Книга популярной серии «100 великих» посвящена катастрофам, которые сопровождают человечество на протяжении всей его многовековой истории. Читателей ждут встречи не только с катастрофами вызванными природными бедствиями, но и с трагедиями, виновниками которых выступают сами люди. Всемирный потоп, исчезновение Атлантиды, тайна Тунгусского метеорита, гибель Великой Армады, катастрофа на Ходынском поле, крушение «Гинденбурга», Чернобыльская авария, взрыв «Челленджера»…

Пропоноване видання – дослідження істориком завершального періоду гетьманування Івана Мазепи. Автор звертає увагу читача на один із найцікавіших і водночас найтрагічніших моментів нашої історії – загибель Батурина 2 листопада 1708 року. Дослідник розглядає цей період як реакцію російського самодержавства на спробу українців вибороти незалежність за складних умов російськошведської війни. У книзі мовою документів відтворено передумови, мотиви та наслідки повстання на чолі з Іваном Мазепою, проаналізовано організаційні прорахунки, ідеологічні, історичні та суспільно-політичні причини поразки. Дослідження містить також додатки, в яких подано біографічні відомості про гетьмана Івана Мазепу, наукову розвідку про походження герба та долю портрета з колекції Бутовичів. Також автор простежує подальшу долю гетьманської столиці – Батурина – від часів Кирила Розумовського і до кінця ХХ століття. Книжку адресовано історикам, політологам, викладачам, студентам, аспірантам, усім тим, кому небайдужа славна історія України.

Це книга про слово, що віками на території Лемківщини, Бойківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя берегло українців від втрати тотожності, від загибелі.

Слово «катастрофа» обычно ассоциируется с трагической развязкой. Именно о катастрофах, которые могут привести человечество к гибели, идет речь в этой книге. Но так ли уж они неизбежны? Может быть, надо реально оценить опасность и обдуманно сделать выбор?

Т. 1 : Власними силами. - 137 с.

У практичному посібнику «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розглядаються останні досягнення у вивченні клітинних та молекулярних механізмів апоптозу. Крім того, описані наявні методи виявлення та дослідження апоптотичних клітин in vitro та in vivo, значення апоптозу в розвитку злоякісних новоутворень та використання модуляторів апоптозу для лікування онкологічних хворих. Смерть живих організмів є предметом зацікавлення не лише природодослідників, але й філософів. Постійно виникає питання, чому смерть є неминучою і в багатьох випадках наперед запрограмованою. В останні три десятиліття наші уявлення про смерть клітин тканин та органів піддалися серйозному переосмисленню. Цьому сприяли відкриття, зроблені незалежно двома групами вчених, які використовували різні об'єкти та підходи у своїх дослідженнях. Очевидно, тут доречно згадати слова відомого фізика Макса Планка про те, що головною рисою кожної нової наукової ідеї є певне поєднання двох різних за суттю явищ. На початку 70-х років минулого століття австралійський вчений Джон Керр вперше описав особливості ультраструктурних змін, що відбуваються в клітинах ссавців під час їх фізіологічної загибелі, що не викликана дією якогось патогенетичного чинника. Пізніше він та його колеги (А. Віллі та А. Кюрі) з Едінбургу в Шотландії систематизували дані, що стосуються цього явища, та запропонували термін «апоптоз» для його позначення. Приблизно у той самий час інші вчені з Великої Британії - Сідней Пренер та його співробітник Джон Салстон, а також американець Роберт Горвіц, займаючись вивченням мікроскопічного грунтового хробачка Caenorhabditis elegans, ідентифікували гени, що контролюють загибель клітин під час розвитку цього примітивного організму. Значний інтерес до апоптозу на початку 90-х років минулого століття привів до виявлення у ссавців генів, подібних до «генів смерті» у нематоди (С. elegans). Після цих праць тема апоптозу стала не лише популярною, але й надзвичайно плідною. У комп'ютерній інформаційній системі PubMed станом на грудень 2004 року знаходилося біля 92000 наукових статей, в яких вживається термін «апоптоз» - слово, яке ще не так давно було малознайомим широкому колу природодослідників. Виявлення явища апоптозу стало справді революційним у біології і його можна порівняти з такими важливими відкриттями, як, наприклад, існування клітинного циклу. Тому першовідкривачі апоптозу стали розглядатися як імовірні претенденти на отримання Нобелівської премії з фізіології та медицини. Перед комітетом, який присуджує такі премії, стояло складне завдання. У результаті ретельного розгляду цього питання 10 грудня 2002 року в річницю смерті Альфреда Нобеля на церемонії вручення премії його імені перед королем Швеції стояли С. Бренер, Сер Дж. Салтсон і Р. Горвіц. Зараз це вже історія, хоч дискусії з приводу правомірності саме такого вибору Нобелівського комітету не припиняються. У книзі «Апоптоз і рак: від теорії до практики» узагальнені найновіші відомості про закономірності та механізми загибелі клітин евкаріютичних організмів. Порівнюються різні форми такої загибелі - апоптоз, який ще називають запрограмованою або фізіологічною смертю клітини, автофагія і некроз - патологічна смерть клітин. Практичний посібник «Апоптоз і рак: від теорії до практики» розрахована на фахівців у різних галузях біології та медицини. Вона буде корисною не лише для лікарів-онкологів, але й для широкого кола читачів, які цікавляться новинками в галузі природничих наук.

