Об'єкт дослідження. Закономірності створення біосумісних нанокомпозитів, що містять нанооксиди, модифіковані біологічно активними сполуками, встановлення впливу вмісту наповнювача на формування полімерної матриці та комплекс фізико-хімічних, механічних властивостей та біосумісності створених систем.Метою даної роботи є створення нанокомпозитних матеріалів на основі поліуретан-полі(2-гідроксиетилметакрилат)ної матриці та нанооксидів, модифікованих біологічно активними сполуками, для біомедичного застосування, дослідження особливостей структури створених нанокомпозитів та її вплив на контрольоване вивільнення БАС.Методи дослідження та апаратура: малокутове рентгенівське розсіювання, атомна силова мікроскопія; сорбційна вакуумна установка з терезами Мак-Бена; динамічно-механічний аналіз, диференційна скануюча калориметрія, механічні випробування, дослідження біосумісності нанокомпозитів методами in vitro та in vivo. У роботі вперше синтезовано нанокомпозити на основі багатокомпонентної полімерної матриці, створеної за принципом ВПС, які містять нанонаповнювачі з поверхнею, модифікованою БАС, та демонструють регульоване та пролонговане вивільнення БАС в середовище, встановлена залежність параметрів вивільнення від складу нанокомпозитів. Показано, що уповільнення вивільнення БАС відбувається при формуванні нанодоменної структури матриці, яка складається з доменів різних полімерів та з нанокомпозитів, де є термодинамічна спорідненість між полімерною матрицею та наповнювачами. Прискорення вивільнення БАС відбувається з нанокомпозитів, де відсутня термодинамічна спорідненість між полімерною матрицею та наповнювачами. Дослідження біосумісності створених нанокомпозитів продемонстрували, що незалежно від типу депонованої субстанції (сполуки цинку та срібла, метронідазол, декаметоксин) нанокомпозит після імплантації не виявляє місцевої запальної реакції та не чинить загальної токсичної дії на організм піддослідних тварин. Він не поступається закордонним аналогам за антимікробними властивостями. За висновком Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, де проводились дослідження створених нанокомпозитів, матеріал є перспективним для використання в біомедичній галузі, а саме для виготовлення хірургічних покриттів, імплантатів, катетерів, дренажів та інших виробів хірургічного призначення. Показано, що при формуванні нанокомпозитів на основі поліуретанової матриці нанонаповнювач денсил при його мінімальному вмісті (1%) практично рівномірно розподіляється в матриці, а при підвищенні його вмісту відбувається агрегація у вигляді масово-фрактальних утворень, типових для вихідного нанонаповнювача. Введення другого полімерного компоненту в матрицю ПГЕМА, сприяє розширенню діапазона гомогенізації розподілу нанонаповнювача. Показано, що гідрофільність створених нанокомпозитів регулюється зміною співвідношення полімерних складових та наповнювача.^UObject of study. The regularities of creation of biocompatible nanocomposites containing nanooxides modified with biologically active compounds, establishment of filler content influence on formation of polymer matrix and complex of physicochemical, mechanical properties and biocompatibility of created systems. The aim of this work is to create nanocomposite materials based on polyurethane-poly(2-hydroxyethyl methacrylate) matrix and nanooxides modified with biologically active compounds for biomedical application, to study the structure of nanocomposites and effect of structure on the controlled release of biologically active compounds. Research methods and equipment: small-angle X-ray scattering, atomic force microscopy; sorption vacuum installation with Mac-Ben balances; dynamic-mechanical analysis, differential scanning calorimetry, stress-strain testing; biocompatibility studies were also performed by in vitro and in vivo methods. In the work, for the first time the nanocomposites based on a multicomponent polymer matrix, created on the principle of IPN, which contain nanofillers with a surface