Визначено загальнотеоретичні та методологічні засади дослідження примирення сторін у цивільному процесі України. У відповідному контексті проаналізовано стан наукової розробки проблеми примирення сторін у цивільному процесі, наведено методологію проведення дослідження, простежено еволюцію правового регулювання примирення сторін у цивільному процесі України та деяких інших державах.Виокремлено основні етапами еволюції правового регулювання примирення сторін у цивільному процесі України.Надано загальну характеристику інституту примирення сторін у цивільному процесі України.Визначено, що примирення сторін у цивільному процесі слід розглядати у трьох ракурсах: а) як правовий інститут; б) як правову категорію; в) як процес, що складається із певних цивільних процесуальних правовідносин.Обґрунтовано, що передумовами примирення сторін у цивільному процесі є: а) наявність добровільної згоди на примирення, під якою розуміється волевиявлення сторони (сторін) щодо врегулювання спору, одним із правових наслідків якого є припинення провадження у справі; б) дотримання визначеного законом процесуального порядку примирення (процесуальної форми).Визначено, що згода сторони щодо врегулювання спору повинна відповідати певним вимогам, а саме: а) має бути безумовною; б) має бути виражена у визначеній законом процесуальній формі.Проведено класифікацію згоди сторін на примирення залежно від процесуальної форми на: а) взаємну згоду; б) односторонню згоду.Встановлено, що примирення сторін може відбуватися у чотирьох процесуальних формах: мирової угоди; відмови від позову, заяви (скарги); визнання позову, скарги; відкликання заяви (скарги) або залишення позовної заяви без розгляду з ініціативи позивача.Встановлено, що мировою угодою є домовленість між сторонами щодо врегулювання спору на підставі взаємних поступок, отже, за своєю юридичною природою мирова угода є правочином, тобто договором.Дістали подальшого розвитку розуміння відмови позивача від позову як односторонньої розпорядницької процесуальної дії позивача, яка характеризується безумовною відмовою від судового захисту свого суб'єктивного права, свободи чи інтересу і спрямована на припинення провадження у справі, та визнання позову, яке слід розглядати як односторонню розпорядницьку процесуальну дію відповідача, яка виявляється у його безумовній згоді із пред'явленими матеріально-правовими вимогами позивача і спрямована на припинення провадження у справі.Удосконалено визначення відкликання позовної заяви, яким є одностороння процесуальна розпорядницька дія позивача, спрямована на відмову від продовження судового процесу, яка не виключає можливості повторного звернення до суду за захистом тотожної позовної вимоги;Доопрацьовано наукову позицію щодо співвідношення відкликання позовної заяви та відмови позивача від позову. Доведено, що залишення позову без розгляду спрямоване на закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення суду у зв'язку з наявністю визначених законом підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і потенційно можуть бути усунені в майбутньому. При цьому подання заяви про залишення позову без розгляду може бути не тільки процесуальною формою примирення сторін, але й, водночас, способом зловживання позивачем своїми процесуальними правами. Тому з метою недопущення подібних ситуацій доцільним видається застосування судом правових норм, що регламентують неприпустимість зловживання процесуальними правами – ст. 44 ЦПК України.Обґрунтовано, що відкликання апеляційної, касаційної скарг, відмову від таких скарг, а також від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами можна розглядати як процесуальні форми примирення у цивільному процесі тільки за умови подання указаних заяв, скарг однією із сторін цивільної справи.Додатково аргументовано положення щодо взаємозв'язку між процесуальною формою примирення сторін та стадією цивільного судочинства, внаслідок чого визначено процесуальні форми, в яких допускається примирення сторін, для кожної стадії цивільного судочинства.^UThe general theoretical and methodological bases for the research of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine have been defined. The state of scientific development of the problem of reconciliation of the parties to the Civil Procedure in the relevant context has been analyzed, the methodology of the study has been provided, and the evolution of legal regulation of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine and some other States has been traced.The main stages of evolution of legal regulation of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine has been provided.The general characteristic of the institution of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine has been provided.It has been proved that the reconciliation of the parties to the Civil Procedure should be considered from three angles: a) as the legal institution; b) as the legal category; c) as the process consisting of civil procedural legal relations.It has been substantiated that the prerequisites for reconciliation of the parties to the Civil Procedure are: a) the presence of voluntary consent to reconciliation, which means the will of the party (the parties) to settle the dispute, one of the legal consequences of which is the termination of proceedings; b) observance of the procedural order (procedural form) of reconciliation determined by law.It has been determined