Дисертацію присвячено теоретико-емпіричному дослідженню психологічних особливостей корупційної поведінки персоналу сектору безпеки і оборони України, зокрема військовослужбовців Національної гвардії України.Проблема корупції в Україні натепер є однією з центральних, навколо неї формується суспільний і політичний дискурс, що негативно впливає на ставлення до нашої країни всередині та зовні. За даними міжнародної організації Transparency International, Україна за підсумками 2022 року займає 116 місце з 180 країн, поряд з такими країнами як Алжир, Замбія, Монголія, Сальвадор та Філіппіни. За даними НАЗК за 2022 рік, з точки зору громадян України, корупція входить в трійку найважливіших суспільних проблем. Збитки від корупції важко оцінити реалістично, за даними порталу «Наші гроші» вони складаються від прямих втрат від корупційних схем та недоотриманих внаслідок цього інвестицій, і щороку приблизно дорівнюють обсягу державного бюджету. Правоохоронні органи є важливою ланкою корупції, за даними НАЗК особистий корупційний досвід взаємодії з правоохоронними органами мали 32,7% населення. Таким чином, боротьба з корупцією, її профілактика у складових сектору безпеки і оборони України, є важливим завданням, успішність виконання якого прямо впливатиме на обсяги допомоги від країн-партнерів та загалом на майбутнє нашої країни. Тому дослідження корупційної поведінки правоохоронців вбачається актуальним науково-практичним завданням. Службово-бойова діяльність військовослужбовців Національної гвардії України (НГУ) з огляду на їх повноваження віднесена до корупційно небезпечних видів діяльності. Кількість злочинів корупційної спрямованості, скоєних як рядовими військовослужбовцями НГУ, так і начальниками (командирами) різних підрозділів, незважаючи на реформування НГУ та проведення комплексу організаційних і правових антикорупційних заходів, як і раніше залишається значною. Певні надії командування у зв’язку з цим покладаються на створений в НГУ відділ з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління НГУ, а також на відділ психологічного забезпечення Головного управління НГУ. Силами останнього відповідно до чинних нормативно-правових актів проводяться спеціальні психофізіологічні дослідження із застосуванням поліграфа, спрямовані на виявлення у громадян, які бажають проходити службу, і військовослужбовців НГУ при призначенні на вищі посади, девіантної (суспільно небезпечної) поведінки, а також на запобігання проникненню в Національну гвардію України представників злочинних угруповань і осіб, які переслідують особисті корисливі інтереси. Однак, як показує досвід, масові поліграфічні обстеження кандидатів на службу і військовослужбовців через їх високу трудомісткість, витратність, значну залежність від кваліфікації й досвіду експертів-поліграфологів, за обмежених психодіагностичних можливостей не вирішують належною мірою проблему психологічної діагностики осіб, схильних до корупційної поведінки через певні їх індивідуальні психологічні особливості. Враховуючи, що корупція тільки в її наслідках є проблема правова та економічна, а початково вона – суто психологічна і загальнолюдська, без психологічно обґрунтованих підходів тут навряд чи щось можна зробити. Саме це і зумовлює наш інтерес до дослідження об’єктивних і суб’єктивних факторів, що визначають індивідуальну психологічну сутність корупціонера.Аналіз сучасних наукових досліджень довів, що майже немає психологічних теорій, що пояснюють корупційну поведінку особистості. Вона розглядається у руслі різних психологічних теорій в межах «вузького» і «широкого» підходів. У вузькому сенсі корупція – це взаємодія декількох осіб, що включає підкуп, в широкому – й інші зловживання службовим становищем чи авторитетом посади у корисних цілях. На підставі систематизації понять, нами корупція тлумачиться як негативне соціально-психологічне явище, що полягає у протиправному використанні людиною своїх службових повноважень та/або службового становища в особистих, корпоративних або групових інтересах для отримання вигод матеріального або нематеріального характеру, всупереч інтересам громадян, суспільства і держави. Теоретичний аналіз психологічних детермінант й особливостей особистості потенційного корупціонера засвідчив наявність низки ситуативних (серед яких вік, стать, сімейний статус, рівень доходу, освіта, тип населеного пункту та інші) і особистісних предикторів (психодинамічні, поведінкові, характерологічні, ціннісної спрямованості й відповідальності тощо). Воднораз дослідники підкреслюють, що індивідуальні й психологічні чинники корупційної поведінки вивчені недостатньо.^UThe dissertation is devoted to theoretical and empirical research of psychological features of corrupt behavior of security and defense sector personnel, particularly on the example of the National Guard of Ukraine servicemen.Nowadays, around corruption in Ukraine social and political discourse is formed since it is one of the focus issues, which negatively impact on external and internal image of our country. According to Transparency International Ukraine is number 116 from 180 countries in 2022 and neighbors in corruption rate with Algeria, Zambia, Mongolia, El Salvador and Philippines. With the reference to the National Agency on Corruption Prevention (NACP) corruption is considered by citizens of Ukraine as a top three important social problem. The damage from corruption could be hardly evaluated realistically, according to data from portal “Nashi hroshi” the damage comprises from direct loss from corruption and investments lost as a result of it and annually are equal to the budget of the country. Law enforcement agencies are the important element of corruption, due to NACP, 32,7% of population had personal corruption experience while interacting with law enforcement agencies. Thus, the success of fight against corruption as well as its prevention in the security and defense sector of Ukraine is an important task, which directly impact on aid provided by partner countries and on the future of our country as a whole. Therefore, the study of corrupt behavior of law enforcement officers is considered as a relevant scientific and practical task.Service and combat activity of servicemen of the National