modified with biologically active compounds, were synthesized. The nanocomposites demonstrated controlled and prolonged release of biologically active compounds into the environment, demonstrated the dependence of parameters of release on the composition of nanocomposites. It was shown that the release of biologically active compounds from nanocomposites became slower in case of nanodomain structure of the matrix formation, which consists of domains of different polymers, and in case of nanocomposites, where there is a thermodynamic affinity between the polymer matrix and fillers. Acceleration of biologically active compounds release occurs in case of nanocomposites, where there is no thermodynamic affinity between the polymer matrix and the fillers.Studies of the biocompatibility of the created nanocomposites have shown that regardless of the type of deposited substance (zinc and silver compounds, metronidazole, decamethoxine), the nanocomposites after implantation did not show a local inflammatory reaction and have no general toxic effect on experimental animals. They are comparable to foreign counterparts in antimicrobial properties. According to the conclusion of E. Pirogov Vinnytsia National Medical University, where studies of the created nanocomposites were conducted, the material is promising for use in the biomedical application namely for the manufacture of surgical coatings, implants, catheters, drainages and other products. It is shown that during of the nanocomposites formation based on polyurethane matrix with filler densyl at its minimum content (1%), the densyl is almost evenly distributed in the matrix.With increasing content of filler the aggregation in the form of mass fractal formations appeared which typical of the original nanofiller. The introduction of the second polymer component in the matrix - PHEMA, helps to expand the range of homogenization of the distribution of the nanofiller. It was found, for the first time, that the thermodynamic parameters of interactions in nanocomposites based on PU / PHEMA matrix significantly affect the release of biologically active compounds from the nanocomposites. It was shown that the hydrophilicity of the created nanocomposites is regulated by changing the ratio of polymer components and amount of filler.

Дослідження було побудовано на аналізі використання загальноприйнятихрутинних доз опіоїдів та використання мультимодальної малоопіоїдної анестезії здодаванням лідокаїну, або дексмедетомідину, як анестетичних компонентів, під часпроведення лапароскопічних оперативних втручань на нирках. Ми вивчалигормональні маркери стресу, зміни гемодинаміки, частоти серцевого ритму,маркерів запалення, інтенсивності болю, перебігу післяопераційного періоду,вплив досліджуваних різновидів загальної анестезії на показники водноелектролітного обміну з позиції оцінки антистресової активності досліджуванихметодик знеболювання та оцінювали наявність ускладнень досліджуванихметодик.У ході проспективного відкритого рандомізованого дослідження булообстежено 90 пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститутурології імені академіка О.Ф.Возіанова» Національної Академії Медичних Наук3України з 2019 по 2022 рік, та відповідали критеріям включення (вік більше 18років, наявність патології нирок або сечовивідних шляхів, що підлягаютьлапароскопічним оперативним втручанням, хронічна ниркова недостатність 0-І ст,згода пацієнта на участь в дослідженні).В залежності від різновиду анестезії всі пацієнти були методом випадковоївибірки розподілені на три дослідні групи по 30 пацієнтів. В групі 1 (контрольній)проводилась стандартна багатокомпонентна анестезія, де основним аналгетичнимкомпонентом були рутинні, високі дози опіоїдів (фентанілу). В групі 2 (лідокаїну)хворим проводилась мультимодальна малоопіоїдна анестезія з використаннямлідокаїну, як анестетичної компоненти, та субнаркотичних доз кетаміну. В групі 3(дексмедетомідину) хворим проводилась мультимодальна малоопіоїдна анестезія звикористанням, як анестетичної компоненти, дексмедетомідину.