Полемічне дослідження київського історика Ярослава Тинченка «Белая гвардия Михаила Булгакова» присвячено подіям в Україні кінця 1918 року — часу повалення гетьмана Скоропадського, Києву доби громадянської війни, пригодам родичів та друзів сім'ї Булгакових, що стали прототипами роману «Белая гвардия», видатному письменнику-киянинові Михайлу Афанасійовичу Булгакову та його долі. Сподіваємося, що нестандартний погляд на творчість Булгакова та історичні події в Україні часів громадянської війни зацікавлять не тільки поцінувачів літературної спадщини видатного письменника, а й усіх, хто цікавиться тим складним і буремним часом. Книжка розрахована на широкий загал читачів, буде корисною як літературознавцям, так і історикам.

Федір (Теодор-Ріхард) Людвігович Ернст (28 жовтня (9 листопада за новим стилем) 1891, Київ — 28 жовтня 1942) — український історик, мистецтвознавець, музеєзнавець. Автор найкращого довоєнного путівника по Києву (1930). Завдання книжки — дати змогу гостям, що відвідують Київ з нагоди святкування 10-ти річного ювілею Всеукраїнської Академії Наук, а разом із ними й іншим одвідувачам Києва — ознайомитися з містом, що йому за великої реконструктивної доби належить провід у будівництві української соціалістичної радянської культури.

Зошит 2 : Каталог-довідник пам'яток історії та культура України: м. Київ. - 2007. - 227 с.

Робочий зошит № 2 є результатом дослідницького пошуку колективу авторів у межах проекту «Пам’ятки історії та культури України: Каталог-довідник» і містить довідникові матеріли щодо об’єктів культурної спадщини м. Києва – як узятих на сьогодні на державний облік, так і щойно виявлених. Каталог-довідник пам’яток історії та культури м. Києва впорядкований за адміністративно-територіальним принципом. Видання розраховане для спеціалістів із охорони культурної спадщини, вчених-пам’яткознавців, істориків, мистецтвознавців, музейних працівників, а також усіх, хто цікавиться питаннями вивчення, збереження й охорони культурної спадщини України.

Т. 2, Кн. 9 : Наукові товариства. Культурно-мистецькі установи: музеї, виставки, колекції. - 201 с.

У виданні зібрані спогади самовидців про Київ періоду 1932-1933 рр., які були опубліковано у 1991-2004 рр. Автор подає також значний масив архівних матеріалів, що раніше не публікувались.

У виданні висвітлюються напрями діяльності державних інституцій, громадських організацій з охорони культурної спадщини Києва. Розглянуті всі види пам’яток – археології, історії, архітектури та містобудування, монументального мистецтва.

У книзі наведені списки районів і передмість Києва так, як їх називали в середині ХІХ ст. Перераховано річки й озера в самому місті та за його межами, а також острови, мости, фонтани. Пойменовано площі, вулиці, церкви, цвинтарі, казенні та громадські будівлі в кожній з частин. Крім того, не забуто назви сіл і хуторів навколо Києва, заводів тощо. У кінці книги дано таблицю із зазначенням відстані між деякими об'єктами.

Автор книги, професор університету св. Володимира, начальник Київської Фундуклеєвської жіночої гімназії, у цьому виданні переймається проблемами створення муніципальних музеїв у містах, а саме серії пам'ятників під назвою “Історичний шлях”. Линниченко розглядає, які українські історичні діячі заслуговують на встановлення їм пам'ятника, а які ні (і чому), суперечки, що виникли з приводу найбільш неоднозначних історичних постатей. Аналізується розміщення цих пам'ятників у місті, через конкретні історичні факти пояснюється необхідність встановлення певного монумента у певному місці.

Збірник містить документи і матеріали, що розкривають причини, обставини та наслідки трагічних подій 13 березня 1961 року в Києві, відомих як Куренівська трагедія. Висвітлюються події в день руйнування гідровідвалів Бабиного яру та їх масштаб, реакція населення на аварію, заходи органів виконавчої влади з ліквідації наслідків та будівництва нових укріплень у районі Бабиного яру. Друкуються унікальні фотодокументи аварійної ділянки та руйнувань житлового масиву Подільського району м. Київ. Більшість документів і матеріалів вводяться до наукового обігу вперше.

По новейшим данным Киев возник 1500 лет тому назад. Но что было здесь, на киевских холмах, раньше? Ведь археологическими исследованиями установлено, что современная территория Киева начала заселяться человеком еще около 20 тыс лет тому назад. О первых на территории современного города жилищах, сделанных из костей и бивней мамонта, о первых охотниках и рыболовах каменного века, древнейших в Поднепровье земледельцах и скотоводах эпохи меди — бронзы рассказывает эта книга, написанная на основе новейших известных науке археологических и исторических источников о доистории Киева. Не остались без внимания и период скифов и памятники эпохи ранних славян, которые непосредственно предшествовали возникновению Киева. Рассчитана на широкие круги читателей, интересующихся далеким прошлым нашей страны.

Проблема Києва, як, втім, і будь-якого пострадянського міста із заплутаним минулим, полягає у майже повній відсутності слідів власне цього минулого. Щось занепало і зруйнувалося, щось перекроїли та перебудували, щось просто кудись зникло – одним словом, минуле в Києві не берегли. Додамо до сумної картини і те, що місто, яке мирно жило тихим провінційним життям, таке собі класичне повітове місто N, на початку 1990-х несподівано для самого себе прокинулося столицею новоствореної держави, і з цією роллю ледве могло впоратися.

  Текст у форматі PDF 4.37 Мб

  Текст у форматі PDF 7.43 Мб

  Текст у форматі PDF 15.41 Мб

  Текст у форматі PDF 11.20 Мб

  Текст у форматі PDF 14.75 Мб

  Текст у форматі PDF 14.02 Мб