У дисертації на основі аналізу сучасної філософсько-правової доктрини,положень національного законодавства та практики його застосування розкритосутність громади в умовах транзитивного суспільства через призму їїаксіологічних та правоуможливлювальних складових.У роботі сформульована дефініція громади як середовища реалізаціїсутнісного потенціалу та задоволення основних екзистенційних потреб людини,зокрема через: налагодження і підтримання міжособистісних зв'язків,піклування про іншого та водночас відчуття стабільності й особистої безпеки,подолання пасивної тваринної природи через соціалізацію, формуванняіндивідуальної ідентичності та колективної відданості. Громада у цьому сенсі єефективним механізмом поєднання особи (індивідуального) та соціуму(колективного).Окреслено концептуальні підходи до розуміння поняття «громада»: якісторично утвореної спільноти людей, що характеризується спільністютрадицій, культури; як сукупності соціальних взаємодій, інтеракцій міжіндивідами, родинних стосунків, проживання на одній території, належності допевної соціальної групи, гарантії соціального захисту та підтримки; якспільного, колективного споживача; як суб'єкта місцевого самоврядування; яктериторіально-об'єднаної сукупності людей, що формується на основіпоєднання соціально-територіальних розбіжностей у специфічне соціальнеутворення; як базової адміністративно-територіальної одиниці для подальшоготворення державної цілісності; як сукупності множинних проявів одиничних інститутів; як суб'єкта публічно-приватних відносин, суб'єкта спільногогосподарювання.Обґрунтовано основні закономірні характеристики громади:прив'язаність до території проживання людей; єднання, засноване на спільностіінтересів; ефективна міжособистісна взаємодія та висока інтенсивністьвнутрішніх зв'язків; самоврядність як формотворча основа владовідносин;здатність до структурування та утворення внутрішньо-організаційнихуправлінських систем; соціальне функціонування на базі колективних формдіяльності для життєзабезпечення спільних інтересів; впорядкованість відносинна основі правових та інших соціальних норм, що дає змогу визнавати членівгромади суб'єктами права; комплексна правосуб‘єктність; культуротворчийпотенціал (спільність норм і цінностей); обумовленість житєдіяльності не лишеіндивідуалізаційними, а й інтеграційними чинниками.^UThe dissertation, based on the analysis of modern philosophical and legaldoctrine, the provisions of national legislation and the practice of its application,reveals the essence of the community in a transitional society through the prism of itsaxiological and law enabling components.The paper defines the community as an environment for realizing the essentialpotential and meeting basic existential human needs, in particular through:establishing and maintaining interpersonal relationships, caring for others and at thesame time a sense of stability and personal security, overcoming passive animalnature through socialization, individual identity and collective devotion. Thecommunity in this sense is an effective mechanism for combining the person(individual) and society (collective).Conceptual approaches to understanding the concept of "community" areoutlined: as a historically formed community of people, characterized by a commontradition, culture; as a set of social interactions, interactions between individuals,family relationships, living in the same area, belonging to a certain social group,guarantees of social protection and support; as a common, collective consumer; as asubject of local self-government; as a territorially united set of people, formed on thebasis of a combination of socio-territorial differences into a specific social formation;as a basic administrative-territorial unit for the further creation of state integrity; as aset of multiple manifestations of individual institutions; as a subject of public-privaterelations, a subject of joint management.The main regular characteristics of the community are substantiated:attachment to the territory of residence of people; unity based on common interests; 8effective interpersonal interaction and high intensity of internal connections; selfgovernment as a formative basis of power relations; ability to structure and forminternal organizational management systems; social functioning on the basis ofcollective forms of activity for life support of common interests; orderliness ofrelations on the basis of legal and other social norms, which allows to recognizecommunity members as subjects of law; complex legal personality; cultural potential(common norms and values); conditionality of life not only by individual but also byintegration factors.It is proved that the main function of the community is integration: thecommunity acts as a set of individuals, and the legislative application of thegeneralized concept of "residents" gives grounds to introduce into it not only citizensbut also foreign citizens and stateless persons who reside (live) in its territory on legalgrounds.It is motivated that in the context of national reform of the system of local selfgovernment important functional features of the territorial community, in addition tointegration, are also: communicative - in territorial communities there is a system ofdifferent interests, public relations and social relations, and their interaction leads toformation of public-collective infrastructure, which provides for the establishment ofvarious institutions, which operation is aimed at meeting the interests and needs ofcommunity members (for example, self-organization bodies, public associations,organizations, enterprises, media, businesses, etc.); organizational - territorialcommunity as the primary subject of local self-government is a clearly organizedsystem, which includes subsystems of bodies and officials that provide directimplementation of autonomous management; functional-target - the territorialcommunity has independent, autonomous competencies and functions for solvingproblems of local significance; historical and cultural - territorial community isinfluenced by factors of historical and cultural nature, under their influence areformed socio-cultural heritage (customs, traditions, certain worldviews, respected andpracticed by members of the community, reflected in its symbols - flag, emblem,etc.); ownership - an important element of the legal status of the territorial 9community is its characterization as a subject of communal property (it has the rightto own, use and dispose of its property in its own interests and at its own discretionthrough local self-government bodies, as well as directly by itself).It is noted that the domestic practice of constituting of territorial communities,filling their status with an ontologically conditioned essence, delegating selfgoverning powers to them, endowing them with real autonomous functions, is quitedebatable.