Обстеження проводили в динаміці: до операції, перед оперативнимвтручанням, інтраопераційно, після операції, та в першу добу післяопераційногоперіоду.Всі пацієнти оперувалися в умовах ендотрахеального наркозу. Премедикаціяполягала в застосуванні декскетопрофену в дозі 50 мг внутрішньовенно (в/в) за 30хвилин до операції. Індукція в загальну анестезію здійснювалась в/в пропофолу вдозі 2 мг/кг, фентанілу в дозах 1,5-2 мкг/кг, атракуріуму в дозі 0,6 мг/кг. Підтримкаанестезії здійснювалась інгаляцією севофлюрану (мінімальна альвеолярнаконцентрація (МАК) – 1,44±0,25об.%). У разі необхідності посилення нервовом’язового блоку додатково в/в вводився атракуріум в дозі 0,1 мг/кг.Для контролю глибини анестезії у хворих досліджуваних групвикористовувався BIS моніторинг, показники якого підтримувались в межах44±3,4%.За 30 хв. до закінчення операції в/м вводився нефопам 20 мг. Після закінченняоперації для післяопераційного знеболення в ранньому післяопераційному періодіхворі отримували в/в парацетамол в дозі 1000 мг.Протокол підтримання анестезії у хворих першої (контрольній) групи. Упершій групі (контрольній) аналгетичний ефект загальної анестезії забезпечувався4в/в введенням фентанілу в дозі 3,99±0,43 мкг/кг/год.Протокол підтримання анестезії в групі мультимодальної малоопіоїдноїзагальної анестезії з використанням лідокаїну. У цій групі застосовуваласьмультимодальна малоопіоїдна анестезія з в/в використанням фентанілу в дозі2,00±0,24 мкг/кг/год та в/в лідокаїну (під час інтубації трахеї болюсне введення 1мг/кг, далі для підтримання анестезії безперервна інфузія зі швидкістю 1,5мг/кг/год) і субнаркотичних доз кетаміну – 0,5 мг/кг (перед розрізом шкіри напочатку операції).Протокол підтримання анестезії в групі мультимодальної малоопіоїдноїзагальної анестезії з використанням дексмедетомідину. В цій групівикористовувалась мультимодальна малоопіоїдна анестезія з фентанілом в дозі2,34±0,18 мкг/кг/год з додаванням дексмедетомідину в дозі 0,7 мкг/кг/год (інфузіюдексмедетомідину починали відразу після постановки венозного доступу).Після завершення операції пацієнтів переводили до відділення інтенсивноїтерапії. В подальшому післяопераційне знеболення проводилосьдекскетопрофеном в дозі 50 мг в/м кожні 8 годин при слабкому болю, і в комбінаціїз парацетамолом 1000мг в/в при помірному болю. Якщо за візуально-аналоговоюшкалою (ВАШ) рівень болю перевищував 4 бали, то хворі отримували длязнеболення опіоїдні препарати (омнопон 1 мл 1% розчину чи морфін 1 мл 1%розчину в/м).Для оцінки якості досліджуваних методик загальної анестезії ми вивчалигормональні маркери стресу, зміни гемодинаміки, частоти серцевого ритму,маркерів системного запалення, інтенсивність болю, особливості перебігупісляопераційного періоду, вплив досліджуваних різновидів загальної анестезії напоказники водно-електролітного обміну з позиції оцінки антистресової активностідосліджуваних методик знеболювання.^UWithin a prospective open randomized study, 90 patients, hospitalized at theState-Owned Enterprise "Institute of Urology named after academician O.F. Vozyanovof the National Academy of Medical Sciences" of Ukraine from 2019 to 2022, wereexamined and met the inclusion criteria (age over 18 years, kidney or urinary tract disease10demanding laparoscopic surgery, chronic renal insufficiency stage 0-I, patient's consentto participate in the study).Depending on the type of anesthesia, all patients were randomly assigned to threeexperimental groups of 30 patients each. Standard multimodal anesthesia, involvingroutine high opioid doses (fentanyl), as the principal pain reliever components, wasperformed in Group 1 (control group). In Group 2 (lidocaine group), patients receivedmultimodal low-opioid anesthesia with the use of lidocaine as an anesthetic componentand sub-narcotic doses of ketamine. In Group 3 (dexmedetomidine group), patientsreceived multimodal low-opioid anesthesia involving dexmedetomidine as an anestheticcomponent.The examination