Монографію присвячено долі мільйонів громадян України, які в роки Другої світової війни примусово працювали в нацистській Німеччині, та історії їх повернення і повоєнного життя. Дослідження базується на архівних матеріалах та спогадах очевидців. На прикладі біографій мешканців Києва у роботі розглянуто яким було ставлення до репатріантів у радянському суспільстві; яку роль у житті пересічної людини відігравав бюрократичний апарат тоталітарної держави; які були можливості у самих репатріантів вплинути на власну долю. Для науковців, викладачів, студентів, а також усіх, хто цікавиться історією.

У збірнику представлені усні інтерв’ю, спогади та біографії колишніх остарбайтсрів та в’язнів нацистських концентраційних таборів, уродженців Полтавщини. Інтерв’ю та біографії зібрані співробітниками кафедри історії України та студентами історичного факультету Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка у ході реалізації наукових проектів з усної історії. Книга стане у пригоді науковцям, студентам, вчителям, учням шкіл а також усім, хто цікавиться історією України й Полтавщини періоду другої світової війни.

У збірнику опубліковано усні інтерв’ю з колишніми остарбайтерами, які під час Другої світової війни були відправлені на примусові роботи до нацистської Німеччини. Упорядники присвячують це видання пам’яті співвітчизників, які пережили воєнне лихоліття.

У книзі в науково-популярному форматі йдеться про повсякдення українців, які в часи Другої світової війни опинилися під німецькою окупацією. Внаслідок багаторічної потужної радянської пропаганди ця сторінка нашого минулого продовжує залишатися у свідомості сучасних українців значною мірою спотвореною. на підставі незнаних досі документів спростовуються міфи про цілковитий занепад на окупованій німцями території економіки, освіти, науки, медицини, судочинства, культурного життя. Розглянуто плани Німеччини щодо окупованої України, проблему остарбайтерів, співпраці українського населення з німцями задля відновлення промисловості, діяльність українських органів управляння, комітетів самодопомоги, подвижництво "Просвіт". На численних прикладах продемонстровано, що лише завдяки українським інституціям, які функціонували на окупованій території, українці не були кинуті напризволяще й зуміли налагодити повсякденне життя.