Уперше порівняно основні клінічні та психовегетативні показники у мешканців України та республіки Катар (Qatar), регіони яких мають характерні кліматичні, економічні, соціальні, психологічні відмінності. Виділено й описано предиктори ризику розвитку кризових станів за функціонально несприятливих екзогеній, зокрема у різних середовищних популяціях. На підставі одержаних даних уточнено роль нейропсихологічних факторів у розвитку гіпертонічної хвороби (ГХ). Вивчено стан стовбурової та коркової викликаної нейрональної активності у гострий і відновний періоди церебральних судинних кризів за ГХ. Визначено можливості відновлення та критерії оцінки церебрального збитку внаслідок минущих порушень мозкового кровообігу у разі ГХ. Установлено значення церебральних судинних кризів у розвитку енцефалопатій у випадку ГХ як станів, які спричинюють не повністю зворотні нейрональні зміни у головному мозку. Обгрунтовано можливість прогнозу розвитку ускладнень у разі ГХ за характером змін мікроциркуляторного русла бульбарної кон'юнктиви та запропоновано комп'ютерну програму діагностики даних змін. Визначено етапи та умови формування церебрального дефіциту за стійкої артеріальної гіпертензії та розвинуто принципи профілактики розвитку енцефалопатій, взаємопов'язаних з ГХ, що враховують нейрональний і психовегетативний вплив на патогенез хвороби.

  Скачати повний текст

Збереження монархічної форми державного правління в умовахглобалізації та загальної демократизації світу є специфічним явищем. Трохибільше п'ятої частини від усіх нині існуючих країн складають саме монархії.Причому деякі з них відіграють важливу політичну та економічну роль насвітовій арені. Це зумовлює не лише наукову, а й практичну зацікавленість вдослідженні трансформації інституту монархії та перспектив його збереженняу світі в контексті оцінки політичної стабільності таких впливових монархійяк, наприклад, Катар, Саудівська Аравія та Японія. Україна не є монархією іне межує з жодною з них, однак має тісні зв'язки з деякими з них, зокрема,Велика Британія, Іспанія та Нідерланди є значними економічними партнерамиУкраїни, нарощуються контакти з Катаром та ОАЕ^UPreservation of the monarchical form of government in the context ofglobalization and overall democratization of the world is a unique phenomenon.Slightly more than a fifth of all existing countries are monarchies. And some of themplay an important political and economic role on the world stage. Accordingly, thisleads not only to scientific but also practical interest in studying the transformationof the monarchy's institution and the prospects for its preservation in the context ofassessing the political stability of such influential monarchies as Qatar, SaudiArabia, and Japan. Ukraine is not a monarchy and does not border on any of them,but it has close ties with some of them. For example, Great Britain, Spain and theNetherlands are significant economic partners of Ukraine. Also, our country built upcontacts with Qatar and the UAE