was conducted dynamically: before the operation, prior to thesurgical intervention, intraoperatively, after the operation, and within the first day of thepostoperative period.Endotracheal anesthesia was implied in all patients who underwent surgery.Premedication involved dexketoprofen at a dose of 50 mg intravenously (IV) 30 minutesprior to the operation. Induction of general anesthesia was performed by intravenousadministration (IV) of propofol at a dose of 2 mg/kg, fentanyl at doses of 1.5-2 mcg/kg,and atracurium at a dose of 0.6 mg/kg. Anesthesia maintenance was achieved by meansof inhalation of sevoflurane (minimum alveolar concentration (MAC) - 1.44±0.25%). Ifnecessary, to enhance neuromuscular blockade, additional intravenous administration(IV) of atracurium was given at a dose of 0.1 mg/kg.BIS monitoring was used to control the depth of anesthesia in patients of thegroups studied, with the values maintained within the range of 44±3.4%.30 minutes before the end of the operation, nefopam 20 mg was injectedintramuscularly. Patients received paracetamol intravenously at a dose of 1000 mg forpostoperative pain relief in the early postoperative period after the operation completion.Anesthesia maintenance protocol for patients in the first (control) group. In thefirst (control) group, the painkilling effect of general anesthesia was provided byintravenous injection of fentanyl at a dose of 3.99±0.43 µg/kg/h.11Anesthesia maintenance protocol for the group receiving multimodal low-opioidgeneral anesthesia with lidocaine. In this group, multimodal low-opioid anesthesia wasapplied by means of IV fentanyl at a dose of 2.00±0.24 µg/kg/h and IV lidocaine (bolusdose of 1 mg/kg simultaneously with intubation, followed by continuous infusion at a rateof 1.5 mg/kg/h) and subanesthetic doses of ketamine - 0.5 mg/kg (before skin incision atthe beginning of the operation).Anesthesia maintenance protocol for the group receiving multimodal low-opioidgeneral anesthesia with dexmedetomidine. In this group, multimodal low-opioidanesthesia was utilized with fentanyl at a dose of 2.34±0.18 µg/kg/h combined withdexmedetomidine at a dose of 0.7 µg/kg/h (dexmedetomidine infusion startedimmediately after placing venous access). After the operation completion, patients weretransferred to the intensive care unit. Subsequently postoperative pain managementinvlolved 50 mg dexketoprofen intramuscularly every 8 hours for mild pain, and incombination with IV 1000 mg paracetamol for moderate pain. Patients received opioidmedications (1 ml of Omnopon 1% solution or 1 ml of morphine 1% solutionintramuscularly) for pain relief, if the pain level exceeded 4 points on the visual analogscale (VAS).For quality assessment of the general anesthesia techniques, we studied stresshormones, hemodynamic changes, heart rate, systemic inflammatory markers, painintensity, postoperative period features, and the impact of general anesthesia types onfluid and electrolyte balance values in terms of assessing the pain relieving and stressreducing activity of the studied techniques.

З кожним роком проблема забруднення водних екосистем зростає. Для оцінки стану водного середовища використовують різноманітні методи, серед яких все більшої популярності набувають методи біоіндикації, за допомогою яких можна оцінити наявність та ступінь впливу токсичних речовин. Як види-біоіндикатори часто використовують риб, а стан їх органів та тканин застосовують як біомаркери.Карась сріблястий зустрічається практично у всіх водоймах України. УЗапорізькому (Дніпровському) водосховищі він займає перше місце в уловах. Також даний вид характеризується високою пластичністю, що дозволяє йомупристосовуватися до напружених умов існування. Однак, механізм швидкогопристосування карася до різних умов існування залишається маловивченим.