Вивчалися співвідношення кінематичних характеристик відносно повільних (небалістичних) цілеспрямованих рухів передпліччя людини (з утриманням цільового суглобного кута) та поточного рівня ЕМГ м'язів, які забезпечують їх виконання (цей рівень розглядався як корелят рівня інтегральних моторних команд - еферентної активності відповідних мотонейронних пулів). Прикладання невеликих неінерційних навантажень проти зусилля, що розвивалося певною групою м'язів, дозволяло забезпечувати виконання цілеспрямованих рухів включно за рахунок активності саме даної групи, без залучення антагоністів. Показано, що цільовий рівноважний кут суглоба встановлюється ще під час розвитку динамічної фази ЕМГ-активності, до виходу останньої на стаціонарний рівень. Динамічна фаза ЕМГ має власну складну структуру. Залежність між суглобним кутом і амплітудою стаціонарної фази ЕМГ є досить складною та варіабельною, і характеристики цієї фази неможливо передбачити на основі простих біомеханічних міркувань. Є підстави вважати, що при реалізації досліджуваних рухів та утриманні цільового положення в механічній активності м'язів присутні складові, не керовані моторною командою. Таким чином, стаціонарний рівень моторної команди є лише одним з декількох чинників, що відповідають за досягнення та утримання цільової рівноважної позиції. Встановлення ж такої позиції реалізується насамперед на основі взаємодії динамічних складових моторних команд, адресованих різним м'язам. Отримані результати свідчать про неадекватність спроб інтерпретувати процеси керування цілеспрямованими рухами на базі модифікацій гіпотези рівноважної точки; ці дані більше відповідають

концепції імпульсно часового керування і вимагають в більшій мірі враховувати нелінійні ефекти м'язових реакцій.

Вивчено взаємозв'язки характеру перетворень у судинному руслі м'язів зі зміною їх маси внаслідок компресії, що доставляє м'язам кров артеріальної магістралі. Результати досліджень свідчать про те, що тривала й глибока компресія магістральної судини може викликати негативні зрушення в морфофункціональному статусі м'язів.

Изучены взаимосвязи характера преобразований в сосудистом русле мышц с изменением их массы вследствие компрессии, доставляющей мышцам кровь артериальной магистрали. Результаты исследований свидетельствуют о том, что продолжительная и глубокая компрессия магистрального сосуда может вызвать негативные сдвиги в морфофункциональном статусе мышц.

Relationship between the character of transformation in muscle vascular bed and changes of their mass due to compression providing blood transportation to muscles is studied. The findings demonstrate that prolong and deep compression of main vessel may induce negative shifts in the muscle morphofunctional status.

Ключ. слова: синаптичне гальмування, гладенькі м'язи, кишечник людини, вітамін В_6, піридоксаль-5'-фосфат
Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*734.24-64

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено анатомічну будову апарату руху кішки, а саме: розглянуто особливості зовнішньої її будови, скелета (голови, шиї, тулуба та хвоста, грудної та тазової кінцівок), охарактеризовано з'єднання кісток осьового скелета, грудної та тазової кінцівок, приділено увагу скелетним м'язам голови, шиї, тулуба, хвоста, хребта, грудної стінки, живота, грудної та тазової кінцівки, а також м'язам, що прикріплюють грудну кінцівку до голови, шиї та тулуба, та коротким м'язам шиї та спини.

Подано терміни з цитології, загальної та спеціальної гістології (мікроанатомії органів). Увагу приділено клітинам, зокрема стовбуровим, епітеліальним, сполучним та опорним, м'язовим, нервовим тканинам, а також кісткам, м'язам, травній, дихальній, сечовій, статевій, ендокринній, серцево-судинній, лімфоїдній, нервовій системі, рецепторам та органам чуття.

Проведено рентгенометричний аналіз кінематики шийних хребтових сегментів у 23-х хворих з дегенеративною нестабільністю, яким виконувалися функціональні спондилограми до та під час їх фіксації ортезами. Показано, що ортезування у пацієнтів з дегенеративною нестабільністю шийного відділу хребта сприяло нормалізації кінематичних характеристик, зменшуючи тим самим величину нестабільності, та підвищенню опороспроможності хребтових сегментів, допомагаючи активним стабілізаторам (м'язам) з меншою витратою енергії і сил їх скорочень забезпечити замикання сегментів не в положенні крайньої деформації, а за умов помірного натягу пасивних стабілізаторів (дисків, зв'язок і капсул суглобів).

Проведен рентгенометрический анализ кинематики шейных позвоночных сегментов у 23-х больных с дегенеративной нестабильностью, которым выполнялись функциональные спондилограммы до и во время фиксации их ортезами. Показано, что ортезирование у пациентов с дегенеративной нестабильностью шейного отдела позвоночника приводило к нормализации кинематических характеристик, уменьшая тем самым величину нестабильности, что способствовало повышению опороспособности позвоночных сегментов, помогая активным стабилизаторам (мышцам) с меньшей затратой энергии и сил их сокращений обеспечить замыкание сегментов не в положении крайней деформации, а в условиях умеренного натяжения пассивных стабилизаторов (дисков, связок и капсул суставов).

