Спогади галицького українця про перебування у австрійському концтаборі для неблагонадійних Талєргоф.

У збірнику представлені усні інтерв’ю, спогади та біографії колишніх остарбайтсрів та в’язнів нацистських концентраційних таборів, уродженців Полтавщини. Інтерв’ю та біографії зібрані співробітниками кафедри історії України та студентами історичного факультету Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка у ході реалізації наукових проектів з усної історії. Книга стане у пригоді науковцям, студентам, вчителям, учням шкіл а також усім, хто цікавиться історією України й Полтавщини періоду другої світової війни.

В монографии на основе анализа архивных документов, многие из которых впервые вводятся в научный оборот, исследуются региональные аспекты эволюции и функционирования сталинско-советской системы подневольного труда на примере Вятского исправительно-трудового лагеря (Вятлага) НКВД-МВД СССР. Для историков, краеведов, преподавателей и студентов, широкого круга интересующихся новейшей историей Отечества и Вятского края.

У книзі висвітлюються замовчувані раніше теми: причини українсько-польської конфронтації у ХХ ст., переслідування у Польщі українського національно-визвольного руху та національних я в ході акції Вісла у 1947 р. та увязнення українців у концтаборі Явожно, спроби українсько-польського порозуміння.

Кн. 1 : Ч. 1 - 4. - 2011. - 372 с.

У книзі на основі нещодавно розсекречених унікальних архівних документів Управління у справах військовополонених та інтернованих НКВС (МВС) УРСР, спогадів очевидців і свідчень учасників тих подій вперше в історичній науці зроблено спробу висвітлити трагічну долю тисяч інтернованих вояків японської Квантунської армії, які волею сталінської репресивно-каральної системи опинилися за тисячі кілометрів від рідної землі – в далекій Україні. Багато з них так і не побачили більше своєї батьківщини, знайшовши останній спочинок в українській землі. Наразі ця сторінка історії радянського військового полону часів Другої світової війни залишається «білою плямою» на тлі хоч якоюсь мірою відомих і відносно вивчених його сюжетів, а згадка про японських військовополонених на наших теренах, навіть у спеціалістів-істориків викликає неприховане здивування. Здається, давно настав час розвіяти морок невідомості… Розрахована на науковців, усіх, хто цікавиться вітчизняною та світовою історією ХХ ст. на широке коло читачів. На її появу чекають сьогодні нащадки жертв полону, у надії хоча би щось дізнатися про долю своїх рідних, які не повернулися додому.

«Вони бояться правди — хай світ почує правду!» — такий епіграф написав український автор Василь Савченко на своїй книжці «Безимлаг», виданій в Авґсбурзі 1948 року. «Вони» — це ті, в кого руки залиті кров'ю мільйонів невинних жертв українського й інших неросійських народів СССР; це ті, що на одній шостій частині світу запровадили таке рабство, якого не бачив світ за часів середньовіччя. Це — большевики, московські імперіялісти, колонізатори. Не зважаючи на те, що російська імперія існує вже більше чотирьох сторіч, а сучасна комуністично-російська система — майже 40 років, світ і до цього часу мало поінформований про жахіття в тюрмі народів — СССР. Навіть тоді, коли протягом 1955–1956 рр. на Захід повернулася численна кількість кол. вояків німецької армії, що потрапили під час другої світової війни до російського полону і, як живі свідки нелюдських знущань у совєтських концтаборах, свідчили про масове народовбивство, арешти і заслання в СССР, — світ далі майже не звернув на те уваги. Знову ж, коли українська еміґрація на Заході, маючи численні свідчення й оригінальні документи від запроторених до совєтських концтаборів українців (напр., з Мордовських концтаборів), закликає вільний західній світ вжити супроти носіїв російського імперіялізму та його допоміжних сил моральних і матеріяльних санкцій, — вільний світ не то що вперто мовчить, але й ще поступово вплутується в коло московської коекзистенції, вишукує шляхи мирних контактів та співпрацює з народовбивцями, а цим самим посередньо сприяє системі невільництва і концтаборів у СССР. Видаючи книжку «Концентраційні табори в Совєтському Союзі», ми хочемо відкрити бодай частину заслони, де як свій, так і чужий читач зрозуміє суть жахливої політики, що її практикує червона Москва на неросійських народах.