За багато десятиліть своєї літературної діяльності Геннадій Айгі пройшов кілька етапів у творчому розвитку, кожен з яких має певний часовий період і властиві йому характерні особливості. Всі вони, так чи інакше, досліджені і пояснені, хоча, зрозуміло, широке поле для їх вивчення як і раніше залишається. Це стосується і творчості Айгі останніх років – кінця ХХ – початку XXI століть, в якій чуваський літературознавець Атнер Хузангай побачив чітко виражене «певне „припадання до витоку”». Насамперед, він мав на увазі віршований цикл «Уклін – співу. Сто варіацій на теми народних пісень Поволжя».