Джеймс-Фенімор Купер (1789–1851) — видатний американський письменник романтичного напрямку. Його обдарування найповніше розкрилося в книжках про індіянів, що складають знаменитий цикл «Шкіряна панчоха», куди входить і «Звіробій». Головна тема цих творів — боротьба індіянських племен проти американських колонізаторів, драматична історія загибелі родового укладу індіянів під хижацьким наступом капіталістичної «цивілізації».«Читаючи Купера, — писав славнозвісний французький фантаст Жюль Верн, — я ніколи не відчував утоми. Деякі з його романів гідні безсмертя, і я сподіваюсь, про них пам'ятатимуть і тоді, коли так звані літературні гіганти пізнішого часу кануть у Лету».Безперечно, до таких творів Ф. Купера Жюль Верн відносив і «Звіробоя»

Історія і сучасність — це звичне словосполучення набуває незвичного значення у книзі професора Гарвардського університету Романа Шпорлюка «Імперія та нації». Читач має нагоду ознайомитися як з історією важливих суспільних явищ і подій, так і з історією їхнього осмислення у працях відомого західного дослідника — і побачити, що ці історії є частиною сучасності. Збірка статей, есе, оглядів, присвячених історії та нагальним політичним проблемам колишніх республік Радянського Союзу, представляє праці, які писалися упродовж останньої чверті XX століття і призначалися західному читачеві. Імперський спадок і національні проблеми, комунізм і націоналізм, проблеми державотворення на пострадянському просторі, становлення і розпад націй, виникнення і загибель Радянського Союзу — усі ці та багато інших проблем подаються автором крізь призму історичного досвіду становлення, розвитку і взаємодії східноєвропейських націй і держав, передусім України, Росії, Польщі і Білорусі. Книгу адресовано суспільствознавцям: викладачам, дослідникам, студентам, а також усім, хто цікавиться новітньою історією Східної Європи.

Антуан де Сент-Екзюпері (1900-1944) - всесвітньо відомий французький письменник і філософ, був професійним льотчиком. Одного разу його літак впав у пустелі. Цей випадок став основою роману «Планета людей» і казки-притчі «Маленький принц». Ремонтуючи літак, приречений на загибель льотчик несподівано знайомиться з Маленьким принцом, який прилетів із мініатюрної планетки «астероїд В-612». Там він залишив свою троянду і три вулкани, котрі потрібно щодня прочищати. Тепер Принц хоче повернутись додому, адже ми відповідаємо за тих, кого приручили… Ця філософська казка цікава і дітям, і дорослим. Вона мудра і людяна, у ній автор просто й проникливо говорить про найважливіше: обов’язок і вірність, дружбу і кохання, про нетерпимість до зла.

Один з антивоєнних романів, який автор назвав "історію життя людини мого покоління, загиблої у першу світову війну". Герой роману Джордж Вінтерборн у пошуках незалежності пориває з сім'єю і живе у Лондоні. У стані душевної кризи, він іде добровольцем на фронт, і його смерть- власне, замасковане самогубство. Джордж виявився самотнім, і це призвело його до загибелі. Автор розвінчує шовіністичні гасла буржуазії, показує справжню суть першої світової війни.

  Текст у форматі PDF 5.95 Мб