Guard of Ukraine (NGU) considering their powers and authority is classified as a corruption-hazardous activity. Despite the reform of the NGU and implementation of a set of organizational and legal anti-corruption measures, the number of corruption-related crimes committed by both ordinary servicemen and their supervisors (commanders) of various units, still remains significant. There is some hope the command place on the Department for prevention and detection of corruption created in the NGU Main Headquarters in this regard as well as on the Psychological Support Department of the NGU Main Headquarters. By means of the Psychological Support Department of the NGU Main HQ special psychophysiological examination with the use of polygraph are conducted in accordance to current regulations. Such examinations are aimed on identification of deviant (socially dangerous) behavior as well as prevention of enlistment to the NGU of both criminal groups’ representatives and people, who pursue personal selfish interest. However, as experience shows, mass polygraph examinations of both candidates for service and servicemen do not adequately solve the problem of psychological diagnostics of people, who are prone to corruption behavior due to their individual psychological characteristics and because of high labor intensity and cost of polygraph examination, its significant dependence on the qualifications and experience of polygraph expert and due to its limited psychodiagnostics capabilities. Considering the fact, that the corruption is only a legal and economic problem in its consequences, but initially – it is purely a psychological issue, so psychologically based approaches are needed. So, this is what precisely leads our interest to the study of objective and subjective factors, which determine the individual psychological essence of a corrupt official.The analysis of modern scientific sources shows that there are almost no existing psychological theories, which explain corrupt behavior of a personality. It is considered in line with different psychological theories within the “narrow” and “broad” approaches. In narrow sense, the corruption is an interaction of several people which includes bribery, in broad sense – it is also other abuse either of official or authority of a position for selfish useful purposes. Systematizing the concepts studied, we interpret corruption as a negative socio-political phenomenon, which lays in unlawful use by a person of his official powers and/or official position in personal, corporate or group interests to obtain benefits of a material or intangible nature contrary to the interests of citizens, society and the state.Theoretical analysis of psychological determinants and features of a potential corrupt official showed the presence of a number of situational (including age, gender, marital status, income level, education, type of settlement, etc.) and personal predictors (psychodynamic, behavioral, characterological, value orientation and responsibility, etc.). At the same time, researchers highlight that both individual and psychological factors for corrupt behavior have not been studied enough.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та розкритті особливостей адміністративно-правового статусу суб’єктів протидії корупції в Україні, розробленні пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративного законодавства у відповідній сфері. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети, зокрема:Аргументовано, що корупція є транснаціональним явищем і становить загрозу для всієї світової спільноти. Протидія корупції в різних країнах здійснюється з різною ефективністю і за різними напрямами, але очевидним є те, що необхідна міжнародна антикорупційна стратегія протидії, що матиме різні профілактичні і репресивні заходи. Встановлено, що одним із факторів ефективної протидії корупції у будь-якій державі є система суб’єктів протидії корупції, яка об’єднує зусилля громадян, громадських організацій та правоохоронних органів. Зазначено, що система суб’єктів протидії корупції в Україні відзначається різноманітністю та взаємодією різних структур.Суб’єктів протидії корупції в Україні запропоновано класифікувати за різними критеріями, які відображають різні аспекти їхньої ролі та функцій у протидії корупції. Так, за організаційним рівнем суб’єкти протидії корупції поділяються на: 1) центральні органи влади (Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура); 2) регіональні та місцеві органи (регіональні антикорупційні відділи, місцеві органи влади, які мають відділи з питань запобігання корупції). За функціональною спрямованістю суб’єкти системи протидії корупції можуть поділятися на такі, що здійснюють розслідування корупційних правопорушень (наприклад, НАБУ та САП) та такі, що здійснюють здебільшого превентивні заходи й моніторинг (прикладом є НАЗК). За рівнем інституційної залежності суб’єкти протидії корупції прийнято поділяти на незалежні органи, такі як НАБУ, САП, НАЗК, які мають статус незалежних інституцій з правом ведення незалежної діяльності та прийняття рішень, та антикорупційні й правоохоронні органи, які є підзвітними владним структурам. Зазначається, що серед усіх вітчизняних суб’єктів протидії корупції саме Національне антикорупційне бюро України має найбільш ефективну та результативну модель діяльності, завдяки чому цей орган користується підтримкою з боку громадськості та міжнародних партнерів України. Охарактеризовано правові засади діяльності суб’єктів протидії корупції в Україні, а також наукові підходи щодо класифікацію таких правових засад. Автором зроблено спробу класифікації правових засад за ступенем юридичної сили. Опрацьовано норми Конституції України, які становлять першочергову правову засаду правоохоронної і антикорупційної діяльності суб’єктів протидії корупції в Україні. Наведено відповідні положення міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України, законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, рішень та наказів українських антикорупційних органів тощо. Акцентовано увагу на наявності цілої низки інших способів класифікації правових засад протидії корупції. Відзначено, що політичний тиск та недостатньо якісне законодавче забезпечення позначаються на послабленні процесу протидії корупції в Україні через декілька причин, зокрема недостатньо ефективні інституції, політичний тиск, відсутність фінансування та ресурсів, відсутність суспільної підтримки, недостатню міжнародну співпраця. Стверджується, що з метою підвищення ефективності діяльності антикорупційних і правоохоронних органів України та усунення вищевказаних недоліків необхідно удосконалювати чинне законодавство, що регулює завдання та функції суб’єктів протидії корупції. Виокремлено ключові аспекти такого удосконалення з огляду на їхній вплив на процес протидії корупції в Україні, зокрема розширення повноважень НАЗК, підвищення прозорості та відкритості у владі, розвиток громадянського суспільства, міжнародне співробітництво.