Розроблено спосіб діагностики глибини пошкодження кісток склепіння черепа та пристрій для його здійснення, що дозволяє визначити тактику хірургічного лікування хворих на остеонекроз. Описано клінічну класифікацію пошкоджень покривів склепіння черепа з оголенням кісток, що враховує фактори, які визначають клініку, тактику та методи хірургічного лікування хворих. Розроблено спосіб формування та пересадки шкірно-м'язового клаптя. Запропоновано спосіб різниться від відомих тим, що до складу мігруючого круглого стебла включено м'яз з осьовим кровообігом. Досліджено кістки склепіння черепа за умов різніх етіологій пошкоджуючого фактора.

  Скачати повний текст

В експериментах in situ виявлено закомірності у характері впливу різних моделей експериментального гіпертиреозу (від легкого ступеня виразності до важкої форми тиреотоксикозу) на головні параметри енергетики ізометричного скорочення скелетного м'яза білих щурів у разі розвитку стомлення та за умов адренергічної стимуляції. Показано, що за умов in situ у разі експериментального гіпертиреозу легкого ступеня виразності м'яз набуває високої функції здібності. За цього поліпшуються мобільні та силові показники його енергетики, зменшується латентний період скорочення та час розвитку максимальної напруги, зростає величина ізометричної напруги та збільшується швидкість її розвитку. Встановлено, що за умов in situ температурна вартість скоротливого акту збільшується у разі збільшення ступеня виразності експериментального гіпертиреозу. Показано, що за умов in situ у разі розвитку втоми температурна вартість скорочення м'яза зростає незалежно від тиреоїдного статусу та типу ізометричного скорочення. Виявлено beta-адреностимулювальний ефект ізопропілнорадреналіну на параметри енергетики м'язового скорочення. Цей ефект спостережено тільки у тварин еутиреоїдної групи в щурів з легким ступенем експериментального гіпертиреозу. Обгрунтовано положення про модулювальну дію різних доз трийодтироніну на функціональну характеристику скелетного м'яза за умов in situ, зокрема, у разі розвитку стомлення та стимуляції катехоламінами.

  Скачати повний текст

Встановлено деструктивне - дистрофічні порушення клітин і судин міокарду. Вивчено показники синдрому недиференційованої дисплазії сполучної тканини (СНДСТ) тканини у 119-ти хворих на ювенільний ревматоїдній артрит (ЮРА). Визначено превалювання ознак СНДСТ у хворих на суставно-вісцеральну форму (СВФ) ЮРА. Виявлено латентні порушення ритму та провідності серця у 37 (31,1 %) хворих на ЮРА, наявність показників ризику розвитку артеріальної гіпертензії, недостатнього ступеня нічного зниження систоличного артеріального тиску (САТ) зниження показників розкиду та концентрації серцевого ритму варіабельність серцевого ритму (ВСР), підвищений рівень частоти серцевих скорочень (ЧСС). Виявлено перевищування рівня тропоніна І (ТнІ) та мозкового натрійуретичного пропептида (NT proBNP). Встановлено, що показники NT proBNP ТнІ підвищуються залежно від форми ЮРА, тривалого перебігу хвороби та від ступеня СНДСТ. Показано ефективність включення до стандартного комплексу (СКЛ) препарату кардонат. Встановлено, що застосування запропонованого комплексу на фоні СКЛ сприяє відновленню функціонального стану серцево-судинної системи (ССС), що в свою чергу, чинить балансуючий вплив на серцевий м'яз, покращує тонус судин.

  Скачати повний текст

Виявлено зміни з боку серцево-судинної системи у лабораторних тварин. Проведено холтеровське моніторування (ХМ), яке дозволяє виявити латентні порушення ритму серця та провідності у дітей з бронхіальною астмою (БА). Проведено множинний кореляційний аналіз і виявлено сильний позитивний прямий зв'язок між мозковим натрійуретичним пропептидом і показниками середньодобового систолічного артеріального тиску за БА та відзначено сильну оберненопропорційну залежність між мозковим натрійуретичним пропептидом і добовим тиском та діастологічним артеріальним тиском. Розроблено способи корекції виявлених порушень. Показано ефективність включення в стандартний курс санаторно-курортної реабілітації метаболічної корекції препаратом "Кардонат". Відновлено функціональний стан кардіореспіраторної системи, що чинить тонізувальний вплив на серцевий м'яз, покращує тонус судин.