Більшість існуючих робіт присвячено дослідженню морфологічних особливостей виду, статевій структурі та динаміці промислових уловів. На сьогодні, нажаль, бракує досліджень морфо-функціональних змін карася сріблястого, які виникають за дії чинників середовища існування. Тому, метою роботи було встановити основні морфо-функціональні особливості карася сріблястого та надати біологічну характеристику виду в сучасних умовах Запорізького (Дніпровського) водосховища. Для досягнення поставленої мети було визначено гідрохімічний стан дослідних ділянок, встановлено вміст важких металів у воді, визначено морфометричні показники виду, встановлено коефіцієнти вгодованості та індекси внутрішніх органів, коефіцієнти та ступені накопичення важких металів у внутрішніх органах карася сріблястого, встановлено морфометричні параметри та патологічні зміни еритроцитів, визначено основні гематологічні та біохімічні показники крові, виявлено морфологічні зміни еритроцитів, встановлено особливості гістологічної будови гепатопанкреасу, зябер та нирок, встановлено гістологічні зміни у внутрішніх органах.Дослідження були виконані у відповідності до норм біоетики зазагальноприйнятими методами. У ході досліджень гідроекологічного стану різних ділянок Запорізького (Дніпровського) водосховища виявлено, що найбільш небезпечною за вмістом важких металів є Самарська затока. У воді Самарської затоки зафіксовано перевищення гранично допустимих концентрацій більшості важких металів: вміст купруму складав 17 ГДК, цинку 11 ГДК, нікелю 4 ГДК. Також, у воді Самарської затоки фіксуються високі показники мінералізації. У ході досліджень статевої структури чотирирічних особин карася сріблястоговиявлено тенденцію до збільшення частки самців у популяції порівняно зпопередніми роками. Карась сріблястий із Самарської затоки поступається зарозмірно-ваговими показниками особинам, що виловлені у нижній ділянціЗапорізького (Дніпровського) водосховища. Так, середня маса у риб з Самарської затоки була меншою – на 34,1 % у самок та на 56,4 % у самців. Коефіцієнти вгодованості також були нижчими у риб із Самарської затоки.За результатами досліджень морфометричних показників карася сріблястого з різних ділянок водосховища не виявлено достовірних відмінностей, окрім довжини хвостового стебла, пектовентральної відстані та діаметру ока, які мали тенденцію до збільшення у риб з Самарської затоки, а саме на 10,7%, 9,8 % та 15,7 % відповідно. Меристичні ознаки карася сріблястого були у межах мінливості даного виду та достовірно не відрізнялись на дослідних ділянках водосховища. Тобто, він має невисоку фенотипічну мінливість в умовах Запорізького (Дніпровського)водосховища. Встановлені індекси внутрішніх органів карася сріблястого. У карася з Самарської затоки виявлено зменшення індексу гепатопанкреасу у два рази, що свідчить про несприятливі умови середовища. Також у самиць з Самарської затоки виявлено зниження індексу нирок удвічі, порівняно з самками з нижньої ділянки водосховища. Індекс зябер у карася сріблястого з обох ділянок достовірно не відрізнявся.^UThe problem of contamination of aquatic ecosystems has been increasing everyyear. A number of various methods is used to evaluate the condition of aquaticenvironment, including the methods of bio-indication are becoming increasingly popular which allow to assess the presence of toxic substances and to evaluate the impact they cause. Fish are often chosen as bio-indicating species; their organs and tissues are used as biomarkers.Prussian carp is found in nearly all water bodies of Ukraine. In the Zaporizhzhya(Dnieper) reservoir, the species ranks first in catches. Moreover, the species ischaracterised by high adaptive flexibility, which enables it to adapt to the stressfulconditions of its habitat. However, the mechanism of quick adaptation of the prussian carp to different conditions of existence remains little studied. The majority of the existing works are devoted to the study of morphologicalfeatures of the species, sexual structure and dynamics of industrial catches. Today, unfortunately, there is a lack of research on the morpho-functional changes of prussian carp that occur under the influence of environmental