that the consent of the party to settle the dispute should meet certain requirements, namely: a) it should be unconditional; b) it should be expressed in the procedural form determined by law, which varies according to the form, in which the parties to a civil suit will be reconciled.The consent of the parties to reconciliation has been classified according to the procedural form for: a) mutual consent; b) unilateral consent.The procedural forms of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine have been studied.It has been established that reconciliation of the parties can take four procedural forms: settlement of the claim; dismissal of the claim; recognition of the claim; and recognition of the complaint; withdrawal of the application(s) or abandonment of the claim without consideration on the initiative of the plaintiff.It has been established that the settlement agreement is the agreement between the parties to settle a dispute on the basis of mutual concessions; therefore, the settlement agreement is the transaction, i.e. the contract by its legal nature.The plaintiff's waiver of the claim as the unilateral administrative procedural action of the plaintiff, which is characterized by the unconditional waiver of judicial protection of his (her) subjective right, freedom or interest and is aimed at terminating the proceedings and recognition of the claim that should be considered as the unilateral administrative procedural action of the defendant, which is manifested in his (her) unconditional agreement with the material and legal requirements of the plaintiff and is aimed at terminating the proceedings.The definition of the withdrawal of the statement of the claim has been improved; it is the unilateral procedural administrative action of the plaintiff, aiming at refraining from continuing the judicial process, which does not exclude the possibility of a new application to the court for the protection of an identical claim.The scientific view on the relationship between withdrawal of the statement of claim and withdrawal of the claimant has been substantiated.It has been proven that dropping the suit is aimed at completion of civil proceedings without court decision due to the existence of statutory grounds that prevent further consideration of the case and could potentially be eliminated in the future. At the same time, filing an application to drop the suit can be not only a procedural form of reconciliation of the parties, but also a way for the plaintiff to abuse his (her) procedural rights. Therefore, it is advisable for the court to apply the legal rules concerning the inadmissibility of abuse of procedural rights (Art. 44 of the Civil Procedure Code of Ukraine of Ukraine) in order to prevent such situations.It has been substantiated that withdrawal of appeals and cassation appeals and the withdrawal of such appeals, as well as applications for judicial review of newly discovered or exceptional cases can be considered as procedural forms of reconciliation in civil proceedings subject to the submission of such applications or complaints by one of the parties to the civil case.Besides, the provisions on the relationship between the procedural form of reconciliation of the parties and the stage of civil proceedings have been argued, as a result of which procedural forms have been established, in which conciliation between the parties is permitted.

Одним з найбільш актуальних і перспективних напрямків наукових досліджень в цьому розумінні є моделювання біологічних процесів і систем. Технології майбутнього, такі як ройові роботизовані механізми, системи штучного інтелекту, розумний дім чи місто демонструють характер біоподібності у своїй поведінці, тобто відмову від одного керуючого центру і самоорганізацію компонентів системи. На відміну від прикладів моделювання фізичних явищ, механізми багатьох біопроцесів наразі мало вивчені. До таких питань, зокрема, належать: процеси самоорганізації та еволюції живої матерії; механізми синергетичної співпраці в колоніях одноклітинних організмів та їх організація у форми багатоклітинних систем, що супроводжуються диференціацією клітин; самоорганізація різних сигнальних потоків у нейронні підсистеми організмів тощо. Враховуючи важливість подібних досліджень, актуальним питанням постає вивчення механізмів динаміки біоподібних структур, тобто аналогів біосистем (тканин, органів, клітин та організмів в цілому), що створені штучно (змодельовані у програмному комплексі чи роботизовані механізми). Такі системи можна назвати розподіленими, маючи на увазі те, що на відміну від переважної більшості сучасної обчислювальної техніки, розробленої людиною, вони не мають будь-якого центрального керуючого елемента, який би був відповідальний за прийняття всіх рішень. Розподілений характер механізмів самоорганізації робить їх особливо стійкими до різних збоїв і втручань зовнішніх чинників, оскільки не маючи уразливої керівної ланки, не так просто зазнати пошкоджень, які б призводили до краху всієї системи самоорганізації в цілому. Основою комп'ютерного моделювання будь-яких процесів чи систем є математичні моделі, які описують ці об'єкти. Дисертаційна робота присвячена дослідженню та розвитку засад математичного і комп'ютерного моделювання динаміки елементарних багатоклітинних організмів, та розробці на основі отриманих результатів системи комп'ютерного моделювання з використанням методу рухомих клітинних автоматів.