Метою дисертації є виявлення відповідності сучасних доктринальних основ та практичної близькосхідної політики Турецької Республіки національним інтересам країни. У межах дослідження дисертанткою уперше: обґрунтовано прагматичний характер активізації турецько-катарського альянсу на основі прихильності до політичного ісламу, певних релігійно-політичних сил («Брати-мусульмани», ХАМАС), наявності спільних регіональних противників (Єгипту, Саудівської Аравії, ОАЕ), особливо після початку дипломатичної та продовольчої блокади Катару у 2017 р.; досліджено зближення Туреччини та Йорданії на основі спільного розуміння регіональних викликів (проблема Палестини, зростання ролі Ірану, нестабільність в Іраку, біженці зі Сирії); при цьому такі чинники як партнерство Йорданії з Єгиптом, підтримка Туреччиною ХАМАС, а Йорданією – ФАТХ, прихильність Туреччини до «Братів-мусульман» дестабілізують турецько-йорданські взаємини; запропоновано наукові підходи до розуміння конкуренції Туреччини та Саудівської Аравії, яка на тлі «Арабської весни» отримала висхідну динаміку під впливом військового перевороту в Єгипті у 2013 р., відмінного ставлення до політичного ісламу та «Братів-мусульман», блокування Катару, убивства Дж. Хашкаджі у 2018 р.; з'ясовано причини та наслідки ідеологічної та геополітичної конкуренції Туреччини та ОАЕ під впливом катарської кризи, військових операцій Туреччини в Сирії, розміщення турецьких військ у Лівії, розвідки нафтогазових родовищ на континентальному шельфі Кіпру, конкурентних інтересів у країнах Африканського Рогу; досліджено хвилеподібний характер напруги в турецько-ізраїльських взаєминах під впливом імперативу палестинського питання при збереженні прагматичних торговельно-економічних відносин. Ставиться завдання виведення Туреччини на надрегіональний рівень завдяки відродженню політичного ісламу, османських традицій та ідеології. Однак, попри заперечення Туреччиною характеристики свого зовнішньополітичного курсу на засадах неоосманізму, він став концептуальною основою зовнішньої політики Туреччини на Близькому Сході.Початковою тактикою доктрини «Нуль проблем зі сусідами» була мирна співпраця з країнами-сусідами, однак згодом у неї було привнесено агресивні механізми. Наразі Туреччина перейшла від концепції «Нуль проблем зі сусідами» до практики «Нуль сусідів без проблем», а ізольованість Туреччини на міжнародній арені наростає.^UThe purpose of the dissertation is to identify the compliance of modern doctrinal foundations and practical Middle East policy of the Republic of Turkey with the national interests of the country. Within the research of the dissertation for the first time were developed: the pragmatic nature of the intensification of the Turkish-Qatari alliance based on commitment to political Islam, certain religious and political forces ("Muslim Brotherhood", Hamas), the presence of common regional opponents (Egypt, Saudi Arabia, OA) after the beginning of the diplomatic and food blockade of Qatar in 2017; the rapprochement of Turkey and Jordan is studied on the basis of a common understanding of regional challenges (the problem of Palestine, the growing role of Iran, instability in Iraq, refugees from Syria); at the same time, factors such as Jordan's partnership with Egypt, Turkey's support for Hamas and Fatah's support for Jordan, and Turkey's commitment to the Muslim Brotherhood destabilize Turkish-Jordanian relations; scientific approaches to understanding the competition of Turkey and Saudi Arabia, which is against the background of "Arab Spring" has received upward trend under the influence of the military coup in Egypt in 2013, a different attitude to political Islam and "Muslim Brotherhood" lock Qatar, murder J. Hashkaji in 2018; the causes and consequences of ideological and geopolitical competition between Turkey and the UAE are clarified under the influence of the Qatar crisis, Turkish military operations in Syria, the deployment of Turkish troops in Libya, exploration of oil and gas fields on the continental shelf of Cyprus, competitive interests in the Horn of Africa; the wavelike nature of tensions in Turkish-Israeli relations under the influence of the imperative of the Palestinian question while maintaining pragmatic trade and economic relations.The task is to bring Turkey to a supraregional level through the revival of political Islam, Ottoman traditions and ideology. Thus, despite Turkey's denial of neo- Ottoman characterization of its foreign policy, it became the conceptual basis of Turkey's foreign policy in the Middle East.The tactic of the doctrine of "Zero Problems with Neighbors" was peaceful cooperation with neighboring countries, but later aggressive mechanisms were introduced. Turkey has moved from the concept of "Zero problems with neighbors" to the practice of "Zero neighbors without problems" and Turkey's isolation in the international arena is growing.

Об’єктом дослідженняє феномен публічної дипломатії, яка формується й здійснюється за синергії (взаємодії) державних і недержавних органів та установ, залучених до стратегічних комунікацій держави. Мета дисертаційної роботи – дослідити вплив публічної дипломатії на розвиток двосторонніх відносин України з Катаром, Кувейтом та Об’єднаними Арабськими Еміратами. Наукова новизнарезультатів дослідження полягає в тому, що вперше зіставлено ґенезу й практику публічної дипломатії України з одного бокута Катару, Кувейту й ОАЕ – з іншого; проаналізовано публічну дипломатію Катару, Кувейту та ОАЕ в Україні; запропоновано практичні шляхи оптимізації публічної дипломатії України в Катарі, Кувейті й ОАЕ; спрогнозовано вектор трансформації української публічної дипломатії в Катарі, Кувейті та ОАЕ на тлі збройної агресії рф проти України. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки та рекомендації автора будуть корисними при розробці навчальних курсів та посібників з близькосхідного вектору зовнішньої політики України (для студентів– міжнародників вищих навчальних закладів, слухачів Дипломатичної академії України та інших навчальних закладів). Також результати дисертаційної роботи становитимуть цінність при підготовці українських дипломатів до довгострокових відряджень до Катару, Кувейту та ОАЕ, опрацюванні субрегіональної стратегії публічної дипломатії України в державах Ради співробітництва арабських держав Перської затоки.^UThe object of the research is the phenomenon of public diplomacy, which is formed and implemented through the synergy (interaction) of state and non-state entities and institutions involved in the strategic communication of the state. The aim of the dissertation is to investigate the impact of public diplomacy on the development of bilateral relations of Ukraine with Qatar, Kuwait, and the United Arab Emirates. The scientific novelty of the research results lies in the first-time comparison of the genesis and practice of public diplomacy between Ukraine on one side and Qatar, Kuwait, and the UAE on the other side; the analysis of the public diplomacy practice of Qatar, Kuwait, and the UAE in Ukraine; the proposal of practical ways to optimize Ukraine's public diplomacy in Qatar, Kuwait, and the UAE; and the prediction of the transformation vector of Ukraine’s public diplomacy in Qatar, Kuwait, and the UAE in the context of Russia's armed aggression against Ukraine. The practical significance of the obtained results is that the author's conclusions and recommendations will be useful in the development of educational courses and manuals on the Middle East direction of Ukraine's foreign policy (for international relations students at higher educational institutions, the Diplomatic Academy of Ukraine, and other educational institutions). Additionally, the results of the dissertation will be valuable in preparing Ukrainian diplomats for long-term postings in Qatar, Kuwait, and the UAE, as well as in tailoring a subregional strategy for Ukraine's public diplomacy in the Gulf Cooperation Council.