У дисертації розроблено нові в концептуальному плані та важливі для теорії містобудування принципові положення теорії морфології міста. Ідея формування теорії ґрунтується на досвіді, представленому в численних наукових працях американських та європейських урбаністів, на синтезі морфологічних знань, отриманих на міждисциплінарному рівні, та на пошуку нових шляхів розв'язання проблем, пов'язаних із розвитком сучасної теорії містобудування. Демонстрації ефективності теоретико-методологічного інструментарію морфології міста і здійсненню необхідних узагальнень про закономірності та особливості формування матеріальної структури міста сприяли розроблена морфологічна модель «місто-пазл» та сформульована концепція «габітус міста».^UFundamental tenets of the theory of morphology of the city, new conceptually and important for the theory of urban planning, have been developed in the thesis. The idea of establishing the bases of the theory is based on the experience, presented in numerous scientific studies of American and European urbanists, the synthesis of morphological knowledge gained at the interdisciplinary level and on finding new ways of solving problems related to the development of the modern theory of urban planning. The developed morphological model of a city-puzzle and formulated concept of the habitus of the city contributed to demonstration of the effectiveness of theoretical and methodological instrumentality of city morphology and implementation of the necessary generalizations about the patterns and features of formation of the material structure of the city.

У дисертації досліджується специфіка та характер патерних взаємовідносин опозиції та влади, визначається їх вплив на процес демократизації політичних систем країн Вишеградської групи. Найбільш релевантними методологічними підходами визначено поєднання теорій конвертації суспільних капіталів, синергетики, флуктуації, інституціоналізму та неоінституціоналізму. За допомогою теорії конвертації суспільних капіталів обґрунтовано індивідуальні та групові стратегії конвертації суспільних капіталів, з'ясовано динаміку об'єктивної структури політичного поля, співвимірність диспозицій між владою та опозицією та зміну їх меж у ході репозиціонування в кожній із досліджуваних країн. Взаємовідносини між владою та опозицією розглядаються як процес накопичення, конвертації та обміну капіталів у ході боротьби за метакапітал держави. Синергетичний підхід застосовувався для аналізу ролі влади та опозиції як детермінант виникнення флуктуації та біфуркації, якісної зміни стану системи в діапазоні між хаосом і порядком й спроможності нелінійних динамічних систем до самоорганізації. За допомогою синергетики з'ясовано причетність як опозиції, так і влади до виникнення звичайних та дивних атракторів та їх використання ресурсом для накопичення політичного капіталу. У дослідженні з'ясовано стратегії накопичення та конвертації суспільних капіталів влади та опозиції для розуміння відмінності процесів демократизації; виявлено специфіку їх взаємовідносин у кожній з досліджуваних країн, врахувавши стартові умови, продукти демократизації, практики демократичного переходу та їх індикатори; виділено реперні точки як біфуркаційні стани демократизації політичних систем країн Вишеградської групи, які розділяють фази зростання та спадання взаємовпливу та визначально впливають на індикатори демократизації. Виявлено патерни у взаємовідносинах влади та опозиції як детермінант самоорганізації системи та з'ясовано їх вплив на динаміку процесів демократизації. Доведено, що патерни є продуктом реалізації політичними акторами стратегій накопичення та конвертації суспільних капіталів, узгодженої фіксації диспозицій у межах політичного поля та габітусу. Вони співвимірні з силою полюсів та умовною відстанню між ними. Тому зміна полюсів політичного поля в ході репозиціонування породжувала незначні зміни у взаємовідносинах між владою та опозицією. Проте в плані перспектив демократизації цей чинник відіграє значну роль. Патерні взаємовідносини виявлялися також у відтворенні політичних практик, зразків політичної поведінки в діях політичних агентів, що супроводжувалося перенесенням таких явищ, як політична корупція, зловживання службовим становищем, клієнтелізм та ін. Такий асоційований капітал дозволяв правлячій еліті швидко компенсувати витрати на виборчу кампанію та конвертувати політичний капітал в економічний як кінцеву мету стратегій основних соціальних агентів.На основі аналізу стартових умов, продуктів, практик демократичного переходу, інститутів конструктивної взаємодії влади й опозиції та індикаторів концептуалізовано динамічну модель демократизації країн Вишеградської групи з фазами флуктуації та біфуркаціями, що є типовою для посткомуністичних країн. Визначено, що процеси демократизації в країнах Вишеградської групи мають цикли ненаправленого неперіодичного коливання, зумовлені дією правильних та дивних атракторів, появу яких певною мірою стимулює влада та опозиція і яка, у свою чергу, визначає боротьбу сил вирівнювання та стратифікації. Динаміка демократизації є результатом реалізації певної конвертаційної стратегії не лише владної, але й опозиційної еліти і має нелінійний характер. Для підтвердження такої гіпотези в дослідженні визначено рівень демократії в кожній з досліджуваних країн у часовому розрізі, здійснено кросрегіональне порівняння та виділено біфуркаційні стани процесу демократизації політичних систем країн Вишеградської групи та з'ясовано їх залежність від характеру розподілу метакапіталу держави між владою та опозицією. У дослідженні напрацьовано рекомендації для України з вдосконалення практик демократизації.