Показано, що сучасна наука – своєрідне перехрестя взаємодії природничонаукового, технікознавчого і гуманітарного дискурсів, проаналізовано їх взаємовплив у добу революційних супертехнологій. Дослідження цього проблемного поля, яке породжується революцією супертехнологій, буде сприяти формуванню нової методологічної бази природознавства. Така база дозволить гуманітаріям нашого часу здійснити прорив за обрій лінеарного світогляду доби Модерну, дати реалістичну оцінку таких глобальних загроз, як "технологічна сингулярність", адекватно відповісти на виклики доби супертехнологій. Практика розробки зазначеного проблемного поля – важлива умова створення методології дослідження екзистенціальних ризиків, що породжуються практикою застосування все більш могутніх супертехнологій в нестабільному світі – світі антропогенних небезпек, ризиків, природних катастроф і соціальних нестабільностей. В ХХІ столітті така методологія набуває надзвичайно важливого значення саме тому, що у світі, що формується за допомогою нано-біо-гено-інфо-комп'ютерно-мережевих супертехнологій (які несуть із собою не тільки принципово нові можливості, а й зовсім несподівані небезпеки й ризики), вона дозволяє знати, що можна, а чого не можна робити на різних рівнях керування.

В книге представлены результаты теоретических и экспериментальных исследований в области психологии понимания. Осуществлен анализ методологического значения феномена понимания в современном гуманитарном знании в эпоху перехода от неклассической науки к постнеклассической. Исследовано соотношение когнитивных и экзистенциальных компонентов понимания с позиций психологии субъекта и психологии человеческого бытия, раскрыта неразрывная связь понимания с самопониманием. Намечены и проанализированы перспективные направления развития психологии понимания (новые подходы к исследованию психологической специфики понимания в нарративном подходе, герменевтике, психологии человеческого бытия); выявлены половые и тендерные различия в понимании и взаимопонимании; осуществлено исследование личностных качеств понимающего субъекта, определяющих специфику понимания; затронута тема понимания субъектом произведений искусства. Книга предназначена для научных работников, преподавателей, аспирантов, студентов и всех интересующихся проблемой понимания.

Вип. 1. - 1998. - 140 с.

Фізична культура і спорт - важливі складові розвитку людини, так як становлять вид діяльності, що спрямований на Ії всебічний розвиток. Фізична культура і спорт здійснюють різноманітний та цілеспрямований вплив на підвищення працездатності і продуктивності праці, зміцнення здоров’я, соціальної активності та розвитку інтернаціональних відносин. Мета фізичного виховання - сприяння всебічному розвитку людини. Фізична культура і спорт мають багатофункціональний характер, впливають на всі сторони життєдіяльності людини і сприяють вирішенню таких завдань: - виховання здорової та соціально активної особистості; - збереження та зміцнення здоров’я; - підвищення працездатності та продуктивності праці; - зміцнення взаєморозуміння та співробітництва між народами. Поняття “фізична освіта”, “фізичний розвиток”, “фізична підготовка” мають певний смисл. В цілому фізичне виховання являє собою організований процес усвідомленого впливу на людину шляхом фізичних вправ, природних сил та гігієнічних заходів.