factors. Therefore, the purpose of this work was to establish the main morpho-functional features of prussian carp and to provide the biological characteristics of the species in modern conditions of the Zaporizhzhya (Dnieper) reservoir. To achieve the goal, the hydrochemical state of the experimental areas was determined, the content of heavy metals in the water was determined, the morphometric parameters of the species were determined, the coefficients of fatness andindexes of internal organs, and the coefficients and degrees of accumulation of heavy metals in the internal organs of prussian carp were determined, morphometric parameters and pathological changes of erythrocytes were determined, the main hematological and biochemical indicators of blood were determined, morphological changes of erythrocytes were detected, the features of the histological structure of the hepatopancreas, gills andkidneys were determined, and histological changes in internal organs were determined. The research was carried out in accordance with the norms of bioethics according to generally accepted methods. In the course of research of hydro-ecological status in various areas of the Zaporizhzhya (Dnieper) reservoir it was established that the Samara Bay is the most dangerous area in terms of the content of heavy metals. Exceeding the maximum acceptable concentrations of most heavy metals was recorded in the water of the Samara Bay: the content of copper was 17 MAC, zinc was 11 MAC, and nickel was 4 MAC. Also, high levels of mineralisation are observed in the waters of the Samara Bay.In the course of research of the sexual structure of four-year old individuals ofprussian carp, a tendency to the increase the share of males in the population compared to previous years was revealed. The prussian carp of the Samara Bay is inferior in terms of size and weight indicators compared to the individuals caught in the lower area of the Zaporizhzhya (Dnieper) reservoir. Thus, the average bodyweight of fish specimens from the Samara Bay was less by 34.1% in females and by 56.4% in male individuals. The coefficients of fatness were also lower for the fish specimens from the Samara Bay.

Дисертаційна робота присвячена вивченню особливостям впливу чинників еколого-техногенної небезпеки ліквідованих шахт на підсистему природних об’єктів (ґрунти, поверхневі та підземні водойми, повітря, біота) та ренатуралізації підсистеми штучних об’єктів (девастовані ландшафти) за допомогою фітомеліоративних методів. Дослідження температурних та вологісних режимів згасаючих териконів у весняний період показали, що найбільшими температурними режимами (+33°С-+39°С) характеризувалися ділянки у місцях горіння, які знаходяться на середньому ярусі південної експозиції схилу. Згасаючі відвали внаслідок процесів горіння спричиняють вигорання кореневої системи рослин, що спричиняє ускладнення проведення рекультиваційних робіт. Важливим фізикохімічним показником відвальної породи є зольність (вміст у відсотках залишку, який не згорає). Середня зольність породи діючих відвалів становить 79,1- 79,4%. Найвища зольність, згідно обстежень, притаманна діючому відвалу шахти «Лісова» та становить 88,4%. Найнижча – шахти «Червоноградська» (73,7%). Встановлено, що вміст важких металів у породі неоднорідний. За середнім значенням, перевищення ГДК виявлено для Pb, Ni та Co (шахта «Червоноградська»). Спостерігається аномально високий та нерівномірний вміст Со, дані для якого коливаються від 9,3 мг/кг до 17100 мг/кг. Такий нерівномірний вміст Co у породі може бути пов'язаний із тим, що порода, яка 3 вийнята із шахти на глибинах від 800 м до1100 м відсипається хаотично на різні ділянки відвалу. У нашому випадку, описова статистика та тести КолмогороваСмірнова, Шапіро-Вілька дає підстави для відхилення припущення щодо нормального розподілу важких металів у породних відвалах, які підлягали дослідженню. Найбільш близькими до нормального є розподіли у відвалах Cu та Zn. Загалом, в нашому випадку кореляційний