Ключові слова: Вишеградська група, влада, демократизація, опозиція, політична система, політичні інститути, політичні процеси.^UThe thesis researches particularity and nature of the pattern interrelations between the political opposition and the power and defines their impact on the democratization of the political systems of the Visegrad Group countries. The combination of theories of social capital conversion, synergetics, fluctuation, institutionalism, and neo-institutionalism was defined as the most relevant methodological approach. Due to the theory of social capital conversion, we have substantiated individual and group strategies of social capital conversion, clarified the dynamics of the objective structure of the political field, the commensurability of dispositions between the power and the opposition, and the change of their boundaries during repositioning in each of the studied countries. The interrelationship between the power and the opposition is studied as a process of accumulation, conversion, and exchange of capital in the struggle for the metacapital of the state. The synergetic approach was applied to analyze the role of power and opposition as determinants of fluctuation and bifurcation, qualitative change in the state of the system in the range between chaos and order, and the ability of nonlinear dynamic systems to self-organize. Synergetics has helped to establish the involvement of both the opposition and the power in the emergence of regular and strange attractors and their use as a resource for the accumulation of political capital. The research has ascertained strategies for the accumulation and conversion of social capitals of the power and the opposition that help to understand the differences between democratization processes; revealed the specificity of their interrelations in each studied country, in consideration of the starting conditions, products of democratization, practices of democratic transition and their indicators; the research as well identified the defining points as bifurcation conditions for the democratization of political systems of the Visegrad Group countries, which separate the phases of growth and decline of mutual influence and have a decisive impact on democratization indicators.Patterns in the interrelations between the power and the opposition as a determinant of a system's self-organization have been identified and their influence on the dynamics of democratization processes found. It has been proved that the patterns are products of strategies for the accumulation and conversion of public capital, the coordinated fixation of dispositions within the political field and habitus, implemented by political actors. They are commensurable with the force of the poles and the conditional distance between them. Therefore, the alteration of poles of the political field during the repositioning provoked insignificant changes in the interrelations between the power and the opposition. However, as for the democratization prospects, this factor plays a significant role. Pattern interrelations have manifested themselves in the reproduction of political practices and models of political behavior in the actions of political agents, which was accompanied by the carry-over of such phenomena as political corruption, malpractice, clientelism, and others. Suchlike associated capital allowed the ruling elite to quickly compensate the costs of the election campaign and convert political capital into economic capital as the ultimate goal of the strategies of major social agents.Based on the analysis of starting conditions, products and practices of democratic transition, institutions of constructive interaction between the power and the opposition, and indicators, the author has developed and conceptualized a dynamic model of democratization of Visegrad countries with phases of fluctuations and bifurcations, which is typical for post-communist countries. It has been established that the processes of democratization in the Visegrad Group countries have cycles of undirected non-periodic fluctuations conditioned by regular and strange attractors, which emergence is to some extent stimulated by the power and opposition and which, in turn, determines the struggle of equalization and stratification forces. The dynamics of democratization have non-linear nature and are resulted by the implementation of a specific conversion strategy not only by the ruling but the opposition elite as well. To confirm this hypothesis, the study has determined the level of democracy in each of the studied countries in the temporal dimension, made a cross-regional comparison and highlighted the bifurcation points of the democratization process of the Visegrad political systems, establishing their dependence on the distribution of state metacapital between the power and the opposition. The study elaborated recommendations for Ukraine to improve national practices of democratization.Key words: Visegrad Group, democratization, opposition, power, political institutions, political processes, political system.

