоизвестные, ставшие библиографической редкостью работы, в том числе и фундаментальное исследование раннего Лосева — «Диалектика мифа» (1930). Публикуемые сочинения расширяют наши представления о философских взглядах учёного, позволяют глубже понять сложную эволюцию его мировоззрения. Рассчитано на всех интересующихся историей философии и культуры.

Можно ли говорить о столь серьезной науке, как философия, с юмором? Испанский профессор философии Педро Гонсалес Калеро утверждает: да только так и нужно делать! Великие мыслители прошлого и настоящего — Сократ, Диоген, Конфуций, Вольтер, Хайдеггер и многие другие — знали цену шутке. Так, Витгенштейн считал остроумие верным спутником настоящей философии, а Ницше полагал, что способность смеяться дана человеку как награда за страдания. В своей веселой и при этом глубокой книге испанский ученый и писатель Педро Гонсалес Калеро рассказывает об истории философии, о том, над чем смеялись философы, и о том, как смеялись над ними самими. Он приглашает читателя в увлекательное путешествие во времени и пространстве, в гости к Диогену, Конфуцию, Вольтеру. Дидро, Расселу, Хайдегтеру и другим мыслителям прошлого. И мы узнаем, отчего жена Сократа вечно пребывала в плохом настроении, что снилось Макиавелли, что думал Кант о браке, кого безжалостно высмеивал Ницше и зачем Витгенштейну вдруг понадобилась кочерга...

Учебник написан и составлен в соответствии с государственными требованиями к подготовке специалистов высшей школы по циклу «Общие гуманитарные и социально-экономические дисциплины». В книге анализируются содержание, специфика и смена социокультурных парадигм, обеспечивающих рассмотрение актуальных вопросов теоретической и практической философии. Издание ориентировано на формирование у читателя гуманистического мировоззрения и становление методологической направленности творческого решения исследуемых проблем. Рекомендуется соискателям, сдающим кандидатский экзамен по философии.

Книга - переиздание ставшего библиографической редкостью текста "Феноменологии духа" Гегеля в переводе Г.Г. Шпета, где впервые на русском языке даны подробные примечания. В их основу положены примечания к этому историко-кри- тическому изданию, осуществленному в издательстве Ф. Майнера в Гамбурге, дополненные и расширенные с учетом новейших материалов по философии Гегеля. Имеется заключительная статья, в которой предпринимается попытка новой интерпретации "Феноменологии духа", именной и предметный указатели. Для философов, историков философии, студентов гуманитарных факультетов и всех интересующихся наследием Гегеля.