Методи лапароскопічної герніопластики відрізняються низьким рівнем травматизації тканин і достатньо високою ефективністю, що надає змогу даному методу бути альтернативою у разі проведення герніопластики, тим самим зменшити післяопераційний больовий синдром і термін перебування пацієнта у хірургічному відділенні. Проведено ретроспективний аналіз 147 лапароскопічних оперативних втручань з приводу пахвинної грижі за методикою TAPP з використанням сітчастих імплантів різних моделей. Під час виконання пластики проводили напівовальний розріз очеревини над латеральною та медіальною пахвинними ямками. Для фіксації поліпропіленових монофіламентних протезів використовували герніостеплери. Для відновлення очеревини над протезом в одних випадках використовували монофіламентний вікриловий шовний матеріал, в інших - електрозварювання м'яких тканин. У результаті лікування відмічали відсутність сером, гематом та хронічного пахвинного болю за використання полегшених самофіксуючих протезів та відновлення цілісності шару м'яких тканин за допомогою електрозварювання. В інших випадках ускладнення були наслідком недостатнього гемостазу або недостатнього розміру сітчастого імпланту. Дана методика надає змогу зменшити матеріальні затрати на проведення оперативного втручання та сприяє популяризації лапароскопічних методик лікування даного захворювання.