Дисертація присвячена розробленню конструкту стилю споживання як показника трансформації сучасного стилю життя сільських мешканців і емпіричнійексплікації основних стилів споживання мешканців сіл. Операціоналізовано зміст поняття сільського способу життя, проведено змістовну структурацію показників сільського способу життя й побудовано відповідну систему індикаторів. Виокремлено аграрний, неаграрний та проміжний (комбінований) способи життя, які прямо пов'язані з формами зайнятості. Розглянуто сільський стиль життя в його культуральному й габітуальному вимірах та уточнено зміст габітуального виміру стилів життя відповідно до об'єкта дослідження – сільських мешканців. Виокремлені й описані габітуси сільського стилю життя («на землі», «біля землі», «від землі», «до землі») й уточнена специфіка стилів споживання сільських мешканців у межах кожного габітусу.^UThe dissertation is devoted to the development of a consumption style construct as an indicator of the rural residents' modern lifestyle transformation and an empirical explication of their main consumption styles. Сontent of the rural way of life concept was operationalized and a meaningful structuring of indicators of a rural way of life carried out, a system of indicators of the actual rural way of life in the coordinates of the content (meaningful characteristics of practices), dynamics (dynamics of daily activity) and meaning (subjective assessments of the way of life) has been built. The agrarian, non-agrarian and intermediate (combined) lifestyles are distinguished, which are directly related to the forms of employment. The rural lifestyle in its cultural and habitual dimensions is considered and the content of the habitual dimension of lifestyles according to the object of research - rural residents - is specified. It is substantiated that the habitual characteristics of the consumption of rural residents are directly related to the nature of work on the land and the attitude of rural residents to the land. Habitus of the rural way of life are identified and described: habitus “on the ground”, habitus “near the ground”, habitus “from the ground” and habitus “to the ground”, and the specificity of thestyles of consumption of rural residents within each habitus is clarified.

Актуальність теми зумовлена контроверзійною та парадоксальною ситуацією, за якої, з одного боку, відбувається та відтворюється масове розповсюдження мобільних електронних пристроїв для переважної більшості населення, а з іншого боку – падіння можливостей та здатностей формальних власників контролювати та усвідомлювати вплив пристроїв на себе до кінця та повністю. На гносеологічному ж рівні виникає протиріччя, за якого на рівні дискурсу та повсякденних практик людей мобільні електронні пристрої проявляють нові якості, тоді як соціологія не висунула досі підходу до визначення, вимірювання, дослідження, квантифікації та кваліфікації цих якостей.У першому розділі тексту дисертації здійснено розробку понятійно-категоріального апарату дослідження суб'єктності речей.Індивідуальна соціальна випрацювана суб'єктність інтерпртується як властивість соціалізованого актора, яка проявляється у здійсненні ним соціального акту, що виражає взаємообумовленість «Я»-ідентичності й історично обумовленої «Ми»-ідентичності цього актора та усвідомлення ним власної об'єктності (а отже, і меж соціальної суб'єктності – її обумовленості соціальними обставинами). Соціальна фабрикована суб'єктність – це властивість соціального актора, яка проявляється у здійсненні ним соціального акту, що виражає домінування «Я»-ідентичності над «Ми»-ідентичністю, і що споживається через демонстрацію зовнішніх індикаторів «Я»-ідентичності та «Ми»-ідентичності актора. У якості уточнення цих категорій дано визначення таким поняттям, як соціальний акт носія випрацюваної суб'єктності та акт фабрикованої суб'єктності.Визначено природу та механізми виробництва індивідуальної соціальної суб'єктності (людини) та соціальної суб'єктності інститутів й речей (у тому числі мобільних електронних пристроїв).У другому та третьому розділах тексту дисертації досліджено, кориговано та верифіковано підходи до вивчення речей як частини соціального світу, зокрема, звужено межі соціальної суб'єктності речей, що не мала чітких кордонів у розробках Б. Латура, М. Каллона, Дж. Ло, К. Кнорр Цетіни та В. Вахштайна.Зокрема, важливим актором, що продукує такі дискурси, виступають сучасні медіа. Дискурс-аналіз заголовків новинних видань показав, що з 80 новинних заголовків, у яких згадувалися електронні пристрої або програмне забезпечення, 22 містили повідомлення з індикаторами фабрикації суб'єктностіТакож було емпірично уточнено перелік інструментів фабрикації соціальної суб'єктності речей. Дискурс-аналіз інтернет-жартів дозволив вийти на такі інструменти, як антропоморфізація, емпатія, сексуалізація, визнання домінування (над людиною).Здійснено соціологізацію концепції «запускання явленості» речей М. Хайдеггера. При цьому її синтезовано з концепцією актантів Б. Латура.З вищенаведеного була сконструйована та верифікована гіпотеза «екзогабітусу», вибудована на базі поняття «габітусу» П. Бурдьє.У другому та третьому розділах також автор звертається до, верифікуваючи та інструменталізуючи:- теорії соціальних практик П. Бурдьє, В. Волкова, О. Хархордіна.- поняття «об'єктуалізації» К. Кнорр Цетіни. Уточнено, що феномен об'єктуалізації є наслідком реіфікації відносно соціальних інститутів та речей.