Книга, которую Вы держите в руках – научно-популярная работа, в которой даны аргументированные ответы на ключевые вопросы, связанные с пактом Молотова-Риббентропа и бытующими в России и за рубежом представлениями о его последствиях. Правда ли, что советско-германский пакт о ненападении являлся незаконным с точки зрения международного права? Правда ли, что Кремль намеренно подтолкнул начало Второй мировой войны? Правда ли, что прибалтийские страны лишились независимости вследствие советско-германского пакта? Какиестраны сегодня пользуются плодами пакта? От ответов на эти и другие вопросы зависит восприятие прошлого и понимание причин его активной политизации в наши дни.

This book is Volume 13 in the Sydney Symposium of Social Psychology series. Theaim of the Sydney Symposia of Social Psychology is to provide new, integrative insights into key areas of contemporary research. Held every year at the University of New South Wales, Sydney, each symposium deals with an important integrative theme in social psychology, and the invited participants are leading researchers in the field from around the world. Each contribution is extensively discussed during the symposium and is subsequently thoroughly revised into book chapters that are published in the volumes in this series.

Ч. 2. - 192 с.

В роках 1939-1941 Організація Українських Націоналістів дійшла до верху своєї могутности. Зовнішньо-політичні умовини її діяльности в тому часі були дуже тяжкі, зате внутрішня українська політична дійсність давала їй небувалі досі можливості, через фактичну відсутність якоїнебудь іншої конкуренційноі української ідеї та організованої політичної сили і через мовчазну готовість української суспільности підчинитися керівництву ОУН, якщо б виявила вона в тому часі потрібний політичний розум. Не дивлячись на те, яким шляхом пішли пізніші події і чи було в можності ОУН відвернути їхній біг, треба сказати, що ОУН не використала вийняткової своєї історичної нагоди. Внутрішня хвороба почала підточувати її силу і величезну енерґію молодости політичного руху звернула на взаємопоборювання і самовинищування. Не варто закривати на те очей, промовчувати чи виправдувати об'єктивними причинами, бо від того ані нічого не завернеться, ані не поправиться. Краще мужньо глянути правді в очі з надією, що наші наступники не повторять помилок своїх попередників. Пам'ятаймо, що легше здобутися на геройство в обличчі ворога, як на відвагу визнати власні помилки. Зиновій Книш В історії українського націоналістичного руху період цей болючий, проте важливий. Бравши участь у подіях того часу, вважав я потрібним утривалити в формі спогадів те, що бачив тоді і переживав, так як воно збереглося в моїй пам'яті. Це спогади самовидця, не праця історика. Читачів прошу мати це на увазі. Тому — може й за багато в деяких місцях — особа автора висувається наперед, замість скромно стояти в тіні. Я свідомий цього недоліку. Хотілося б сказати на оправдання, що через те аж ніяк не мав я наміру поменшувати ролі й вартости інших націоналістів тієї доби. Переповідаючи подїі того часу, хочу вставитися в моє тодішнє положення і передавати тодішній спосіб думання і мій власний і інших тогочасних дієвих осіб. Критичне ставлення до деяких фактів і подій тоді було майже неможливе. Зате можливе і потрібне воно тепер і позмозі старався я в примітках і коментарях давати йому вияв. Для повноти образу користувався я інформаціями й розповідями інших осіб, що приймали активну угасть у націоналістичному русі в тих роках: Андрійків Іван (псевдо), Гайвас Ярослав, поручник Гутович-Норим Євген, Іванович Петро (псевдо), інж. Ґ-ий П., Карманін Юрко, Книш Ірина, д-р Коропей Йосип, Кранський Володимир (псевдо), Кричук Степан, Кришталь Юрко, д-р Лапичак Тома, д-р Мацях Євген, інж. Модрицький Северин, д-р С. С-ий, Терен Михайло, Тупісь Степан, поручник Чигун Володимир. Сердечне спасибі їм за допомогу. Дякую теж усім іншим, що тим чи іншим способом причинилися до написання цієї книжки. Па цьому місці висказую теж мою подяку Вельмишановним: полковникові Андрієві Мельникові, Голові Проводу Українських Націоналістів, генералові Миколі Капустянському, Заступникові Голови Проводу Українських Націоналістів, Ярославові Гайвасові, редакторові Олегові Ждановичєві і докторові Євгенові Мацяхові за їхні критичні завваження. Нехай вибачать мені, коли не з усіх їхніх порад я скористав. Це право автора. І не значить те, що їхні поради й завваження не були для мене цінні. Книжка ця була написана ще в 1954 році. Від тоді перейшла цілу історію, мусіла боротися за те, чи виходити їй у світ, чи лишатися в рукописі і плісніти десь в архівах. Одні вважали, що замало в ній критики противників і що критика ця за легка, другі хотіли б, щоб більше хвалити однодумців. Ці причини, разом з труднощами роздобули гроші на друк, склалися на те, що книжка спізнилася на п'ять років. Та й виходить покищо тільки перша її частина. Від того, як поставляться до неї читачі і чи підтримають вони мої видавничі зусилля, буде залежати, чи і коли будуть надруковані три дальші її частини. А я стояв і стою на становищі, що від лайки противника і власної самохвальби позиції націоналізму не окріпнуть. І хоч через те прийшлося мені пережити багато гіркого за тих п'ять років, від того мойого глибокого переконання не відступлю. І може з досвіду тих сумних років, що його старався я зафіксували в цих моїх спогадах і матеріялах, виловить хтось зерно істини, очистить з попелу вигорілих пристрастей і прийде тоді час, коли Сяйво Небесне зійде на серця всіх націоналістів і знатимуть вони, що чинити, щоб поширити царство Волі і Правди в Україні і щоб у тому їхня ласка й хоробрість кріпшали на вічну славу Батьківщини.

