Книга містить у собі декілька студій над ейдологією та риторикою української бароккової літератури, зокрема, її засновковими універсаліями, як-от «наслідування природи», «образ», «текст», «концепт», — а також проблематикою «золотої середини», «передання наук» тощо. Феномен українського літературного барокко, пов’язаний з іменами Петра Могили, Інокснгія Гізеля, Лазаря Барановича, Іоаникія Галятовського, Антонія Радивиловського, Теофана Прокоповича, Стефана Яворського, Димитрія Ростовского. Георгія Кониського, Григорія Сковороди та інших, інтерпретується у контексті поступу європейської духовної традиції від часів греко-римської класики до кінця XVIII століття.