- теорії реіфікації Дьйордя Лукача. Уточнено, що феномен реіфікації споріднений з описаними нами процесами фабрикації та окупації суб'єктності, є наслідком цих процесів.- теорії інституціоналізації П. Бергера та Т. Лукмана. Проаналізована спорідненість процесів інституціоналізації з процесами фабрикації та окупації суб'єктності.- методології метатеоретичного дослідження соціологічних категорій. У ході аналізу досліджень суб'єктності враховується соціально-історичний контекст розвитку різних поглядів на феномен суб'єктності.- теорії макдональдизації Джона Рітцера, у імплікаціях якої було виявлено та концептуалізовано процеси трансформації макдональдизації в уберизацію та амазонізацію.Процес уберизації розглянуто в рамках трьох кейс-стаді, які продемонстрували, що уберизація є важливим контекстом такої фабрикації суб'єктності людей, за якої фабрикована суб'єктність підміняє випрацювану суб'єктність.^UThe urgency of the topic is due to the controversial and paradoxical situation in which, on the one hand, there is a mass distribution of mobile electronic devices for the vast majority of the population, and on the other hand - the decline of capabilities and ability of formal owners to control and understand. At the epistemological level, there is a contradiction in which at the level of human discourse and everyday practices, mobile electronic devices show new qualities, while sociology has not yet put forward an approach to defining, measuring, researching, quantifying and qualifying these qualities.In the first section of the dissertation text the conceptual and categorical apparatus of research of subjectivity of things is developed.Individual socially developed subjectivity is interpreted as a property of a socialized actor, which is manifested in the implementation of a social act, which expresses the interdependence of "I" -identity and historically determined "We"-identity of this actor and his awareness of his own objectivity (and hence boundaries of social subjectivity - its conditionality by social circumstances). Socially fabricated subjectivity is a property of a social actor, which is manifested in the implementation of his social act, which expresses the dominance of "I"-identity over "We"-identity, and consumed through the demonstration of external indicators of "I"-identity and "We"-identity of the actor. As a clarification of these categories, the definition of such concepts as the social act of the bearer of the developed subjectivity and the act of fabricated subjectivity is given.The nature and mechanisms of production of individual social subjectivity (human) and social subjectivity of institutions and things (including mobile electronic devices) are determined.The second and third chapters of the dissertation text explore, correct and verify approaches to the study of things as part of the social world, in particular, narrow the boundaries of social subjectivity of things that had no clear boundaries in the works of B. Latour, M. Callon, J. Lo, K. Knorr Cetina and W. Wachstein.In particular, modern media are an important actor in producing such discourses. Discourse analysis of news headlines showed that of the 80 news headlines that mentioned electronic devices or software, 22 contained messages with indicators of fabrication of subjectivity.The list of tools for fabricating the social subjectivity of things has also been empirically refined. Discourse analysis of Internet jokes allowed to reach such tools as anthropomorphization, empathy, sexualization, recognition of dominance (over man).Sociologization of the concept of "triggering the appearance" of things M. Heidegger. It was synthesized with the concept of B. Latour's actants.From the above, the hypothesis of "exohabitus" was constructed and verified, built on the basis of the concept of "habitus" by P. Bourdieu.In the second and third chapters, the authour also refers to, verifying and instrumentalizing:- theories of social practices of P. Bourdieu, V. Volkov, O. Kharkhardin.- the concept of "objectification" by K. Knorr Cetina. It is clarified that the phenomenon of objectification is a consequence of ratification in relation to social institutions and things.- György Lukacs' theories of reification. It is clarified that the phenomenon of reification is related to the processes of fabrication and occupation of subjectivity described by us, and is a consequence of these processes.- theories of institutionalization of P. Berger and T. Lukman. The affinity of institutionalization processes with the processes of fabrication and occupation of subjectivity is analyzed.- methodologies of metatheoretical research of sociological categories. The analysis of subjectivity studies takes into account the socio-historical context of the development of different views on the phenomenon of subjectivity.- John Ritzer's theory of McDonaldization, in the implications of which the processes of transformation of McDonaldization into uberization and amazonization were identified and conceptualized.The process of uberization is considered in the framework of three case studies, which demonstrated that uberization is an important context of such fabrication of human subjectivity, in which fabricated subjectivity replaces the developed subjectivity.

