Здійснено культурологічний аналіз "життєвого світу людини" як детермінанти дозвіллєвої діяльності. Звертаючись до існуючого в сучасній гуманістиці поняття "життєвого світу" людини, - як особистісного досвіду, який базується на розмаїтті чуттєво-розумового сприйняття, переживань, цінностей, так і досвіду навколишнього світу, де розгортається усе життя кожної окремої людини, відображено "життєвий світ" людини, який ототожнюється не лише з природними речами, а й з об'єктами в їх змістовній наповненості та значущості. Зауважено, що саме індивід оцінює та своїми вчинками і думками відображає ставлення до навколишнього світу через призму інтенційних процесів. Поліфуркація "життєвого світу" надає змогу стверджувати, що потенціал є як нарощуванням нових смислів, так і загрозою ентропійних проявів. І саме тому необхідно визначити морально-естетичні константи "життєвого світу". Щодо дозвілля, то актуалізується культурологічна рефлексія морального, а також і естетичного підґрунтя "життєвого світу" в різновекторності її проявів - від феноменологічно-онтологічного до аксіологічного та комунікативного дискурсу. У теоретичному аспекті дозвілля взаємопов'язане з проблемою "свободи та необхідності", яка співвідносна з ідеалом особистості, і це, насамперед, є детермінантою дозвіллєвої діяльності. Розглядаючи гру як стимул ігрового виміру "життєвого світу" людини, підкреслено її інтегральність, що дозволяє трансформувати всі форми людської активності: фізичну, інтелектуальну, творчу та репродуктивну. Мотив гри взаємопов'язаний з її метою, яка може бути безсвідомою або свідомою, і впливає на інтенсифікацію творчої або розумової діяльності. Система правил створює ігрове поле, яке моделює "іно-реальність", яка є доповненням до існуючої реальності, або взагалі її замінює, створюючи "симулякр реальності" - "інші світи". Вибір гри детермінується "життєвим світом" людини, оскільки гра формує стратегію поведінки, яка є ефективним засобом соціалізації. Творчий аспект "життєвого світу" надає ґрунтовні підвалини для трансцендування за межі повсякденності, що, насамперед, "змінює" ігровий інстинкт з архаїчних форм, які мають руйнівний потенціал, у форми виробничі, утилітарні, інтелектуальні, духовні й естетичні. Цей процес відбувається і завдяки дозвіллєвій діяльності. Констатовано, що естетичне ж світосприйняття людини, її творча діяльність, зокрема й дозвілля, формують стиль життя, який є чинником культуротворення.