Мета дослідження - акустичне вивчення проривного передньоязикового (твердого) звука [т], що в західноукраїнському діалектному ареалі в окремих граматичних позиціях постав на місці проривного м'якого [т']. Ідеться, зокрема, про дієслова 3-ї особи однини чи множини теперішнього часу, а також дієслова 2-ї особи множини наказового способу, у флексіях яких замість традиційного для української мови м'якого приголосного вживається твердий [т] (літературна норма: "він робить", "ідіть сюди", "вони сидять" і діалект: "він робит", "ідіт сюди", "вони сидят"). Завдяки спектральному аналізу зразків гуцульського мовлення з'ясовано, що в подібних формах дієслів акустична картина твердого [т] має деякі відмінності у порівнянні з його реалізацією в інших словах. Припускалося, що різниця, ймовірно, може полягати в ступені твердості: мовляв, діалектний твердий звук [т] у флексіях дієслів історично виник на місці м'якого [т'], отже, незважаючи на ствердіння, містить залишки (сліди) м'якості. Однак під час осцилографічного та сонографічного аналізів виявлено, що основна відмінність діалектного [т] у зазначених дієслівних формах полягає в характері способу творення (артикулювання) - він має чіткіий проривний характер у порівнянні з твердим [т] в інших позиціях.