Розглядаючи Україну як колонію Російської імперії, автор викладає основні етапи діяльності більшовицьких організацій в Україні, створення КП(б)У 1918 року та її діяльність. Відкидає генетичний зв'язок КП(б)У з УСДРП та РУП.

Спогади діяча РСДРП(м) С. Воліна про революційні події в Україні 1917-1921 рр. та участь меншовиків у них.

Серія 1 : 1. Олена Пчілка. 2. Старицька-Черняхівська. - 64 с.

Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка) (29 липня 1849 - 4 жовтня 1930) Ольга Косач Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова, народилася у червні 1849 року на Полтавщині, місті Гадяч. Вона була донькою Петра Драгоманова, але з роками, ставши відомою письменницею взяла псевдонім Олена Пчілка. Українка за походженням і щира патріотка в душі вона пишалася своїм походженням і привчала дітей шанувати рідну землю, народ і звичаї. Утім, процес "українізації" в родині Олени Пчілки, мати відомої Української поетеси Лесі Українки, відбувався не так уже й просто. Хоча б з огляду на те, що чоловік і батько їхніх шести дітей і в сім'ї і на службі спілкувався російською мовою, щоправда, чисто літературною, а не містечковим суржиком. однак українська мова, українська ідея були йому не чужі. Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна (17.08.1868, м. Київ, — 1941) — письменниця, перекладачка, громадська діячка. Дочка письменника М. Старицького. Навчалася в київській приватній гімназії В. Ващенко-Захарченко. У 1888—1893 рр. брала участь у роботі літературного гуртка «Плеяда». З 1908 р. — член ТУП. З 1912 р. разом із сестрою Марією керувала роботою літературно-мистецького клубу «Родина» в Києві. З 1914 р. співробітничала в Київському комітеті для допомоги українцям-біженцям; працювала сестрою милосердя у військовому шпиталі. З квітня 1917 р. — член Української Центральної Ради. З травня 1917 р. — член президії товариства «Український національний театр». З 1919 р. — заступниця голови Національної ради українських жінок (м. Кам’янець-Подільський). З 1920 р. працювала в установах ВУАН. У 1930 р. заарештована у справі «Спілки визволення України» і тимчасово ув’язнена в м. Харкові; того ж року засуджена до умовного 5-річного строку позбавлення волі й вислана до м. Сталіно (нині Донецьк), де займалася перекладацькою діяльністю. У 1936 р. повернулася до Києва. В липні 1941 р. вдруге заарештована НКВС і вислана до Харкова, звідки вивезена під конвоєм до м. Акмолинська (Казахстан); померла в дорозі. У 1989 р. реабілітована посмертно.

Практика передових пасічників і досягнення науки показують, що зимівля бджіл надворі цілком себе виправдовує в усіх місцевостях з не дуже суровою зимою і можк бути рекомендована при правильній підготовці бджоляних сімей до зимівлі на відкритому повітрі. В цій книжці висвітлюються всі основні питання, зв'язані з зимівлею бджіл на волі, а саме, особливості біології бджіл, тепловий режим клубу, газообмін, вологість повітря у вулику, а також техніка підготовки бджолиних сімей до зимівлі надворі, яка значно відрізняється від тієї, що практикується при зимівлі бджіл у зимівниках.

У науково-популярному нарисі на основі конкретних прикладів і фактів розглянуто зародження та розвиток українського стрілецького руху в Галичині. Автор пропонує читачам здійснити подорож воєнними дорогами січовиків на Тернопільщині. Переконливо відтворено також інші героїчні й трагічні сторінки історії нашого краю: виникнення Західно-Української Народної Республіки, бойовий шлях її збройних сил –Української Галицької Армії, події польсько-української війни 1918–1919 рр. та участь у ній тернополян. Йдеться також про те, як склалися долі славних борців за волю рідної землі, за українську державність, як увічнена їх пам’ять. Видання буде корисним краєзнавцям, учителям, студентам, учням, усім, хто, цікавиться історією України, зокрема Тернопільщини.

Від століття до століття кожен цивілізований народ створює афоризми, які стають набутком його національної культури й духовності. В афоризмах відповіді на найбільш значуще і животрепетне: хто ми на цій землі, для чого прийшли у світ і що нас чекає завтра. В ряду таких надбань книга Олеся Волі "Афоризми і думки" -явище в сучасній українській афористиці, філософії й літературі. Книга розрахована на філософів, філологів, письменників, політичних діячів, журналістів, викладачів середніх та вищих учбових закладів, студентів, щонайширше коло шанувальників мудрого, глибокого слова.

  Текст у форматі PDF 8.46 Мб

The last twenty five years have seen dramatic rises in the prison populations of most industrialised nations. Unable to keep up with increased numbers of convicted offenders, governments and criminal justice systems have been seeking new ways to control and punish offenders. One sanction adopted in Canada and some parts of Europe and the US is community custody which attempts to recreate the punitive nature of prison but without incarceration.