У даній роботі представлено дослідження впливу неформальних інститутів у процесі формування регіональних ідентичностей Донбасу. Актуальність даного дослідження полягає передусім в акценті на значенні в широкому сенсі культурної складової ідентичності, яка дає можливість більш переконливо пояснити процес формування та реформування політичних інститутів через вплив певного когнітивного набору (у нашому кейсі – через прояви регіональних самоідентифікацій мешканців Донбасу) на стратегії вибору і дії індивідів в умовах сучасного українського політичного процесу. Оскільки формальні політичні інститути в Україні є недостатньо дієспроможними, особливий дослідницький інтерес становить аналіз неформальних практик в якості важливих стійких компонентів, що системно відтворюються в рамках ідентичностей, а також визначення характеру взаємодії неформальних практик із формальними інститутами. Вивчення феномену регіональних ідентичностей Донбасу є також надзвичайно актуальним практичним завданням в умовах збройного російсько-українського протистояння. Наукова новизна отриманих результатів полягає у здійснені комплексного дослідження формування регіональних ідентичностей Донбасу крізь інституційно-ціннісну призму аналізу, на основі якого розроблено карту рекомендацій для вироблення політик для ефективного реформування та побудови дієвих демократичних інститутів, а також політик у сфері миробудування та реінтеграції.Отримані результати, які відзначаються науковою новизною, конкретизуються у таких положеннях. Вперше запропоновано та обґрунтовано поняття інституційної інтертекстуальності в якості організаційного принципу неформальних інститутів, що дозволяє концептуалізувати апріорну передзаданність цього феномену, яка заздалегідь обмежує і передбачає специфіку неформальних інститутів, які виникатимуть у конкретному суспільстві. Запропоновано та обґрунтовано інституційно-ціннісний підхід до дослідження феномена ідентичності, який передбачає аналіз неформальних практик та ціннісних установок. Комплексно досліджено взаємозв'язок та взаємовплив неформальних інститутів, цінностей та ідентичності на кейсі регіональних ідентичностей Донбасу.Удосконалено класифікацію типів ідентичності, концептуалізацію та визначення поняття неформальні інститути через введення категорії ідентичності. Дістали подальшого розвитку застосування концепції габітусу П. Бурдьє, яка лягла в основу розробки інституційно-ціннісного підходу до дослідження феномена ідентичності. Також дістали подальшого розвитку застосування концепції територіального простору та простору приналежності С. Рокана та Д. Урвіна. Регіональну ідентичність Донбасу проаналізовано як «переважно територіальний простір, але з сильними ознаками простору приналежності». Продемонстровано, що в рамках інформаційних дискурсів та наративів гібридного україно-російського протистояння, російська пропаганда представляє регіональну ідентичність Донбасу як «переважно простір приналежності». На основі класифікації неформальних інститутів, запропонованої О. Стойко, а також класифікації методів дослідження територіальної ідентичності Я. Олійник та О. Гнатюк, розроблено принципи дослідження ідентичності через вивчення неформальних інститутів.Досліджено прояви регіональних ідентичностей Донбасу на інституційно-ціннісному рівні. Вивчено практичне значення та функції регіональних ідентичностей Донбасу в умовах російсько-українського збройного протистояння. Проаналізовано, яким чином принцип взаємовиключення «чи вони – чи ми» був взятий за основу російською пропагандою для характеристики політики України, створення наративу «протистояння регіональної спільноти решті України», коли через реанімацію та оновлення численних радянських міфів та міфологем був створений образ сепаратистського Донбасу. Здійснено порівняльний аналіз досліджень регіональних ідентичностей Донбасу проведених протягом 2014-2021 років та визначено основні тенденції розвитку та/або трансформації регіональних ідентичностей Донбасу 2014-2021 років. Доведено, що дослідження змін ідентичностей в умовах війни надзвичайно важливе як для розуміння кроків миробудування, так і для розробки стратегії державного розвитку після закінчення збройного конфлікту. Розроблено комплексні рекомендації для вироблення політик у сфері миробудування та реінтеграції на основні концепцій онтологічної безпеки Е. Гідденса та інклюзивної громадянської ідентичності, а також з урахуванням інституційно-ціннісних особливостей регіональних ідентичностей Донбасу. Загальні рекомендації полягають в необхідності приділяти значну увагу ціннісному компоненту в рамках культурної та інформаційної політики, а також працювати над встановленням та забезпеченням постійного діалогу між українською владою та населенням.