Запропоновані показання до застосування способів оперативного і консервативного лікування і методика відновного лікування сприяють зниженню ускладнень за рахунок диференційованої тактики лікування залежно від типу перелому ДМПК, дозованої мобілізації ЛС на етапах реабілітації і використовування медикаментозного, фізіотерапевтичного лікування і ЛФК. Застосування комбінованого остеосинтезу (патент України № 8412 від 15.08.2005 р. і № 11631 від 16.01.2006 р.) показало його високу ефективність при повних внутрішньосуглобових переломах ДМПК типу 13С за рахунок відновлення конгруентності суглобової поверхні, розвантаження ЛС, додаткової стабілізації кісткових фрагментів і мобілізації ЛС у фізіологічній амплітуді протягом перших діб після операції. Доведений негативний вплив іммобілізації ЛС в термінах більш 4-х тижнів з моменту травми, що обмежує використання в клінічній практиці способів лікування, вимагаючих тривалої знерухомленості ЛС і сприяє застосуванню способів стабільно-функціонального остеосинтезу при переломах ДМПК зі зміщенням фрагментів для ранньої мобілізації в післяопераційному періоді.

В условиях математического моделирования с использованием конечно-элементных моделей проведено исследование напряжений, возникающих в ДМПК, что позволило изучить величину напряжений в области костных элементов при физиологической нагрузке. Впервые изучены особенности напряженно-деформированного состояния (НДС) ДМПК при фиксации переломов спицами-винтами, пластинами, аппаратом Г. А. Илизарова и комбинированными конструкциями, что позволило установить величину напряжений в области костных элементов в зависимости от способа фиксации. Применение предложенных дифференцированных методик выявило преимущества комбинированного остеосинтеза и ранней мобилизации ЛС, что способствовало повышению эффективности лечения. Впервые выявленные биомеханические характеристики при переломах ДМПК в условиях остеосинтеза взяты за основу при выборе показаний к способам лечения. Впервые проведена сравнительная оценка результатов лечения с использованием традиционных методик и предложенных дифференцированных подходов к выбору способа лечения переломов ДМПК, на основании которой доказано преимущество стабильно-функционального остеосинтеза и ранней мобилизации ЛС.