Досліджено варіації похибок при визначенні азимуту джерел ННЧ-сплесків в добовому масштабі часу. ННЧ-сплески - це електромагнітне імпульсне випромінювання в діапазоні надзвичайно низьких частот (ННЧ), яке збуджується потужними розрядами блискавок, і використовуються для виявлення блискавок по всьому світу. Оцінено похибки за даними для двох горизонтальних ортогональних компонент магнітного поля ННЧ-сплесків. Експериментальні записи ННЧ-сплесків було зроблено на станції "Академік Вернадський" в період з березня по квітень 2019 р., який охоплює день весняного рівнодення. Визначається азимут джерела ННЧ-сплеску цифровим обертанням системи координат до тих пір, поки сигнал в одній магнітній компоненті не впаде до мінімального значення. Абсолютне значення азимутальної похибки оцінювалося по відношенню амплітуди ННЧ-сплеску до стандартного відхилення залишкового сигналу. За допомогою автоматизованої процедури обробки проаналізовано понад 800 тис. ННЧ-сплесків з амплітудою понад 10 пТл. В оцінених варіаціях помилок азимуту було виявлено характерну добову закономірність. Нічний рівень азимутальної похибки перевищував денний в середньому приблизно на два градуси. Було ідентифіковано И-подібне коливання: зменшення - підйом - зменшення при переході від ночі до дня і дзеркально-симетричне N-подібне коливання при переході від дня до ночі. Кожне з цих перехідних коливань займає близько чотирьох год. Порівняння добових змін загальної інтенсивності фонового ННЧ шуму з діаграмами добових похибок азимуту демонструє протилежний характер: максимальний рівень фонового шуму ННЧ спостерігався в денний час, в той час, як оціночні похибки азимуту в цей час приймають мінімальні значення. Це суперечить загальноприйнятому уявленню про те, що збільшення шуму збільшує похибку. Зроблено припущення, що залишкова магнітна складова в ННЧ-сплеску виникає не тільки через фоновий шум, але також може бути результатом нелінійної поляризації падаючої хвилі через гіротропію нічної нижньої іоносфери. Когерентні хвилі, що виникають в результаті дифракції падаючого поля на межі розділу день-ніч в порожнині земля-іоносфера, можуть пояснити И- та N-подібні коливання азимутальної похибки під час проходження сонячного термінатора.