«Забытый философ» — этим эпитетом, вынеся его в название статьи и тут же скептически заключив в кавычки, наградил Гартмана А. Н. Малинкин, ссылаясь, в частности, на то, что русскоязычному читателю Гартман мало известен и что даже ныне, когда переводят и издают почти все, интерес к нему (в отличие от модных «ниспровергателей» философских основ) не возрос. В завершение Малинкин выразил уверенность, что «рано или поздно к Н. Гартману придется вернуться»2. Публикуемая «Этика» — шаг на пути «возвращения» к Гартману, а для многих и его «открытия». Гартман действительно не принадлежит к числу самых известных и часто цитируемых, «читаемых и почитаемых» немецких философов прошедшего века. Не считая специальных трудов по истории философии в Германии ХХ в., и в немецких философских публикациях к Гартману обращаются не так уж часто, а серьезное теоретическое обсуждение его идей встречается еще реже.

  Текст у форматі PDF 1.01 Мб

Ч. 1. - 187 с.

Ч. 1-2

Антологія «Українські гуманісти епохи Відродження (XVI -- початок XVII ст.)» складається з творів 25 мало відомих (чи й зовсім не відомих) авторів, більшість з яких писали латинською мовою, решта -- польською та українською. Майже всі тексти даються у перекладі сучасною українською мовою, за винятком кількох, які відбивають специфіку давньої української мови, не русифікованої видавцями XIX ст. Це, зокрема, деякі твори Іпатія Потія, Захарія Копистенського, Герасима Смотрицького, Лаврентія Зизанія та рукопис українського списку словника Максима Грека. Чи не вперше в Україні, в одній книжці вміщені твори авторів різних конфесій -- православних, уніатів, католиків. Таким чином, робиться спроба подолати конфесійний патріотизм, притаманний донедавна українським радянським дослідникам. Виявляється, що не тільки православні були українськими патріотами, хотіли добра своєму народові, а Україні волі, але й їхні опоненти. Тривалий період українські землі входили до сусідніх держав, тому видатні представники нашого народу зараховувалися до держави-загарбника. Сьогодні ця несправедливість поступово долається: українському народові повертаються його сини, які ще донедавна були гордістю іншої держави.

У праці викладені результати польових психологічних досліджень, які були виконані автором під час роботи у якості пенітенціарного психолога. Задачами їх було виявлення у спецконтингенту засуджених психологічних і моральних особливостей. Крім того, автор акцентує увагу на особливостях застосування типових психодіагностичних методик серед засуджених та службовців установ з виконання покарань. Книга орієнтована на працівників пенітенціарних установ, науковців-пенологів, студентів, які опановують фах психолога та правознавця.

Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.

Даний посібник продовжує серію публікацій, присвячених діяльності мобільних груп з моніторингу забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України, який містить науково – практичні рекомендації щодо здійснення моніторингу, розкриває філософію моніторингу, а також роль мобільних груп у становленні національного превентивного механізму згідно із вимогами Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти тортур. У посібнику наведені нормативно – правові акти МВС України, які стосуються діяльніості органів внутрішніх справ і мобільних груп. Посібник стане в нагоді членам мобільних груп, працівникам міліції, студентам і курсантам ВНЗ МВС України. Видання цього посібника здійснено в рамках реалізації проекту Координатора Проектів ОБСЄ в Україні «Попередження тортур та жорстокого поводження в місцях позбавлення волі».

Враховуючи реалії сьогодення, актуальним залишається питання правового регулювання процесу ресоціалізації осіб, які звільняються з місць позбавлення волі, знання звільненими особами своїх прав та обов’язків щодо соціального супроводу та отримання соціальних послуг.

Усі вищезазначені обставини брались до уваги авторським колективом при розробці довідника та зумовили відповідну його структуру.

Довідник, в першу чергу, розрахований на осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі та звільняються з кримінально-виконавчих установ. Також він буде цікавим для фахівців у галузі кримінально-виконавчого права та пенітенціарної педа- гогіки, а також осіб, які залучені до роботи із засудженими в місцях позбавлення волі та процесу їх ресоціалізації і соціального супроводу після звільнення

Проаналізовано сучасний стан юридичної психології в системі психологічних знань, окреслені предмет, об’єкт і завдання цієї науки, охарактеризована система юридичної психології та розглянута історія її розвитку. Також вказується на методи та методологію юридичної психології, розглянуті психологічні особливості злочинних дій, особливості психічних станів засуджених до позбавлення волі. Розкриваються проблеми, які пов’язані з особистістю неповнолітнього злочинця, та соціально-психологічні причини злочинної поведінки неповнолітніх. Для студентів, магістрів, аспірантів та викладачів вищих навчальних закладів, працівників правоохоронних органів, юристів, адвокатів, слідчих, юридичних психологів.