Дисертація присвячена дослідженню засобів вираження імпліцитної оцінки в англійськомовному художньому дискурсі. У фокусі роботи перебуває лінгвокогнітивний та прагматичний аспекти імпліцитних смислів. Основу роботи складає ілюстративний матеріал з художніх творів американських та британських письменників 20-21 століття, що містить ситуацію з імпліцитною оцінкою. Теоретичну основу роботи становлять праці з лінгвоаксіології (Н. Д. Арутюнова, Т. А. Космеда, Г. І. Приходько, І. В. Онищенко), дискурсології (І. А. Бехта, В. О. Ковчак, І. Р. Корольов, І. С. Шевченко, О. Л. Щербакова, Т. v. Dijk), когнітивної лінгвістики (О. А. Бабелюк, Н. О. Бігунова, В. О. Велівченко, Г. І. Приходько, B. G. Bara), прагмалінгвістики (Л. Р. Безугла, А. Г. Гудманян, М. О. Камінська, Н. В. Матушевська, H. P. Grice, D. Blakemore), лінгвокультурології (І. М. Патен). Концепт оцінки є беззаперечним і важливим складником картини світу. Необхідною умовою при вивченні категорії оцінки є орієнтованість на людину, соціум, культуру. З позицій когнітивного підходу оцінка визначається через концепт «норма» і є історично й культурно відокремленою категорією. Поняття імпліцитності лінгвісти зазвичай використовують для характеристики прихованих аспектів повідомлення, тобто розбіжності між самим висловлюванням та його значенням. З огляду на те, що адресант не завжди виражає явну оцінку людини чи навколишньої дійсності, можна стверджувати, що у висловлюванні наявна імпліцитна оцінка. Дотримуємося думки, що оцінність є невід’ємним компонентом художнього дискурсу, який репрезентує динамічний комунікативний процес, на тлі якого відбувається обмін інформацією між адресантом і адресатом у певному місці, часі та просторі. Особливість імпліцитної оцінки полягає у тому, що вона формально не вербалізована мовними одиницями у висловлюванні, але може бути виведена з його імпліцитного змісту. Дослідження імпліцитної оцінки крізь призму лінгвокогнітивного та прагматичного аспектів дає змогу виявити специфіку її вираження та функціонування в художньому дискурсі. У дисертації застосовано комплексну методику дослідження засобів вираження імпліцитної оцінки, що ґрунтується на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез), а також спеціальних (когнітивний, конверсаційний, прагмасемантичний, дискурс-аналіз, актомовленнєвий, контекстуальний, пресупозиційний аналіз) методів. Це уможливило встановлення особливостей реалізації імпліцитної оцінки в художньому дискурсі з урахуванням вербальних та невербальних чинників як особливої моделі комунікації та вираження відношення до оточуючого світу та подій.Запропоновано схему ситуації з імпліцитною оцінкою, що має таку послідовність: адресант висловлювання, мета, вибір засобів спілкування, ефект комунікативного акту, адресат висловлювання. Така схема відображає структуру комунікативного акту, а також є основою для аналізу дискурс-фрагментів. Основою когнітивного підходу у вивченні імпліцитної оцінки є аналіз мовних явищ з урахуванням власних цінностей та картини світу. В ході дослідження функціонування імпліцитної оцінки в художньому дискурсі було виокремлено ситуації оцінки з низьким, середнім та високим ступенями імпліцитності. У ситуаціях оцінки з низьким ступенем імпліцитності достатньо проаналізувати контекст у межах речення або декількох речень (мікроконтекст). Адекватна