  Скачати повний текст

Вивчено принципи структурно-функціональної організації частин серцевого м'яза інтактних білих щурів-самців лінії Вістар. Досліджено варіанти перебудови всіх камер серця експериментальних тварин за умов помірних динамічних навантажень, залежно від особливостей вегетативної регуляції серцевого м'яза. З'ясовано характер і направленість змін міоендокринних клітин передсердь експериментальних тварин у разі систематичних фізичних навантажень. Встановлено, що систематичні тренування супроводжуються помірно вираженою структурною перебудовою частин серцевого м'яза, яка характеризується різними варіантами гіпертрофії та розширення камер серця та має збалансований і пропорційний характер на тканинному та клітинному рівнях структурної організації. Зазначено, що гіпертрофія частин серця виникає внаслідок потовщення та подовження кардіоміоцитів. Збалансовані впливи симптоматичної та парасимпатичної ланок вегетативної нервової системи на роботу серця зумовлюють помірну рівномірну гіпертрофію та зростання просторових характеристик частин серця з переважанням цих явищ у лівому шлуночку. Визначено, що домінування ватонічних впливів супроводжується більшим ступенем розширення камер серця в порівнянні зі зростанням їх маси. Доведено, що посилення симпатичних впливів викликає переважаюче збільшення маси досліджених систем серцевого м'яза. Встановлено, що фізичні навантаження посилюють синтетичну та секреторну активність кардіоміоцитів, у разі домінування вагосимпатичних впливів на серцевий м'яз найбільш виражене зростання відносного об'єму мітохондрій спостерігається в серцевих м'язових клітинах лівого шлуночка, а переважаюче збільшення кількості секреторних гранул - в кардіоміоцитах лівого передсердя.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена дослідженню актуальної проблеми фізіології – особливостей динаміки модуляції спінальних рефлексів в умовах стомлення у фізично нетренованих та тренованих людей.Подано результати дослідження динаміки величини Н-рефлексу камбалоподібного м'яза людини (m. soleus), обумовленої стомленням, у тому числі в умовах розвитку сегментарного гальмування, викликаного стимуляцією іпсілатерального малогомілкового нерва (n. peroneus communis) та в умовах гомосинаптичної постактиваційної депресії при парній стимуляції великогомілкового нерва (n. tibialis) у нетренованих та тренованих людей. Показано пригнічення Н-рефлексу камбалоподібного м'яза внаслідок стомлення, викликаного шляхом тривалого довільного статичного скорочення триголового м'яза гомілки (m. triceps surae), та подальше відновлення цього рефлексу. Виявлено наявність двох фаз відновлення Н-рефлексу: першої фази, тривалістю декілька хвилин, пов'язаної з відновленням нормальної імпульсації аферентів груп III і IV; та другої фази (впродовж кількох годин), пов'язаної з поступовим вимиванням та нейтралізацією метаболітів, які накопичились у м'язі в результаті активації, яка стомлює м'яз. Показано меншу вираженість гальмування Н-рефлексу внаслідок м'язового стомлення, а також комплексної дії стомлення та гомосинаптичної постактиваційної депресії в умовах парної стимуляції n. tibialis в групі осіб, тренованих до тривалого фізичного навантаження, в порівнянні з нетренованими людьми, що може бути пов'язаним з меншим накопиченням та швидшою утилізацією метаболітів внаслідок адаптаційних змін нервової та м'язової систем до фізичного навантаження. Виявлено збільшення інтенсивності гальмування Н-рефлексу під впливом гомосинаптичної постактиваційної депресії, найбільше виражене через 90 с після періоду зусилля, що стомлює м'яз.Оцінена динаміка Н-рефлексу в умовах розвитку сегментарного гальмування, викликаного попередньою стимуляцією n. peroneus communis, у відновлювальному періоді після зусилля, що стомлює м'яз. Показана подібність змін амплітуд тестового та кондиційованого Н-рефлексів, а також пропорційність зменшення амплітуд цих рефлексів безпосередньо після періоду стомлення м'яза. Обгрунтована переважна відокремленість нервових шляхів пресинаптичного гальмування Н-рефлексу, викликаного кондиціюючою стимуляцією n. peroneus communis, від шляхів впливу м'язового стомлення.