Вказано на необхідність посилення контролю за діяльністю працівників антикорупційних і правоохоронних органів, а також на важливість підвищення їхньої професійної кваліфікації та етичних стандартів. Зазначається, що забезпечення високої моральної та професійної діяльності працівників в цих сферах має велике значення для відновлення довіри суспільства до органів влади та юридичної системи в цілому.^UIt has been argued that corruption is a transnational phenomenon and poses a threat to the entire global community. The combating of corruption in different countries is carried out with different effectiveness and in different directions, but it is obvious that an international anti-corruption strategy is needed, which will include various preventive and repressive measures.The author has established that one of the factors of effective counteraction to corruption in any State is the system of anti-corruption bodies which combines the efforts of citizens, NGOs and law enforcement agencies. It has been noted that the system of anti-corruption bodies in Ukraine is characterised by diversity and interaction of various structures.The author has proposed to classify anti-corruption bodies in Ukraine according to various criteria that reflect different aspects of their role and functions in combating corruption. Thus, according to the organisational level, anti-corruption bodies are divided into: 1) central authorities (National Agency on Corruption Prevention, National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, Specialised Anti-Corruption Prosecutor's Office); 2) regional and local authorities (regional anti-corruption departments, local authorities with anti-corruption departments). According to their functional orientation, the actors of the anti-corruption system can be divided into those that investigate corruption offences (e.g. NABU and SAPO) and those that mainly carry out preventive measures and monitoring (e.g. NACP). According to the level of institutional dependence, anti-corruption bodies are usually divided into independent bodies, such as NABU, SAPO, NACP, which have the status of independent institutions with the right to conduct independent activities and make decisions, and anti-corruption and law enforcement agencies that are accountable to the government.It has been pointed out that among all domestic anti-corruption actors, the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine has the most effective and efficient model of activity, which is why this body enjoys the support of the public and Ukraine's international partners.The author has characterised the legal framework for the activities of anti-corruption bodies in Ukraine, as well as scientific approaches to the classification of such legal frameworks. The author has attempted to classify the legal framework by the degree of legal force. It has been studied the provisions of the Constitution of Ukraine which constitute the primary legal basis for law enforcement and anti-corruption activities of anti-corruption bodies in Ukraine. It have been cited the relevant provisions of international treaties ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine, laws of Ukraine, decrees of the President of Ukraine, resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine, orders of ministries, decisions and orders of Ukrainian anti-corruption bodies, etc. It has been emphasised that there are a number of other ways to classify the legal framework for combating corruption.It has been noted that political pressure and insufficient legislative support affect the weakening of the process of combating corruption in Ukraine for several reasons, including insufficiently effective institutions, political pressure, lack of funding and resources, lack of public support, and insufficient international cooperation. It has been argued that in order to improve the efficiency of anti-corruption and law enforcement agencies of Ukraine and to eliminate the above shortcomings, it is necessary to improve the current legislation regulating the tasks and functions of anti-corruption actors. The author has identified the key aspects of such improvement in view of their impact on the process of combating corruption in Ukraine, in particular, expansion of the NACP's powers, increase of transparency and openness in government, development of civil society, and international cooperation.The author has pointed out the need to strengthen control over the activities of anti-corruption and law enforcement officials, as well as the importance of improving their professional qualifications and ethical standards. It has been noted that ensuring high moral and professional performance of employees in these areas is of great importance for restoring public confidence in the authorities and the legal system as a whole.It has been emphasised that research and analysis of the tasks and functions of anti-corruption bodies in Ukraine are extremely important, since corruption remains one of the main threats to the country's development and violates the principles of justice, transparency and equality. It has been pointed out that the importance of understanding the essence of the tasks and functions of the entities involved in combating corruption is revealed in the unity of the following key aspects: ensuring efficiency of actions; ensuring transparency and openness; increasing public trust.