Метою дисертаційної роботи є створення імітаційних моделей та розробка на їх основі програмного забезпечення для моделювання динаміки елементарних багатоклітинних біоподібних організмів методом рухомих клітинних автоматів.Отримано наступні наукові результати:- модифіковано метод пошуку найближчих сусідів у випадку рівномірного та нерівномірного розподілу рухомих клітинних автоматів на клітинно-автоматному полі;- вперше розроблено асинхронну клітинно-автоматну модель біоподібної структури, що імітує роботу клітинного двигуна, і дозволяє досліджувати залежність її динаміки від теплових коливань окремих елементів;- вперше запропоновано клітинно-автоматну модель варіабельної черв'якоподібної локомоції та встановлено правила клітинно-автоматної взаємодії, які дозволяють спостерігати різну динаміку штучного організму;- вперше побудовано клітинно-автоматну модель амебоподібного організму, знайдено правила міжклітинної взаємодії на основі цитоскелетних перетворень, які призводять до амебоподібної локомоції;- вперше методом асинхронних рухомих клітинних автоматів розроблено імітаційну модель процесів саморегенерації та самореплікації двовимірних та тривимірних біоподібних структур.В рамках даного дисертаційного дослідження здійснено моделювання різних біоподібних структур та процесів, що подаються як набір пов'язаних між собою за допомогою схеми сусідства автоматів, а сам процес імітації відбувається за допомогою функцій взаємодії. Отримані моделі допомогли встановити основні функції взаємодії, а також їх параметри, які потрібно налаштовувати для кожного окремого випадку. Завдяки отриманим результатам, розроблено універсальну CAD-систему, яка дозволяє моделювати біоподібні структури, явища, процеси інтуїтивно зрозумілим чином без спеціальної підготовки та знання основ програмування.^UOne of the most relevant and promising areas of research in this sense is the simulation of biological processes and systems. Technologies of the future, such as swarm robotic mechanisms, artificial intelligence systems, a smart home or city, demonstrate the nature of bio similarity in their behavior, that means the abandonment of a single control center and the self-organization of system components. Unlike examples of physical phenomena simulations, the mechanisms of many bioprocesses are currently poorly understood. Such issues include, in particular: the processes of self-organization and evolution of living matter; mechanisms of synergetic cooperation in colonies of unicellular organisms and their organization in the form of multicellular systems accompanied by cell differentiation; self-organization of different signal flows in neural subsystems of organisms, etc.Given the importance of such research, a topical issue is the study of the mechanisms of dynamics of bio-like structures i.e., analogues of biosystems (tissues, organs, cells and organisms in general), created artificially (simulated in software or robotic mechanisms). Such systems can be called distributed, given that, unlike the vast majority of modern computer technology developed by man, they do not have any central control element that would be responsible for making all decisions. The distributed nature of self-organization mechanisms makes them particularly resistant to various failures and interventions of external factors, because without a vulnerable control element, it is not easy to suffer damage that would lead to the collapse of the whole system of self-organization as a whole.The basis of computer modeling of any process or system is mathematical models that describe these objects. The thesis is devoted to the research and development of the principles of mathematical and computer simulation of the dynamics of elementary multicellular organisms, and the development the computer modeling system using the movable cellular automata method on the basis of the obtained results.The aim of the thesis is to create simulation models and develop on their basis software for simulation the dynamics of elementary multicellular biosimilar organisms by the method of movable cellular automata.The following scientific results were obtained:- modified the method of finding the nearest neighbors in the case of uniform and uneven distribution of movable cellular automata in the cellular-automatic field;- for the first time an asynchronous cellular-automata model of biosimilar structure was developed, which simulates the operation of a cellular motor and allows to study the dependence of its dynamics on thermal oscillations of individual elements;- for the first time a cellular-automata model of variable worm-like locomotion was proposed and the rules of cellular-automata interaction were established, which allow to observe different dynamics of an artificial organism;- for the first time a cellular-automata model of an amoeba-like organism was built, the rules of intercellular interaction based on cytoskeletal transformations that lead to amoeba-like locomotion were found;- for the first time by the method of asynchronous movable cellular automata the simulation model of processes of self-regeneration and self-replication of two-dimensional and three-dimensional biosimilar structures was developed.In the framework of this dissertation research, various biosimilar structures and processes are modeled, which are presented as a set of interconnected automata using the neighborhood scheme, and the simulation process itself takes place using interaction functions. The obtained models helped to establish the main functions of interaction, as well as their parameters that need to be configured for each case. Thanks to the obtained results, a universal CAD-system was developed, which allows to model biosimilar structures, phenomena, processes in an intuitive way without special training and knowledge of the basics of programming.