В книге описываются два взаимосвязанных процесса: во-первых, история «перевода» христианского богословия на язык греческой философии и, во-вторых, формирование совершенно новой, но тоже «греческой» философии по мере осуществления такого «перевода». Основное внимание уделяется периоду с VI до середины IX века. Внутри этого периода рассматриваются три главных проблемных области: 1) VI век— век необыкновенных сложности и разнообразия христианских богословско-философских направлений, 2) новый богословско-философский синтез Максима Исповедника в VII веке, 3) иконоборческие споры VIII—IX веков как попытки альтернативного, по отношению к Максиму Исповеднику, богословско-философского синтеза.

Вейдле Владимир Васильевич (1895-1979) - профессор истории христианского искусства, известный писатель, литературный критик, поэт и публицист. Одной из ведущих тем в книгах и "статьях этого автора является тема религиозной сущности искусства и культуры в целом. В работе "Задача России" рассмотрено место христианской России в истории европейской культуры. В книге "Умирание искусства" исследователь делал вывод о том, что причины упадка художественного творчества заключаются в утере художниками мировоззренческого единства и в отсутствии веры в "чудесное". Возрождение "чудесного" в искусстве возможно, по мнению Вейдле, только через возвращение к христианству. Автор доказывал, что религия является не частью культуры, но ее источником. Книга "Рим: Из бесед о городах Италии" содержит размышления о церковной архитектуре и раннехристианской живописи.

Як свідчить листування Сковороди, цей трактат писався ним з перервами протягом кількох років. Харківське намісництво, про відкриття якого згадує Сковорода у супровідному листі, відкрите 29 жовтня 1780 р. Та є різні підстави вважати, що й у той час твір не був закінчений. Зокрема, листи до Я. Правицького дозволяють датувати трактат 1780 — 1788 рр. Зберігся автограф і п'ять списків твору. Вперше надруковано у виданні В. Бонч-Бруєвича 1912 р. Трактат присвячений проблемі алегоричного тлумачення Біблії. її образи й фігури, на думку автора, утворюють особливий символічний світ. З їх допомогою, вважає Сково­рода, можна знайти й пізнати вічне начало у макрокосмі. У цьому й полягає важливе моральне, повчальне значення алегорично витлумачених образів Біблії, наприклад соляного стовпа, в який перетворилася жінка Лота, врятованого царя Содому й Гомори. В образі содомської людини Сковорода критикує моральні вади своїх сучасників, охоплених жадобою збагачення й користолюбством. Автор протиставляє їм образ духовної людини, що досягнула повної свободи й досконалості. У трактаті розкриваються згубні наслідки буквального розуміння Біблії.

Ч. 1-2

Антологія «Українські гуманісти епохи Відродження (XVI -- початок XVII ст.)» складається з творів 25 мало відомих (чи й зовсім не відомих) авторів, більшість з яких писали латинською мовою, решта -- польською та українською. Майже всі тексти даються у перекладі сучасною українською мовою, за винятком кількох, які відбивають специфіку давньої української мови, не русифікованої видавцями XIX ст. Це, зокрема, деякі твори Іпатія Потія, Захарія Копистенського, Герасима Смотрицького, Лаврентія Зизанія та рукопис українського списку словника Максима Грека. Чи не вперше в Україні, в одній книжці вміщені твори авторів різних конфесій -- православних, уніатів, католиків. Таким чином, робиться спроба подолати конфесійний патріотизм, притаманний донедавна українським радянським дослідникам. Виявляється, що не тільки православні були українськими патріотами, хотіли добра своєму народові, а Україні волі, але й їхні опоненти. Тривалий період українські землі входили до сусідніх держав, тому видатні представники нашого народу зараховувалися до держави-загарбника. Сьогодні ця несправедливість поступово долається: українському народові повертаються його сини, які ще донедавна були гордістю іншої держави.

В учебно-методическом пособии систематизированно представлены основные сведения из области религиоведения. Раскрыты ключевые религиоведческие понятия. Охарактеризованы основные группы религий и подходы к их классификации. Рассмотрены этапы развития религиоведения и их содержание. Предназначено для студентов, обучающихся по специальности 1-21 02 01 «Философия».