Досліджено координацію активності м'язів-флексорів та екстензорів плечових і ліктьових суглобів під час реалізації синхронних бімануальних рухів типу "ramp-and-hold" у горизонтальній площині, подібних до таких під час веслування. Тестований переміщував руків'я 2-х важелів, що оберталися на вертикальних осях, відстежуючи траєкторію командного сигналу, котрий пред'являвся на моніторі. Тест-рухи включали в себе переміщення руків'їв важелів "на себе" та "від себе" (тривалість 0,4, 1,0 або 2,0 с), розділені фазою фіксації крайнього положення після першої фази (тривалість 6,0 с); амплітуда поворотів важелів складала 30 град. Рухи реалізувалися за умов прикладання зовнішніх навантажень 33 - 28 та 19 - 15 H у напрямках "від себе" та "на себе". У перебігу реалізації рухів білатерально відводили ЕМГ-активність м'язів плечового пояса та плечей; патерни випрямлених та інтегрованих ЕМГ розглядались як кореляти центральних моторних команд (ЦМК), що надходять до відповідних м'язів. Результати аналізу ЕМГ, відведених від 12-ти досліджених м'язів (по 6 для кожної кінцівки), свідчили про досить складну координацію активності останніх. Описано особливості функціональної взаємодії (синергій) м'язів у разі скоординованих переміщень плечових ланок і передпліч за умов реалізації описаних вище тест-рухів. Виявлено вплив фактора швидкості на динамічні компоненти ЦМК, адресованих дослідженим м'язам. Статистично значущі відмінності між амплітудами ЕМГ у разі рухів "на себе" та "від себе" були зареєстровані в кожного з м'язів; відмінності динамічних і статичних компонентів ЕМГ за умов дії зовнішніх навантажень різних напрямків також були значущими. Як виявилося, ЦМК, що надходять до згиначів ліктьових суглобів у перебігу рухів, були більш варіабельними ("гнучкими") у порівнянні з ЦМК до розгиначів плечей. Зі збільшенням тривалості активних фаз тест-руху амплітуда цих фаз (D1 і D2) у складі ЕМГ усіх досліджуваних м'язів зменшувалася за обох напрямків зовнішнього навантаження. Показано також залежність стаціонарних рівнів ЕМГ від напрямку дії даного навантаження. Статичні компоненти ЕМГ-активності всіх м'язів були значно більшими під час дії розгинального навантаження у порівнянні з такими у разі згинального навантаження.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*738.82*715.3

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виходячи з системного підходу до діагностики патології хребта, принципових відмінностей в етіології остеохондрозу, спондилоартрозу й інших хвороб немає. Ці захворювання розглядають як багатофакторні: до патологічних змін у структурі складових хребтового рухового сегмента призводять вік (старіння), системні фактори регуляції (гормони, пептиди, цитокіни), спадкова схильність, неадекватні навантаження, несприятливі чинники середовища тощо. Останнім часом багато уваги приділяють паравертебральним м'язам, зміни в яких із віком, у результаті травм або дегенеративних процесів неминуче призводять до порушення функціонування, що може спричинити виникнення хронічного поперекового болю. Мета роботи - на підставі аналізу наукової літератури оцінити взаємозв'язок структурних змін у паравертебральних м'язах із розвитком дегенеративних захворювань хребта. Виявлено, що дегенеративні зміни в паравертебральних м'язах, як і в складових хребтових рухових сегментів, розвиваються з віком. Зокрема, м'язові волокна заміщуються жировою тканиною, що більше виражено в жінок порівняно з чоловіками. Доведено пряму залежність між хронічним поперековим болем і атрофією паравертебральних м'язів. Системні фактори, зокрема низький рівень вітаміну D, також обумовлюють розвиток дегенеративних змін у паравертебральних м'язах, особливо в жінок. Ожиріння провокує системне запалення, збільшує жирову інфільтрацію скелетних м'язів і підвищує чутливість до болю. Зменшення рівня фізичного навантаження призводить до слабкості й атрофії паравертебральних м'язів, що може стати чинником дегенерації міжхребцевого диска. Водночас, тренувальні вправи до хірургічних втручань на хребті з приводу дегенеративних захворювань покращують функціональні результати лікування та знижують больові відчуття. Навпаки, ушкодження паравертебральних м'язів підвищує навантаження на прилеглі до спондилодезу сегменти хребта. Загалом роль паравертебральних м'язів у розвитку дегенеративних захворювань хребта остаточно не з'ясована.