Виявлені статеві та вікові особливості параметрів Н-рефлексу та М-хвилі m. soleus у тренованих осіб з високим рівнем адаптації до фізичного навантаження. Показано відмінності порогових значень Н- та М-відповідей, а також амплітуд максимальних Н- та М-відповідей у жінок та чоловіків; відмінності амплітуд максимальних М-відповідей та співвідношень амплітуд максимальних Н- та М-відповідей у дорослих та молодих осіб. Запропоновано аналізувати результати дослідження нервово-м'язової системи організму людини, при яких отримуються абсолютні електроміографічні показники, з урахуванням статі та віку тестованих.^UThe dissertation is devoted to analysis of changes in spinal reflexes dynamics after fatiguing muscle contractions in physically untrained and trained humans.The long-lasting voluntary static contractions of the triceps surae muscle evoked a depression of the soleus H-reflex followed by a subsequent recovery. The presence of two phases of the H-reflex recovery was revealed: the first phase (with a running time of several minutes), associated with the recovery of activity in the groups III and IV afferents; and the second phase (with duration up to a few hours), associated likely with the gradual washing out and neutralization of metabolites that have been accumulated in the muscle during fatiguing contractions. Possible influences on the fatigue-dependent changes of the H-reflex related to action of the spinal inhibitory systems were also analyzed: 1) the segmental inhibition connected with stimulation of the ipsilateral peroneal nerve; 2) the homosynaptic depression evoked by the paired stimulation of the tibial nerve.The H-reflex inhibition due to muscle fatigue as well as to the combined effect of fatigue and homosynaptic postactivation depression in conditions of paired tibial nerve stimulation was shown to be lower in group of people trained for the long-lasting physical activity compared to untrained ones. This might be associated with lower level of metabolites accumulation and higher rate of its utilization in trained persons, which may be related to adaptative changes in the neuromuscular system during exercise. An increase in the H-reflex inhibition intensity under the influence of homosynaptic postactivation depression was revealed, most pronounced in 90 s after a period of fatiguing muscular effort.The H-reflex dynamics under the conditions of the segmental inhibition caused by preceding peroneal nerve stimulation was evaluated during the recovery from fatigue. It was shown that the changes in the test and conditioned H-reflexes were quite similar, whereas these reflexes decreased almost in a proportional manner just after the fatiguing contractions. The existence of a definite separation between the following neuronal pathways might be proposed: 1) the presynaptic inhibition related to the conditioning stimulation of the peroneal nerve; and 2) the direct inhibitory muscle fatigue effects.Gender and age-dependent peculiarities of the parameters obtained in the course of H-reflex study in persons with a high level of adaptation to physical exercise were also analyzed. There were demonstrated differences of both the thresholds and maximal values of the H- and M-responses in the groups of the trained females and males. The maximal amplitudes of the M-responses and the ratios of the maximal amplitudes of the H- and M-responses were shown to be different for groups of the trained adults and young persons. For studying motor control system it has been proposed to take into account the gender and age of the tested people while analyzing the absolute electromyographic indices including basic amplitude parameters of the H-reflex.