інтерпретація ситуації оцінки з низьким ступенем імпліцитності є обов’язковою та необхідною для подальшого процесу комунікації. Інтерпретація оцінки в ситуації з середнім ступенем імпліцитності вимагає від читача проведення певних когнітивних операцій, пресупозиційного аналізу, залучення власного досвіду та соціокультурних знань. Цей тип ситуації реалізується в макроконтексті мінімального (декілька речень) та середнього обсягу (абзац чи розділ). Важливість розуміння та сприйняття усього контексту дискурсу (макроконтексту максимального обсягу) стає важливою при дослідженні оцінки в ситуації з високим ступенем імпліцитності, оскільки потрібно взяти до уваги всю сюжетну лінію твору, поведінку героїв, їх взаємовідносини, емоційний стан. Ситуації оцінки з високим ступенем імпліцитності характерне накладання первинної імпліцитності на вторинну, тобто необхідно знаходити шляхи до інтерпретації одних не явно виражених смислів через інші, що також не виражені експліцитно. Інтерпретація ситуації оцінки з високим ступенем імпліцитності значною мірою залежить від когнітивних здібностей адресата, його досвіду, наявності певного багажу знань. Імпліцитна оцінка актуалізується за допомогою таких художніх засобів, як метафора, метонімія, епітет, анафора, оксюморон, риторичне запитання, гіпербола та літота, іронія, фальшива оцінка, порівняння, а також за допомогою синтаксичного паралелізму й неповних речень. Вони передають внутрішній світ героїв, характеризують їх вчинки та культурні цінності. Результат інтерпретації імпліцитних смислів також залежить від фонових знань комунікантів, що значним чином впливає на успішність інтеракції...^UDysertatsiya prysvyachena doslidzhennyu zasobiv vyrazhennya implitsytnoyi otsinky v anhliysʹkomovnomu khudozhnʹomu dyskursi. U fokusi roboty perebuvaye linhvokohnityvnyy ta prahmatychnyy aspekty implitsytnykh smysliv. Osnovu roboty skladaye ilyustratyvnyy material z khudozhnikh tvoriv amerykansʹkykh ta brytansʹkykh pysʹmennykiv 20-21 stolittya, shcho mistytʹ sytuatsiyu z implitsytnoyu otsinkoyu. Teoretychnu osnovu roboty stanovlyatʹ pratsi z linhvoaksiolohiyi (N. D. Arutyunova, T. A. Kosmeda, H. I. Prykhodʹko, I. V. Onyshchenko), dyskursolohiyi (I. A. Bekhta, V. O. Kovchak, I. R. Korolʹov, I. S. Shevchenko, O. L. Shcherbakova, T. v. Dijk), kohnityvnoyi linhvistyky (O. A. Babelyuk, N. O. Bihunova, V. O. Velivchenko, H. I. Prykhodʹko, B. G. Bara), prahmalinhvistyky (L. R. Bezuhla, A. H. Hudmanyan, M. O. Kaminsʹka, N. V. Matushevsʹka, H. P. Grice, D. Blakemore), linhvokulʹturolohiyi (I. M. Paten). Kontsept otsinky ye bezzaperechnym i vazhlyvym skladnykom kartyny svitu. Neobkhidnoyu umovoyu pry vyvchenni katehoriyi otsinky ye oriyentovanistʹ na lyudynu, sotsium, kulʹturu. Z pozytsiy kohnityvnoho pidkhodu otsinka vyznachayetʹsya cherez kontsept «norma» i ye istorychno y kulʹturno vidokremlenoyu katehoriyeyu. Ponyattya implitsytnosti linhvisty zazvychay vykorystovuyutʹ dlya kharakterystyky prykhovanykh aspektiv povidomlennya, tobto rozbizhnosti mizh samym vyslovlyuvannyam ta yoho znachennyam. Z ohlyadu na te, shcho adresant ne zavzhdy vyrazhaye yavnu otsinku lyudyny chy navkolyshnʹoyi diysnosti, mozhna stverdzhuvaty, shcho u vyslovlyuvanni nayavna implitsytna otsinka. Dotrymuyemosya dumky, shcho otsinnistʹ ye nevidʺyemnym komponentom khudozhnʹoho