зв’язок між важкими металами в породі нижче середнього, а у 1/3 випадках взагалі не прослідковується. Непараметричний коефіцієнт Спірмена (rs) виявив середній рівень кореляції вмісту важких металів в парах Mn та Ni (rs=0,46), Mn та Zn (rs=0,52), Ni та Zn (rs=0,58), Cu та Zn (rs=0,49). Оцінку подібності місцеположень за концентрацією хімічних елементів ми здійснювали на основі кластерного аналізу (шахта «Надія»). При цьому ми використовували метод Уорда (Ward's method), при якому всередині кластерів оптимізується мінімальна дисперсія, а в підсумку створюються кластери приблизно однакових розмірів. В якості міри відмінностей використовували відстань Евкліда (Euclidean distances). Головним підсумком ієрархічного кластерного аналізу є дендрограма. Типовий підхід до кластерного аналізу розподілу хімічних елементів полягає у використанні в якості об’єктів елементарних ділянок терикону. Але ми додатково використали і альтернативний підхід. Самі хімічні елементи також можуть виступати в ролі об’єктів аналізу, ознаками яких є їх концентрації на елементарних ділянках терикону. Завдяки такому підходу ми визначили подібність хімічних елементів відповідно до їх розподілу на териконі, зокрема виділили такі асоціації (групи) хімічних елементів: I – Mg, Ca, S; II – Al, Fe, K, Si; III – Cu, Ni, Zn, Cr; IV – P, Mn; V – As, Pb, Co; VI – Sn, Dy, Cd. Для концентрацій Mg i Pb коефіцієнт кореляції r=0.95, Mg i Al – r=0.95, Al i K – r=0.96, P i Fe – r=0.95, Cr i Sn – r=0.81, Fe i Co – r=0.95, Cu i Ni – r=0.92. Слабкий зв’язок демонструють такі пари хімічних елементів : Ca i P – r=0.28, Si i S – r=0.20, Fe i Ca – r=0.35, K i Ca – r=0.29, Fe i С – r=0.21. Найслабший зв’язок щодо концентрації хімічних елементів демонструє Si, для якого середнє значення коефіцієнта кореляції становить 0.36, а також Са (середнє значення r=0.43). Дослідження валового вмісту важких металів Mn, Fe, Co, Ni, Cu, Zn, Cd, Pb у горизонтах 0-15 см і 0-20 см породного відвалу показав, що їх значення не перевищують гранично-допустимі концентрації, які встановлені державними стандартами України для ґрунтів. Значенням, яке перевищує граничнодопустимі концентрації встановлено для Cu (досліджувана ділянка №4) біля підніжжя породного відвалу зі сходу. Проте, показники вмісту важких металів у порівнянні із фоновими значеннями (досліджувана ділянка №6) перевищують за окремими елементами в десятки разів. Встановлено, що найбільш забрудненою важкими металами є досліджувана ділянка №4 у горизонті 0-15 см, яка зосереджена із східного боку біля підніжжя. Показники вмісту важких металів на фоновій ділянці, яка зосереджена в радіусі 3 км від породного відвалу, є найнижчими у горизонті 0-15 см. Основна особливість формування екотопів відвалу пов’язана із зростанням концентрації всіх без винятку хімічних елементів у порівнянні з природним фоном. Найбільш тісний зв’язок з інтенсивністю антропогенного навантаження демонструють Mg, Pb, Sn, Fe, Al, Cu, P, Ni, Zn. Відмінність між екотопами різних експозицій відвалу пояснюється в основному рівнем концентрації Са і Al.^UThe dissertation is devoted to the study of the peculiar effects of environmental and technological hazards of abandoned mines on the subsystem of natural objects (soils, surface and underground water bodies, air, and biota) as well as the use of phytomeliorative methods for renaturalization of the subsystem of artificial objects (devastated landscapes). The investigation of temperature and humidity conditions of dying waste heaps in spring showed that the highest temperature regimes (+33°C-+39°C) were observed in the areas of burning located in the middle tier of the southern exposure of the slope. Dying out dumps due to combustion processes lead to burnout of the root system of plants, which makes recultivation work more difficult. Ash content (percentage of unburned residue) is an important physicochemical indicator of waste rock. The average ash content of the waste rock of the operating dumps is 79.1- 79.4%. According to the