^UThis thesis presents a study of the influence of informal institutions in the process of formation of regional identities in Donbas. The relevance of this study lies primarily in the emphasis on the meaning in a broad sense of the cultural component of identity, which provides a more convincing explanation of the political institutions' formation and transformation processes through the influence of a certain cognitive set (in our case – through regional self-identification of Donbas citizens) on the strategies of choice and action of individuals in the modern Ukrainian political process. Since formal political institutions in Ukraine are ineffective, the analysis of informal practices as important sustainable components that are systematically reproduced within identities as well as determining the nature of the interaction of informal practices with formal institutions are of particular interest. The study of the regional identities of Donbas phenomenon is also an extremely important practical task in the context of the armed Russian-Ukrainian confrontation. The scientific novelty of the obtained results lies a comprehensive study of the formation of regional identities of Donbas through the institutional-value prism of analysis, based on which a map of recommendations for policy development for effective reforms' implementation and democratic institutions building, as well as policies in peacebuilding and reintegration is developed.The obtained results, which are marked by scientific novelty, are specified in the following provisions. For the first time, the concept of institutional intertextuality was proposed and substantiated as an organizational principle of informal institutions, which allows to conceptualize the a priori predetermination of this phenomenon, which limits and predicts the specifics of informal institutions that emerge in a particular society. The institutional-value approach to the study of the phenomenon of identity, which involves the analysis of informal practices and values, is proposed and substantiated. The interrelationship and interaction of informal institutions, values and identity on the case of regional identities of Donbas are comprehensively studied.The classification of identity types, conceptualization and definition of informal institutions through the introduction of the category of identity are improved. The application of P. Bourdieu's concept of habitus, which formed the basis for the development of an institutional-value approach to the study of the identity phenomenon, was further developed. The application of the concepts of territorial space and the space of belonging of S. Rokan and D. Urwin were also further developed. The regional identity of Donbas was analyzed as «mostly territorial space, but with strong signs of belonging space». It has been shown that within the information discourses and narratives of the hybrid Ukrainian-Russian confrontation, Russian propaganda presents the regional identity of Donbas as «mostly a space of belonging». Based on the classification of informal institutions proposed by O. Stoyko, as well as the classification of research methods of territorial identity Y. Oliynyk and O. Hnatiuk, the principles of research of identity through the study of informal institutions are developed.Manifestations of regional identities of Donbas at the institutional and value levels are studied. The practical significance and functions of regional identities of Donbas under the conditions of Russian-Ukrainian armed confrontation are studied. It is analyzed how the principle of mutual exclusion «either they or we» was taken as a basis by Russian propaganda to characterize Ukraine's policy, creating a narrative «opposition of the regional community to the rest of Ukraine», when through the resuscitation and renewal of numerous Soviet myths and mythologists image of separatist Donbas was created. The comparative analysis of regional identities of Donbas studies carried out during 2014-2021 is done and the basic tendencies of development and/or transformation of regional identities of Donbas during 2014-2021 years are defined. It is proved that the study of identity's changes in the conditions of war is extremely important both for understanding the steps of peacebuilding and for developing a strategy for state development after the end of the armed conflict. Comprehensive recommendations for the development of policies in the field of peacebuilding and reintegration on the basic concepts of ontological security of E. Giddens and inclusive civic identity, as well as taking into account the institutional and value characteristics of regional identities of Donbas are provided. The general recommendations lie in the need to pay considerable attention to the value component in the framework of cultural and information policy, as well as to work on establishing and ensuring a permanent dialogue between the Ukrainian authorities and the population.