dyskursu, yakyy reprezentuye dynamichnyy komunikatyvnyy protses, na tli yakoho vidbuvayetʹsya obmin informatsiyeyu mizh adresantom i adresatom u pevnomu mistsi, chasi ta prostori. Osoblyvistʹ implitsytnoyi otsinky polyahaye u tomu, shcho vona formalʹno ne verbalizovana movnymy odynytsyamy u vyslovlyuvanni, ale mozhe buty vyvedena z yoho implitsytnoho zmistu. Doslidzhennya implitsytnoyi otsinky krizʹ pryzmu linhvokohnityvnoho ta prahmatychnoho aspektiv daye zmohu vyyavyty spetsyfiku yiyi vyrazhennya ta funktsionuvannya v khudozhnʹomu dyskursi. U dysertatsiyi zastosovano kompleksnu metodyku doslidzhennya zasobiv vyrazhennya implitsytnoyi otsinky, shcho gruntuyetʹsya na vykorystanni zahalʹnonaukovykh (analiz, syntez), a takozh spetsialʹnykh (kohnityvnyy, konversatsiynyy, prahmasemantychnyy, dyskurs-analiz, aktomovlennyevyy, kontekstualʹnyy, presupozytsiynyy analiz) metodiv. Tse umozhlyvylo vstanovlennya osoblyvostey realizatsiyi implitsytnoyi otsinky v khudozhnʹomu dyskursi z urakhuvannyam verbalʹnykh ta neverbalʹnykh chynnykiv yak osoblyvoyi modeli komunikatsiyi ta vyrazhennya vidnoshennya do otochuyuchoho svitu ta podiy. Zaproponovano skhemu sytuatsiyi z implitsytnoyu otsinkoyu, shcho maye taku poslidovnistʹ: adresant vyslovlyuvannya, meta, vybir zasobiv spilkuvannya, efekt komunikatyvnoho aktu, adresat vyslovlyuvannya. Taka skhema vidobrazhaye strukturu komunikatyvnoho aktu, a takozh ye osnovoyu dlya analizu dyskurs-frahmentiv. Osnovoyu kohnityvnoho pidkhodu u vyvchenni implitsytnoyi otsinky ye analiz movnykh yavyshch z urakhuvannyam vlasnykh tsinnostey ta kartyny svitu. V khodi doslidzhennya funktsionuvannya implitsytnoyi otsinky v khudozhnʹomu dyskursi bulo vyokremleno sytuatsiyi otsinky z nyzʹkym, serednim ta vysokym stupenyamy implitsytnosti. U sytuatsiyakh otsinky z nyzʹkym stupenem implitsytnosti dostatnʹo proanalizuvaty kontekst u mezhakh rechennya abo dekilʹkokh rechenʹ (mikrokontekst). Adekvatna interpretatsiya sytuatsiyi otsinky z nyzʹkym stupenem implitsytnosti ye obovʺyazkovoyu ta neobkhidnoyu dlya podalʹshoho protsesu komunikatsiyi. Interpretatsiya otsinky v sytuatsiyi z serednim stupenem implitsytnosti vymahaye vid chytacha provedennya pevnykh kohnityvnykh operatsiy, presupozytsiynoho analizu, zaluchennya vlasnoho dosvidu ta sotsiokulʹturnykh znanʹ. Tsey typ sytuatsiyi realizuyetʹsya v makrokonteksti minimalʹnoho (dekilʹka rechenʹ) ta serednʹoho obsyahu (abzats chy rozdil). Vazhlyvistʹ rozuminnya ta spryynyattya usʹoho kontekstu dyskursu (makrokontekstu maksymalʹnoho obsyahu) staye vazhlyvoyu pry doslidzhenni otsinky v sytuatsiyi z vysokym stupenem implitsytnosti, oskilʹky potribno vzyaty do uvahy vsyu syuzhetnu liniyu tvoru, povedinku heroyiv, yikh vzayemovidnosyny, emotsiynyy stan. Sytuatsiyi otsinky z vysokym stupenem implitsytnosti kharakterne nakladannya pervynnoyi implitsytnosti na vtorynnu, tobto neobkhidno znakhodyty shlyakhy do interpretatsiyi odnykh ne yavno vyrazhenykh smysliv cherez inshi, shcho takozh ne vyrazheni eksplitsytno. Interpretatsiya sytuatsiyi otsinky z vysokym stupenem implitsytnosti znachnoyu miroyu zalezhytʹ vid kohnityvnykh zdibnostey adresata, yoho dosvidu, nayavnosti pevnoho bahazhu znanʹ. Implitsytna otsinka aktualizuyetʹsya za dopomohoyu takykh khudozhnikh zasobiv, yak metafora, metonimiya, epitet, anafora, oksyumoron,...