Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню регіональних чинників демократичного транзиту в країнах Тропічної Африки, які зумовлюють специфіку трансформаційних процесів і впливають на їх результати.3 Актуалізовано й концептуалізовано зміст базового поняття дослідження «регіональні чинники демократичного транзиту», яке визначене автором як інтеграція внутрішніх суспільних умов розвитку і структурних складових політичних систем, які зумовлюють специфіку і результати трансформаційних процесів, мають транснаціональний (регіональний) вимір і визначають якість поставторитарних політичних режимів.Виокремлено регіональні чинники, які відображають специфіку внутрішньої суспільнополітичноїситуації, типової для країн Тропічної Африки, і досліджено їх вплив на перебіг та результати демократичного транзиту: етнічний, що набув статусу політичної ідеології, впливає на виборче законодавство, діяльність партій, політичну мобілізацію, електоральні амбіції, а тому вирішення етнічних проблем має вагоме значення для політичного, безпекового, економічного й культурного поступу; економічний, який поки що не став фундаментом для політичної модернізації, оскільки непередбачуваний характер транзиту вимагає синхронізації політичного й економічного змісту трансформацій у цілісну модель поступових реформ, які повинні впроваджуватися відповідно до можливостей регіонального середовища; безпековий, що засвідчує високий рівень конфліктогенності регіону на грунті економічних, територіальних, етнічнорелігійних, конфесійних, мовних суперечностей, через що зберігає потенціал військового втручання в політичний процес і впливає на вибір стратегій демократичного розвитку. Досліджено виклики просуванню демократичних трансформацій у країнах регіону, до яких віднесено: несформованість сильних опозиційних партій, здатних до політичного протистояння; економічна слабкість, що провокує відмову від демократичних процесів; політична значущість етнічної та релігійної диференціації; застосування інституту безпеки для політичного тиску; неструктурованість демократичних інституцій; використання державного ресурсу і конституції для легітимізації влади; інфантильність громадянського суспільства.Узагальнено: політичний розвиток країн Тропічної Африки у 2000х роках характеризується різновекторною спрямованістю транзитів і політикотрансформаційних моделей; спектр можливостей країн до демократизації завдяки потужному сировинному й людському ресурсу, глобалізаційним процесам та міжнародним впливам поступово розширюється, натомість суспільнополітичні механізми їх реалізації залишаються обмеженими; у цілому в регіоні зберігається демократична тенденція, а враховуючи факт незавершеності демократичного транзиту, говорити про його незворотний характер чи згортання демократії некоректно.^UThe di ssertation is devoted t o a comprehensive st udy of regional f actors o f democratic transit in tropical Africa, which determine the specifics of transformation processes and influence their results.The c ontent of the b asic r esearch c oncept of " regional f actors of democratic transition" de fined b y the a uthor a s the i ntegration o f i nternal soc ial c onditions of development and structural components of the political systems, which comprehensively de termine t he s pecifics a nd r esults of tr ansformation processes, have a transnational (regional) d imension a nd de termine th e qua lity of postauthoritarian political regimes, was actualized and conceptualized.The r egional f actors th at r eflect t he s pecifics of the domestic so ciopolitical situation, typical of tr opical A frica, a nd i nfluence t he course and r esults o f democratic transit are identified: ethnic, which h as a cquired the status of p olitical i deology, influences t he electoral l egislation, party a ctivities, political mobilization, e lectoral ambitions, and therefore the solution of ethnic problems is important for political, security, economic and cultural progress; economic, w hich ha s not y et b ecome the f oundation f or political modernization, a s t he u npredictable nature of transit r equires sy nchronization of political a nd e conomic c ontent of tr ansformations into a h olistic model of gradual reforms that must be implemented in accordance with the regional environment; security, which testifies to the high level of conflict in the region on the basis of e conomic, te rritorial, e thnicreligious, r eligious, linguistic c ontradictions, which preserves the potential for military intervention in the political process and influences the choice of strategies for democratic development.Challenges to the promotion of democratic transformations in the countries of the r egion have b een s tudied, w hich i nclude: t he l ack of strong o pposition parties capable of po litical confrontation; economic weakness, w hich pr ovokes the abandonment of democratic processes; political significance of ethnic and religious differentiation; use of th e security institution for p olitical pr essure; un structured democratic institutions; use of sta te resources a nd the c onstitution to le gitimize power; infantilism of civil society.The following phenomena were h ighlighted: t he p olitical d evelopment of tropical Africa in the 2000s is characterized by a multivector orientation of transits and politicaltransformation models; the range of opportunities for democratization of countries due to powerful raw materials and human resources, globalization processes and in ternational influences i s gr adually e xpanding, w hile the s ociopolitical mechanisms of their implementation remain limited; In general, there is a democratic tendency in t he region, and given the fact that democratic transit is incomplete, it is incorrect to talk about its irreversible nature or the collapse of democracy.