surveys, the highest ash content is inherent in the operating dump of the Lisova mine and amounts to 88.4%. The lowest is at Chervonohradska mine (73.7%). It was determined that the content of heavy metals in the rock is variable. According to the average value, the MAC is exceeded for Pb, Ni and Co (Chervonohradska mine). An abnormally high and uneven Co content is observed, ranging from 9.3 mg/kg to 17100 mg/kg. Such an uneven Co content in the rock may be related to the fact that the rock removed from the mine at depths from 800 m to 1100 m is randomly dumped in different sites of the dump. In this case, the descriptive statistics and Kolmogorov-Smirnov and Shapiro-Wilk tests suggest that the assumption of a normal distribution of heavy metals in the waste heaps in the study area should be rejected. The Cu and Zn distributions in the dumps are closest to the normal distribution. In our case, the correlation between heavy metals in the rock is below average, and it is not detected in 1/3 of the cases. The non-parametric Spearman's coefficient (rs) revealed an average correlation between the content of 13 heavy metals in pairs of Mn and Ni (rs=0.46), Mn and Zn (rs=0.52), Ni and Zn (rs=0.58), and Cu and Zn (rs=0.49). The assessment of the location similarity in terms of chemical element concentrations was based on cluster analysis ("Nadiya" mine). We used the Ward's method, which optimizes the minimum variance within clusters, resulting in approximately equal-sized clusters. The Euclidean distances were used as a measure of differences. The main output of hierarchical cluster analysis is a dendrogram. A typical approach to chemical element distribution cluster analysis is the use of waste heap elemental areas as objects. However, an alternative approach was also used. The chemical elements may also be the objects of analysis, characterized by their concentrations in elementary areas of the waste heap. That approach allowed to determine the similarity of chemical elements by their distribution on the waste heap, particularly, the following combinations (groups) of chemical elements were identified: I - Mg, Ca, S; II - Al, Fe, K, Si; III - Cu, Ni, Zn, Cr; IV - P, Mn; V - As, Pb, Co; VI - Sn, Dy, Cd. The correlation coefficient for Mg and Pb concentrations is r=0.95, Mg and Al - r=0.95, Al and K - r=0.96, P and Fe - r=0.95, Cr and Sn - r=0.81, Fe and Co - r=0.95, Cu and Ni - r=0.92. The following pairs of chemical elements demonstrate a weak connection: Ca i P - r=0.28, Si i S - r=0.20, Fe i Ca - r=0.35, K i Ca - r=0.29, Fe i C - r=0.21. The weakest relationship between the concentration of chemical elements is demonstrated by Si, having an average correlation coefficient of 0.36, and Ca (average r=0.43). An investigation of the gross heavy metal content of Mn, Fe, Co, Ni, Cu, Zn, Cd, Pb in the 0-15 cm and 0-20 cm horizons in the waste heap revealed that their concentrations do not exceed the maximum permissible concentrations established by the state standards of Ukraine for soils. Cu content exceeding the maximum permissible concentrations was found at the foot of the waste heap in the east (study area No. 4). However, the content of heavy metals in comparison with the background values (study site No. 6) exceeds the values for some elements by ten times. It was found that the most contaminated with heavy metals is the investigated 14 area No. 4 in the horizon of 0-15 cm, located on the eastern side at the foot. Heavy metal content in the background area, located within a radius of 3 km from the waste heap, is the lowest in the 0-15 cm horizon. The main feature of the formation of the dump ecotopes is related to the increase in the concentration of all chemical elements compared to the natural background. Mg, Pb, Sn, Fe, Al, Cu, P, Ni, and Zn demonstrate the highest correlation with the intensity of anthropogenic load. The difference between the ecotopes of various dump exposures is basically caused by the concentration of Ca and Al.