Для дослідження використали 130 білих лабораторних щурів-самців 2-міс (масою 75-90 г) та 6-міс (160-180 г) віку, що поділялися на 2 групи. У першу групу ввійшли 20 інтактних тварин (по 10 різної вікової групи), яким не проводили жодних маніпуляцій. Другу групу було поділено на 2 підгрупи: 2а – із модельованим стрептозотоциновий цукровий діабет (СЦД) (по 35 щурів різного віку), 2б – контрольна (25 щурів 2-міс віку та 15 щурів 6-міс). Моделювання СЦД здійснювали шляхом одноразового внутрішньоочеревинного введення стрептозотоцину із розрахунку 7 мг/100г маси тіла 2-міс щурам і 6 мг/ 100 г маси тіла 6-міс щурам. Забір матеріалу проводили на 14, 28, 42, 56 та 70 доби експерименту. Уперше за допомогою комплексних методів дослідження встановлено особливості постнатального морфогенезу жувального і скроневого м'язів. Уперше доведено, що в скроневому м'язі площа нейром'язових закінчень і патерн галужень термінальних гілочок аксонів є вірогідно більшими за відповідні показники жувального м'яза у щурів різних вікових груп і залежать від розмірів м'язових волокон, що підтверджується виявленою прямопропорційною кореляцією між площами м'язових волокон і нейром'язових закінчень. Уперше показано, що окремі м'язові волокна досліджуваних м'язів 2-міс тварин мають полінейронну іннервацію, тоді як у 6-міс щурів вона є тільки мононейронною. Пріоритетом нашого дослідження є те, що вперше встановлені вікові особливості структурної перебудови ангіо- й мієлоархітектоніки скроневого і жувального м'язів при СЦД та зміни їхньої біоелектричної активності, що дозволяють розкрити основні патоморфологічні механізми розвитку діабетичної міопатії з урахуванням хронобіологічного аспекту стадійності перебігу цукрового діабету. Уперше на основі комплексного гістологічного, гістохімічного, електронномікроскопічного, морфометричного, електроміографічного та статистичного методів дослідження отримано нові дані, які в динаміці морфофункціональних змін скроневого і жувального м'язів при СЦД у 6-міс. щурів дозволяють виділити дві стадії: реактивно-компенсаторну (14-28 доба) і атрофічно-деструктивну (42-70 доба); а в 2-міс щурів – реактивно-гіпотрофічну (14-42 доби) і компенсаторну (56-70 доби). Ключові слова: жувальний м'яз, скроневий м'яз, нейром'язові закінчення, м'язові волокна, стрептозотоциновий цукровий діабет, електроміографія. Галузь – медицина.^U130 white 2-month-old laboratory male rats (weighing 75-90 g) and 6-month-old rats (160-180 g) were used for the study; all experimental animals were divided into 2 groups. The first group included 20 intact animals (10 rats of different age groups) which did not undergo any manipulations. The second group was divided into 2 subgroups: 2a – with simulated SIDM (35 rats of different ages), 2b – control (25 two-month-age rats and 15 six-month-age rats). SIDM was simulated by a single intraperitoneal injection of streptozotocin at a rate of 7 mg/100g body weight to 2-month-old rats and 6 mg/100g body weight to 6-month-old rats. Sampling was performed on the 14th, 28th, 42th, 56th and 70th days of the experiment. For the first time, the features of postnatal morphogenesis of the masticatory and temporal muscles have been established with the help of complex research methods. It's proved for the first time that in the temporal muscle the area of neuromuscular endings (NMEs) and patterns of branches of terminal branches of axons are probably larger than the corresponding values of the masticatory muscle in rats of different age groups and depend on the size of muscle fibers (MFs), which is confirmed by the revealed direct proportional correlation between the areas of MFs and NMEs. For the first time, it's shown that individual MFs of the studied muscles of 2-month-old animals have polyneuron innervation, while in 6-month-old rats it is only mononeuronal. The research priority is in the fact that for the first time the age features of structural rearrangement of angio- and myeloarchitectonics of temporal and masticatory muscles in case of SIDM and changes in their bioelectrical activity are established, which reveal the main pathomorphological mechanisms of diabetic myopathy taking into account the chronobiological aspect of the stages of diabetes mellitus. For the first time, on the basis of complex histological, histochemical, electron microscopic, morphometric, electromyographic and statistical research methods the new data were obtained, which in the dynamics of morphofunctional changes of the temporal and masticatory muscles in case of SIDM in 6-month-old rats allowed to allocate two stages: reactive-compensatory (14th -28th days) and atrophic-destructive (42th -70th days); and in 2-month-old rats – reactive-hypotrophic (14th -42th days) and compensatory (56th -70th days). Key words: masticatory muscle, temporal muscle, neuromuscular endings, hemomicrocirculatory flow, streptozotocin-induced diabetes mellitus, electromyography. Branch-Medicine.