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – Гроші, фінанси, кредит. – ПВНЗ «Європейський університет», Київ, 2021.Дисертація присвячена дослідженню теоретико-методичних засад і практичних аспектів щодо ефективного фіскального регулювання економіки України. Уточнено сутнісно-концептуальні засади фіскального регулювання економіки держави; окреслено та систематизовано принципи фіскального регулювання економіки держави та охарактеризовано його види; визначено методи оцінки ефективності фіскального регулювання економіки. Здійснено моніторинг застосування податкових інструментів фіскального регулювання економіки держави; проаналізовано бюджетні видатки у фіскальному регулюванні соціально-економічних процесів держави.Досліджено передумови та наслідки адаптації фіскального регулювання економіки України до практики економічно розвинених країн; представлено моделювання ефективного фіскального регулювання економіки України в умовах євроінтеграції; розроблено підходи до прогнозування ефективного фіскального регулювання в умовах надзвичайних ситуацій в економіці держави.Ключові слова: фіскальне регулювання, економіка держави, податки, витрати бюджету, податкове регулювання, бюджетне регулювання, ефективність фіскального регулювання.^UThe dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a specialty 08.00.08 – Money, finances, the credit. –European University, Kyiv, 2021.The place of fiscal regulation in the state regulation of the economy among the methods of direct (administrative and legal methods) and indirect (economic, donor and propaganda methods) influence on economic processes in the country is determined. Economic methods include fiscal regulation along with monetary, currency and price regulation, where the following instruments are used for regulation: change of tax rates, customs tariffs, prices, credit rates, application of financial and commodity intervention. Donor methods of state regulation of the economy also involve the use of instruments related to fiscal regulation (grants, compensations, subventions, subsidies, tax benefits, tax credits, etc.), which made it possible to develop theoretical principles of fiscal regulation;The results of the study of the experience of fiscal regulation of the economy in economically developed countries made it possible to suggest ways to adapt this experience to domestic practice: digitalization of taxation processes; streamlining tax preferences and control over the use of released funds; implementation of measures that will contribute to achieving the share of tax revenues in GDP and the proportions of taxation of mobile and non-mobile databases of Central European indicators; increasing the efficiency of using the fiscal potential of excise tax and rent; gradual abandonment of the simplified system of taxation, accounting and reporting in favor of other forms of state support for small and medium-sized businesses; raising carbon tax rates, which will stimulate the development of innovative technologies, increase the revenue side of the budget; application of fiscal regulation tools that reduce the amount of spending on innovation. This will increase the effectiveness of domestic fiscal regulation on the basis of best practices abroad in addressing similar issues.Indicators of impact assessment of fiscal regulation instruments are substantiated: number of unprofitable enterprises (decrease), real GDP of the state (increase), tax revenues (increase in accordance with the growth rate of real GDP of the state), fiscal sufficiency (compliance of mobilized taxes with state needs), implementation budget liabilities (in full), transaction costs (reduction), unemployment rate (reduction), the level of shadowing of the economy (reduction), the amount of tax debt (reduction), budget deficit (reduction). This will help in forecasting the prospects for the application of measures of fiscal regulation of the state economy.It is proved that due to the high level of uncertainty in macroeconomic forecasts, the error of the calculated indicators can be quite significant. In addition, the forecasting of VAT revenues is accompanied by a large number of assumptions that are unclear and significantly affect the accuracy of the results. It is substantiated that in view of this, the practical significance of the developed models is to determine the general trends for the further formation of the relevant tasks of improving the fiscal regulation of the economy. In particular, as found in the study, the most "vulnerable" to the crisis caused by the COVID-19 pandemic is the article of personal income tax revenues, which, accordingly, requires the development of a certain algorithm to create sufficient fiscal incentives to minimize the negative consequences .Key words: fiscal regulation, state economy, taxes, budget expenditures, tax regulation, budget regulation, efficiency of fiscal regulation.

