Ця книга повертається в Україну через більш ніж півстоліття після першого її видання у Мюнхені. Об'єктивно і всебічно автор показує, в яких умовах і як розвивалась наша періодика на українських теренах і в діаспорі від зародків її у козацькі часи до Другої світової війни. За масштабами охоплення фактологічного матеріалу, залучення до наукового обігу колосального масиву архівних джерел української еміграції, кількістю повернутих імен засновників, творців і меценатів українських часописів, які безпідставно були вилучені свого часу з вітчизняної історіографії, це видання є на сьогодні найповнішим. Для студентів вищих навчальних закладів, працівників засобів масової інформації. Може бути корисною учителям загальноосвітніх шкіл, старшокласникам, усім, хто цікавиться вітчизняною історією.

Подаючи границі, котрими обмежена суцільна територія, населена українським народом, визначний український учений-географ Степан Рудницький, проводить українську етнографічну границю в частині, що межує з російською територією, через Курщину, Вороніжчину й Донщину. У Курщині йде вона повітами: Рильським, Суджанським, Обоянським, Корочанським та Старооскольським, охоплюючи частини їх суцільно населені українським народом. На Вороніжчині цю границю провадить через Городище, Шаталівку, Росош, Репіївку до устя Потудоня в Дін коло м. Коротояка, потім вздовж Дону на Ліски, Маслівку, Мечетку, Нижній Кисляй, Козлівку, Василівку, Бурлаївку, Красне, Пихівку, Банну. В Донщині — починається від Банної вздовж західньої межі Хоперського повіту на Гарячій і далі, охоплюючи третину земель Донщини. Подавши ці границі, він зазначує трудність точного їх визначення: «Границі поміж українською та московською етнографічною територією теж дуже трудні для докладного визначення — каже він. Не тому, щоб тут були переходові діялекти, як, наприклад, на білоруській границі. Навпаки — їх тут немає ніде. Українські й московські села, навіть части сел, дуже виразно від себе відділені, й немає ніякого сумніву, куди причислити їх населення. Трудність лежить у чімсь іншім. Гранична смуга між українським та московським живлом... почала густіше заселюватися щойно в XVII. і XVIII. віках. Колонізаційні струї українців, що плили з заходу на схід, перехрещувалися з московськими колонізаційними струями, що плили з півночі на південь. В результаті повстала довжелезна й широка мішана смуга, в якій зустрічаємо величезну кількість обусторонніх етнографічних півостровів і островів»