Порушено проблему ідейної спрямованості юначого патріотизму Є. Маланюка, що спонукав його вступити до Київської військової школи в часи Першої світової війни.

З'ясовано роль і питому вагу власних назв у структурі ідіостилю Є. Маланюка, здійсненому на матеріалі збірки поезій "Перстень і посох" Є. Маланюка. Доведено, що онімікон досліджуваного автора максимально яскраво відображає його картину світу, виявляє значеннєво-ціннісні пріоритети авторського світобачення, реалізовані через відповідний спектр онімних маркерів, що дає підстави казати про власні назви як потужний складник індивідуального стилю поета.

Порушено проблему пошуків Є. Маланюком державницьких критеріїв оцінки діяльності, зокрема П. Куліша. Поет і есеїст піддавав критиці засадничі мірила тих науковців, котрі бажали віднайти "єдину універсальну формулу", що охопила б "цілого Куліша", при цьому постійно наголошували на його "борсаннях" та "зрадах". На переконання Є. Маланюка, уся діяльність П. Куліша була "державницькою", а сам він був політично свідомим "культурником". Навіть у його інвективах Є. Маланюк убачав "яд спраги" за національним державництвом. Натомість у працях деяких емігрантів, зокрема й дослідників творчості П. Куліша, Є. Маланюк відчував "дихання пекельним ядом придушеної ненависті", "замаскованої під науковість" та спрямованої на політичну деморалізацію українства.