Конрад Лоренц (1903-1989) – выдающийся австрийский учёный, лауреат Нобелевской премии, один из основоположников этологии, науки о поведении животных. В данной книге автор прослеживает очень интересные аналогии в поведении различных видов позвоночных и вида Homo sapiens, именно поэтому книга публикуется в серии «Библиотека зарубежной психологии». Утверждая, что агрессивность является врождённым, инстинктивно обусловленным свойством всех высших животных – и доказывая это на множестве убедительных примеров, – автор подводит к выводу; «Есть веские основания считать внутривидовую агрессию наиболее серьёзной опасностью, какая грозит человечеству в современных условиях культурноисторического и технического развития.». На русском языке публиковались книги К. Лоренца: «Кольцо царя Соломона», «Человек находит друга», «Год серого гуся».

Oil is the world's single most important commodity and its political effects are pervasive. Jeff Colgan extends the idea of the resource curse into the realm of international relations, exploring how countries form their foreign policy preferences and intentions. Why are some but not all oil-exporting 'petrostates' aggressive? To answer this question, a theory of aggressive foreign policy preferences is developed and then tested, using both quantitative and qualitative methods. Petro-Aggression shows that oil creates incentives that increase a petrostate's aggression, but also incentives for the opposite. The net effect depends critically on its domestic politics, especially the preferences of its leader. Revolutionary leaders are especially significant. Using case studies including Iraq, Iran, Libya, Saudi Arabia and Venezuela, this book offers new insight into why oil politics has a central role in global peace and conflict.

Давним-давно прийшли завойовницькі армії, щоб перемогти світ…Ніхто не знає, ким вони були і звідки прийшли, але одного дня вони з’явилися. Часом вони зупинялися, бувало відступали, але завжди поверталися. І тоді вже переможені поповнювали їхні ряди. Кілька невеликих історій про учасників різних армій

Тема военного и военно-технического сотрудничества Советского Союза с зарубежными странами долгие годы была под запретом. Эта книга результат многолетних исследований и поисков автора. В ней рассказывается о сотрудничестве СССР с Афганистаном, Сирией, Индией, Бангладеш, Кампучией и Индонезией, анализируются причины, заставившие советское правительство помогать зарубежным странам в становлении военной мощи, рассматривается участие советских военных специалистов в локальных конфликтах второй половины XX в.