Досліджено жанрово-стильову специфіку твору Христофора Філалета "Апокрисис" у контексті полемічного дискурсу кінця XVI - початку XVII ст. Під час його аналізу на основі власних спостережень уперше охарактеризовано його проблематику, окреслено наративно-риторичні стратегії автора. Визначено, що усі композиційні елементи "Апокрисиса" підпорядковані комунікативній меті, а з’єднувальною ланкою служать заголовки до розділів кожної з чотирьох частин. Підкреслено, що комунікативність твору засвідчують часті звертання полеміста до реципієнта, які створюють враження безпосередньої розмови. Автор апелює і до опонента, через іронічні коментарі висловлюючи своє ставлення до його думок. Виокремлено ті жанрово-композиційні ознаки "Апокрисиса", що дають підстави ідентифікувати його належність до української полемічно-публіцистичної прози кінця XVI - початку XVII ст. Зміст і форма твору свідчать про плідні пошуки нових шляхів у літературній творчості та зрушення в естетичній свідомості читача. З’ясовано, що Христофор Філалет досконало володів риторичною майстерністю, а його стильова вправність демонструє процес формування в українському письменстві стилю бароко, покликаного донести до реципієнта ускладнену та динамічну картину буття.