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню регіональних чинників демократичного транзиту в країнах Тропічної Африки, які зумовлюють специфіку трансформаційних процесів і впливають на їх результати.3 Актуалізовано й концептуалізовано зміст базового поняття дослідження «регіональні чинники демократичного транзиту», яке визначене автором як інтеграція внутрішніх суспільних умов розвитку і структурних складових політичних систем, які зумовлюють специфіку і результати трансформаційних процесів, мають транснаціональний (регіональний) вимір і визначають якість поставторитарних політичних режимів.Виокремлено регіональні чинники, які відображають специфіку внутрішньої суспільнополітичноїситуації, типової для країн Тропічної Африки, і досліджено їх вплив на перебіг та результати демократичного транзиту: етнічний, що набув статусу політичної ідеології, впливає на виборче законодавство, діяльність партій, політичну мобілізацію, електоральні амбіції, а тому вирішення етнічних проблем має вагоме значення для політичного, безпекового, економічного й культурного поступу; економічний, який поки що не став фундаментом для політичної модернізації, оскільки непередбачуваний характер транзиту вимагає синхронізації політичного й економічного змісту трансформацій у цілісну модель поступових реформ, які повинні впроваджуватися відповідно до можливостей регіонального середовища; безпековий, що засвідчує високий рівень конфліктогенності регіону на грунті економічних, територіальних, етнічнорелігійних, конфесійних, мовних суперечностей, через що зберігає потенціал військового втручання в політичний процес і впливає на вибір стратегій демократичного розвитку. Досліджено виклики просуванню демократичних трансформацій у країнах регіону, до яких віднесено: несформованість сильних опозиційних партій, здатних до політичного протистояння; економічна слабкість, що провокує відмову від демократичних процесів; політична значущість етнічної та релігійної диференціації; застосування інституту безпеки для політичного тиску; неструктурованість демократичних інституцій; використання державного ресурсу і конституції для легітимізації влади; інфантильність громадянського суспільства.Узагальнено: політичний розвиток країн Тропічної Африки у 2000х роках характеризується різновекторною спрямованістю транзитів і політикотрансформаційних моделей; спектр можливостей країн до демократизації завдяки потужному сировинному й людському ресурсу, глобалізаційним процесам та міжнародним впливам поступово розширюється, натомість суспільнополітичні механізми їх реалізації залишаються обмеженими; у цілому в регіоні зберігається демократична тенденція, а враховуючи факт незавершеності демократичного транзиту, говорити про його незворотний характер чи згортання демократії некоректно.^UThe di ssertation is devoted t o a comprehensive st udy of regional f actors o f democratic transit in tropical Africa, which determine the specifics of transformation processes and influence their results.The c ontent of the b asic r esearch c oncept of " regional f actors of democratic transition" de fined b y the a uthor a s the i ntegration o f i nternal soc ial c onditions of development and structural components of the political systems, which comprehensively de termine t he s pecifics a nd r esults of tr ansformation processes, have a transnational (regional) d imension a nd de termine th e qua lity of postauthoritarian political regimes, was actualized and conceptualized.The r egional f actors th at r eflect t he s pecifics of the domestic so ciopolitical situation, typical of tr opical A frica, a nd i nfluence t he course and r esults o f democratic transit are identified: ethnic, which h as a cquired the status of p olitical i deology, influences t he electoral l egislation, party a ctivities, political mobilization, e lectoral ambitions, and therefore the solution of ethnic problems is important for political, security, economic and cultural progress; economic, w hich ha s not y et b ecome the f oundation f or political modernization, a s t he u npredictable nature of transit r equires sy nchronization of political a nd e conomic c ontent of tr ansformations into a h olistic model of gradual reforms that must be implemented in accordance with the regional environment; security, which testifies to the high level of conflict in the region on the basis of e conomic, te rritorial, e thnicreligious, r eligious, linguistic c ontradictions, which preserves the potential for military intervention in the political process and influences the choice of strategies for democratic development.Challenges to the promotion of democratic transformations in the countries of the r egion have b een s tudied, w hich i nclude: t he l ack of strong o pposition parties capable of po litical confrontation; economic weakness, w hich pr ovokes the abandonment of democratic processes; political significance of ethnic and religious differentiation; use of th e security institution for p olitical pr essure; un structured democratic institutions; use of sta te resources a nd the c onstitution to le gitimize power; infantilism of civil society.The following phenomena were h ighlighted: t he p olitical d evelopment of tropical Africa in the 2000s is characterized by a multivector orientation of transits and politicaltransformation models; the range of opportunities for democratization of countries due to powerful raw materials and human resources, globalization processes and in ternational influences i s gr adually e xpanding, w hile the s ociopolitical mechanisms of their implementation remain limited; In general, there is a democratic tendency in t he region, and given the fact that democratic transit is incomplete, it is incorrect to talk about its irreversible nature or the collapse of democracy.

