Створення М.Бойчуком своєї школи розглянуто як одне з найважливіших завдань на шляху до відновлення національної самобутності українського мистецтва. Розкрито еволюцію школи: неовізантизм - "український монументалізм" (бойчукізм) та еволюцію творчого методу М.Бойчука в залежності від соціально-історичних та політичних змін в Україні. Виявлено, що педагогічні методи і творчий метод школи, її мистецька практика співзвучні з проблемами і пошуками у світовій художній культурі ХХ стю., одним із яскравих явищ якого була культура українського національного відродження. Акцентовано, що бойчукізм було знищено в колишньому СРСР шляхом репресивних заходів через те, що концепція розвитку українського мистецтва М.Бойчука не відповідала політичним ідеям Й.Сталіна. Звернуто увагу на актуальність бойчукізму в сучасних умовах - як для осмислення Україною своєї національної спадщини, зруйнованої за часів тоталітаризму, так і для усвідомлення майбутнього українського мистецтва, подальших перспектив його розвитку.

Раскрыто, что М. Бойчук создал новый синтетический художественный метод, соответствующий проблемам украинского искусства первой трети ХХ в. Выявлено, что важнейшим фактором осуществления программы М.Бойчука должна была стать школа нового украинского искусства. Первая попытка ее создания была предпринята художником в Париже в конце 1900-х годов, а результат - участие в выставке "Салон независимых" в 1910 г. в столице Франции и оценка школы критикой как новое направление в европейском искусстве - "неовизантизм". Обращено внимание на то, что школа М.Бойчука формировалась в контексте украинской национальной идеи, которая стала основой украинского национального возрождения. Рассмотрена, начиная с неовизантизма, школа М.Бойчука, которая прошла ряд этапов в зависимости от социально-исторических и политических изменений в Украине. В 1920-е гг. она рассматривалась как школа украинского монументализма, а направление в искусстве - как бойчукизм.

Выявляется, что педагогические принципы и творческий метод школы перекликаются с художественными проблемами и поисками как в мировом, так и в украинском искусстве первой трети ХХ в., а бойчукизм был уничтожен в бывшем СССР путем репрессивных мер, так как концепция развития украинского искусства М.Бойчука не соответствовала политическим целям Сталина и его концепции "социалистической культуры". Акцентируется на актуальности бойчукизма в современных условиях - как для осмысления Украиной своего национального наследия, разрушенного в период тоталитаризма, так и осознания будущего украинского искусства, перспектив его дальнейшего развития.