Дисертація присвячена дослідженню художньої повсякденності, змодельованої в текстах І. Роздобудько та М. Ґретковської, а саме її поетики та структури. Актуальність дослідження зумовлена тим, що є низка відкритих питань, пов’язаних із оформленням художньої повсякденності як літературознавчої категорії, хоч останнім часом багато науковців із різних країн присвячують свої розвідки вивченню цього феномену, представленого на сторінках художніх текстів. Дослідження поетики художньої повсякденності здійснено на основі романів І. Роздобудько («Ґудзик», «Шості двері», «Фаріде») та М. Ґретковської («Полька», «Космітка» «Фаворити»). Авторки й тексти для аналізу були обрані з урахуванням домінантного критерію – увага до повсякденності персонажа.Мета дослідження – проаналізувати текстові стратегії, художні засоби та прийоми, які використовуються авторками для відображення повсякденного життя персонажів обраних романів.Наукова новизна. У дослідженні ґрунтовно проаналізовано літературознавчі підходи до розуміння повсякденності та здійснено спробу дефініювати поняття «художня повсякденність», а також уперше зроблено компаративний аналіз творчості І. Роздобудько та М. Ґретковської з погляду поетики повсякденності.Практичне значення полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення художньої повсякденності, зіставлення української та польської літератур, під час розробки й викладання спецкурсів із компаративістики, історії української та польської літератур.Особистий внесок здобувача полягає в самостійному дослідженні поетики повсякденності в обраних текстах. Усі теоретичні та практичні результати, що виносяться на захист, отримані авторкою самостійно.У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження» представлено розвиток категорії повсякденності в різних галузях науки від зародження до сучасності. Проаналізовано сутність художньої повсякденності в літературознавстві, систематизовано погляди науковців на феномен повсякденності та проблеми, пов’язані з його студіями. Запропоновано дефініцію художньої повсякденності та виокремлено її характерні особливості, визначено роль і місце повсякденності в текстах різних жанрів. Проаналізовано теорію габітусів П. Бурдьє і можливість її використання в дослідженні поетики повсякденності.У другому розділі «Специфіка компаративного осмислення повсякденності у творах художньої літератури» розглянуто особливості розвитку сучасної жіночої прози як української, так і польської.Встановлено, що в центрі повсякденності, представленої як І. Роздобудько, так і М. Ґретковською, знаходяться жіночі та чоловічі образи. Повсякденності, змодельованій на сторінках текстів І. Роздобудько, притаманний національний колорит, а М. Ґретковської – універсальність і національна нейтральність. Спільною рисою повсякденності, відтвореної обома письменницями, є людиноцентричність.З’ясовано, що у повсякденності, змодельованій на сторінках «Ґудзика» І. Роздобудько і «Фаворитів» М. Ґретковської, має місце карнавалізація. Карнавалізована повсякденність в обох письменниць символічна, іронічна, парадоксальна, амбівалентна. Відмінним є те, що повсякденність, змодельована І. Роздобудько, є поетично-ліричною, а М. Ґретковською – натуралістичною, епатажною.У третьому розділі «Основні складові поетики повсякденності у творах І. Роздобудько та М. Ґретковської» досліджено шляхи, текстові стратегії, прийоми та засоби художнього моделювання повсякденності. Також окреслено спорідненість і відмінність осмислення повсякденності у творах І. Роздобудько та М. Ґретковської на прикладі інтермедіальності.Проаналізовано художнє відображення таких категорій тілесності (найяскравіше представлених у «Фаріде» І. Роздобудько та «Фаворитах» М. Ґретковської): краса, пам’ять, страждання, кохання, смерть.Після порівняння особливостей художнього моделювання простору повсякденності, наявних у романах І. Роздобудько («Ґудзик», «Шості двері») і М. Ґретковської («Полька», «Космітка»), доведено, що простір представлений у таких вимірах: фізичний простір, внутрішній (психологічний), перцептивний та віртуальний.Травматичні події зумовлюють бажання втечі героїні «Шостих дверей» І. Роздобудько до паралельної реальності. Реальний та ірреальний світи, змодельовані обома авторками, творять цілісну нерозривну повсякденність романів.Досліджуючи кінопоетику в «Фаріде» та «Шостих дверях» І. Роздобудько, а також у «Фаворитах», «Космітці» та «Польці» М. Ґретковської, за основу були взяті елементи кінопоетики, які виокремила в літературному творі А. Покулевська: монтаж, кадр (мізансцена), план, ракурс, ритм. Проаналізовано художнє відображення звуку, яскраво представленого на сторінках текстів обох авторок.