Семнадцатое февраля 1856 года. Серый парижский рассвет застал немецкого поэта Генриха Гейне мертвым в постели. Болезнь спинного мозга свалила Гейне в "матрацную могилу", где он пролежал восемь лет в ужасных мучениях. Муки физические сочетались с моральными, потому что едва ли хоть один из немецких поэтов имел такое количество врагов и ненавистников, как Гейне.

Книга об’єднує вірші 1816—1827 років. Але це не механічне об’єднання створених раніше циклів. Поет так розмістив матеріал, що вийшов продуманий, побудований за чітким планом твір про трагедію закоханого юнака, якому дівчина не відповідає взаємністю. Велику увагу в «Книзі пісень» автор приділяє природі.