Дисертацію присвячено теоретико-емпіричному дослідженню психологічних чинників делінквентної поведінки персоналу сектору безпеки і оборони України, зокрема військовослужбовців Національної гвардії України.В умовах залучення частин та підрозділів Національної гвардії України до відсічі збройної агресії російської федерації проблема делінквентної поведінки стоїть дуже гостро, військовослужбовці регулярно вчиняють низку правопорушень, зокрема: пияцтво, злочини, пов’язані із вживанням та незаконним обігом наркотичних речовин, самовільне залишення місця несення служби, необережне поводження зі зброєю, боєприпасами, яке призвело до загибелі людей тощо. Зазначені негативні явища зустрічаються не тільки в підрозділах, що знаходяться у безпосередньому зіткненні з противником, але й у навчальних центрах та місцях постійної дислокації військових частин. Аналіз статистики злочинів, надзвичайних подій та дисциплінарних проступків військовослужбовців НГУ з 2014 року вказує на важливість питання своєчасного виявлення, діагностики та попередження проявів делінквентної поведінки військовослужбовців НГУ.Характеризуючи дії особистості, що відхиляються від встановлених у певному суспільстві й в певний час законів, що загрожують благополуччю інших людей або соціальному порядку і є кримінально караними в найтяжчих своїх проявах, використовується поняття «делінквентність». Проблема делінквентної поведінки активно вивчається спеціалістами у суміжних науках: кримінальному праві, кримінології, юридичній психології, судовій психіатрії тощо. На сьогоднішній день, незважаючи на значну кількість досліджень причин та передумов делінквентної поведінки правоохоронців, у Національній гвардії України, не сформовано єдиної концепції виявлення під час професійно-психологічного відбору та запобігання відхилень у поведінці військовослужбовців в системі психологічної роботи. Наявні на сьогодні підходи до мінімізації цих явищ не враховують усіх особливостей їхнього розвитку в бойовій обстановці, унеможливлюють проведення ефективної профілактичної роботи та супроводу службово-бойової діяльності військовослужбовців Національної гвардії України.Аналіз сучасних наукових досліджень показав, що делінквентність вивчається в основному в руслі теорій девіантної поведінки особистості. Надвелика кількість публікацій з цього напряму дозволяє дослідникам оперувати метааналітичними даними, згідно яких є широкий спектр зв’язків девіантності з численними негативними наслідками, як-то алкоголізм, вживання психоактивних речовин, труднощі міжособистісної і професійної адаптації, знижена здатність до саморегуляції поведінки, схильність до аутоагресивної поведінки, психологічний дистрес тощо. На даний час існує низка груп теорій девіантної поведінки, які систематизовані в дисертації: позитивістські (теорії соціального навчання, аномії, самоконтролю, стримування, диференціальної асоціації), конструктивістські (теорії маркування, символічного інтеракціонізму, феноменологічні, соціальних конфліктів), інтегративні. Воднораз констатовано, що натепер відсутній єдиний методологічний підхід, який би охоплював основні теорії девіантності з психологічної та соціологічної (включаючи кримінологічну) точки зору.Теоретичний аналіз проблеми делінквентної поведінки показав, що вона розглядається як антисуспільна протиправна поведінка індивіда, втілена у діях чи бездіяльності, спрямована на нанесення шкоди окремим громадянам чи суспільству в цілому (в континуумі від асоціальної поведінки до власне кримінальної, антисоціальної поведінки). Узагальнення теорій делінквентної поведінки дозволило констатувати, що вона є продуктом складних взаємодій між різними психосоціальними змінними: система особистості (що включає цінності, очікування, переконання, мораль та ставлення до самого себе та суспільства), мікросоціальна система (оцінка ставлення кола спілкування до забороненої поведінки), поведінкова система (включає соціально прийнятну та неприйнятну поведінку). Визначено, що проблема делінквентної поведінки персоналу сектору безпеки і оборони України охоплює широкий спектр специфічних поведінкових відхилень, що проявляється у вчиненні протиправних дій як у межах професійної діяльності, так і поза ними. Під час війни спостерігається зростання випадків делінквентної поведінки військовослужбовців, це об’єктивно обумовлено ускладненням діяльності всіх учасників військової системи та одночасним розширенням меж свободи (автономії) і особистої відповідальності військовослужбовців при виконанні ними службових (бойових) завдань.