Висновки, зроблені на підставі дослідження, можуть стати підґрунтям для узагальненого теоретичного опису поетики повсякденності, а також можуть бути використані для подальшого вивчення і зіставлення української та польської літератур, у спецкурсах із історії української та польської літер^UThis thesis is a research on the artistic everyday life modeled in the texts of I. Rozdobudko and M. Gretkowska, namely its poetics and structure. The study's relevance results from the fact that there are still many open questions in the field of artistic everyday life as a literary category, even though many scholars from different countries have recently devoted their research to studying this phenomenon presented in the pages of literary texts. The research of the poetics of artistic everyday life is based on the novels by I. Rozdobudko ("The Lost Button", "The Sixth Door", "Faride") and M. Gretkowska ("Polish Woman", "Kosmitka", "Favorites" ("Faworyty"). The authors and texts for the analysis were chosen considering the dominant criterion: attention to the character's everyday life. This study aims to analyze the textual strategies, artistic means, and techniques used by the authors to reflect the everyday life of the characters in the selected novels.The research novelty. The study profoundly analyzes literary approaches to understanding everyday life and attempts to define the concept of "artistic everyday life", along with conducting the first comparative analysis of works by I. Rozdobudko and M. Gretkowska in terms of the poetics of everyday life.The applicant's contribution lies in the independent study of the poetics of everyday life in the selected texts. The author independently obtained all theoretical and practical results submitted for defense.The first chapter of the paper, "Theoretical and Methodological Foundations of the Study", outlines the development of the category of everyday life in various fields of science from its inception to the present. The author examines the essence of artistic everyday life in literary studies and highlights the views of scholars on the phenomenon of everyday life and the problems associated with its study. Also, the author proposes a definition of artistic everyday life, identifies its characteristic features, defines the role and place of everyday life in texts of different genres, and analyzes P. Bourdieu's theory of habitus and the possibility of its use in studying the poetics of everyday life.The second chapter, "The Specifics of Comparative Comprehension of Everyday Life in Works of Fiction", deals with the specifics of the development of contemporary women's prose, both Ukrainian and Polish. The author notes that female and male images are at the center of everyday life, presented by I. Rozdobudko and M. Gretkowska. The everyday life of I. Rozdobudko's texts is characterized by national flavor, while M. Gretkowska's is universal and nationally neutral. The common feature that both writers have in common is the human-centeredness of everyday life.A distinctive feature of everyday life, modeled on the pages of both I. Rozdobudko's "The Lost Button" and M. Gretkowska's "Favorites", is carnivalization. The carnivalized everyday life is symbolic, ironic, paradoxical, and ambivalent for both writers. The difference is that the everyday life modeled by I. Rozdobudko is poetic and lyrical, while M. Gretkowska's is naturalistic and shocking.The third chapter, "The Main Components of the Poetics of Everyday Life in the Works of I. Rozdobudko and M. Gretkowska", examines the ways, textual strategies, techniques, and means of artistic modeling of everyday life. Besides, the author outlines the similarities and differences in comprehending everyday life in the works of I. Rozdobudko and M. Gretkowska on the example of intermediality.The author analyzes the artistic reflection in the following categories of corporeality (most vividly represented in "Faride" by I. Rozdobudko and "Favorites" by M. Gretkowska): beauty, memory, suffering, love, and death.Following a comparison of the peculiarities of artistic modeling of the space of everyday life in the novels by I. Rozdobudko ("The Button", "The Sixth Door") and M. Gretkowska ("Polish Woman", "Kosmitka"), it is proved that space is represented in the following dimensions: physical space, internal (psychological), perceptual, and virtual.Traumatic events cause the heroine of "The Sixth Door" by I. Rozdobudko a desire to escape to a parallel reality. The real and unreal worlds described by both authors form a coherent, inseparable everyday life in the novels.When studying film poetics in "Faride" and "The Sixth Door" by I. Rozdobudko, and in "Favorites", "Kosmitka" and "Polish Woman" by M. Gretkowska, the elements of film poetics that A. Pokulevska highlighted in a literary work were taken as a basis: montage, frame (mise-en-scene), plan, perspective, rhythm.The study's practical significance is that its conclusions and generalizations can be used for further study of artistic everyday life, for the study and comparison of Ukrainian and Polish literature, and the development and lecturing of special courses on comparative studies and the history of Ukrainian and Polish literature.