^UThe dissertation is devoted to the theoretical-empirical study of psychological factors of delinquent behavior of personnel of the security and defense sector of Ukraine, in particular, military personnel of the National Guard of Ukraine.In the conditions of the involvement of military divisions and units of the National Guard of Ukraine in repelling the armed aggression of the Russian Federation, the problem of delinquent behavior is very acute, servicemen regularly commit a number of offenses, in particular: drunkenness, crimes related to the use and illegal circulation of narcotic substances, unauthorized abandonment of the unit, careless handling of weapons, ammunition, which led to the death of people, etc. These negative phenomena occur not only in units that are in direct contact with the enemy, but also in training centers and places where military units are permanently located. The analysis of statistics of crimes, extraordinary events and disciplinary offenses military personnel of the National Guard of Ukraine since 2014 indicates the importance of timely detection, diagnosis and prevention of delinquent behavior military personnel of the National Guard of Ukraine.Characterizing the actions of the personality, deviating from the laws established in a certain society and at certain times, which threaten the well-being of other people or the social order and are criminally punishable in their most severe manifestations, the concept of "delinquency" is used. The problem of delinquent behavior is actively studied by specialists in related sciences: criminal law, criminology, legal psychology, forensic psychiatry, etc. Currently, despite a significant number of researchers of the causes and prerequisites of delinquent behavior of law enforcement officers, in the National Guard of Ukraine has not formed a single concept of detection during professional and psychological selection and prevention of deviations in the behavior of servicemen in the system of psychological work. The currently available approaches to minimizing these phenomena do not take into account all the features of their development in a combat environment, make it impossible to carry out effective preventive work and support the service and combat activities of the servicemen of the National Guard of Ukraine.The analysis of modern scientific research showed that delinquency is studied mainly along the lines of theories of deviant personality behavior. A very large number of publications on this area allow researchers to operate with meta-analytical data, according to which there is a wide range of connections of deviance with numerous negative consequences, such as alcoholism, substance use, difficulties in interpersonal and professional adaptation, reduced ability to self-regulation of behavior, tendency to auto-aggressive behavior, psychological distress, etc. Currently, there are a number of groups of theories of deviant behavior, which are systematized in the dissertation: positivist (theories of social learning, anomie, self-control, restraint, differential association), constructivist (theories of marking, symbolic interactionism, phenomenological, social conflicts), integrative. At the same time, it is stated that at present there is no single methodological approach that would cover the main theories of deviance from a psychological and sociological (including criminological) point of view.The theoretical analysis of the problem of delinquent behavior showed that it is considered as an antisocial illegal behavior of an individual, embodied in actions or inaction, aimed at harming individual citizens or society as a whole (on a continuum from asocial behavior to actually criminal, antisocial behavior). The generalization of the theories of delinquent behavior made it possible to state that it is the product of complex interactions between various psychosocial variables: the personality system (which includes values, expectations, beliefs, morals and attitudes towards oneself and society), the micro social system (estimation of the attitude of the social circle towards prohibited behavior), behavioral system (includes socially acceptable and unacceptable behavior).It was determined that the problem of delinquent behavior of the personnel of the security and defense sector of Ukraine covers a wide range of specific behavioral deviations, which manifests itself in the commission of illegal actions both within the limits of professional activity and outside them. During the war, there is an increase in cases of delinquent behavior of servicemen, which objectively due to the complication of the activities of all participants of the military system and the simultaneous expansion of the limits of freedom (autonomy) and personal responsibility of servicemen when they perform official (combat) tasks.