Скачати повний текст

Удосконалено математичні моделі сигналу зі стохастичними зсувами спектра для розробки обчислювальних методів його оперативного вірогідного виявлення за допомогою обмеженої кількості засобів. Побудовано нові лінійні математичні моделі аналогово-цифрового перетворення (АЦП) сигналу на базі власних функцій оператора, ядром якого є кореляційна функція сигналу. Одержано вирази функціонала відношення правдоподібностей, статистики виявлення та його характеристик. За допомогою означення кореляційних функцій періодичними показано можливість врахування у цих виразах зсувів спектра. Експериментально встановлено періодичну корельованість радіосигналу з псевдовипадковими стрибками несучої частоти, результат його цифрового спектрального аналізу адаптовано до відомих метрологічних норм, визначено індикаторну функцію стаціонарних компонент АЦП від даного сигналу. Розроблено метод індексації спектральних компонент і визначено екстремальні властивості варіації спектра. Запропоновано методи, алгоритми та програми екстремальної адаптації пристроїв до сигналу з розсіяним спектром, а також його ефективне виявлення з відношенням сигнал/шум меншим на 05-1 дБ у порівнянні з локально-оптимальними методами. За допомогою розпаралелювання вдвічі зменшено ступінь поліноміальної складності обчислень. Результати наукового дослідження верифіковано для радіосигналів з псевдовипадковими стрибками несучої частоти.

  Скачати повний текст

Із використанням фізико-географічної та палеогеографічної методологій досліджено етапи розвитку ландшафтів Українського Розточчя. Доведено вплив пізньопалеозойських тектонічних структур на формування давнього та сучасного рельєфу, а також ландшафтної структури досліджуваної території. З'ясовано, що у період раннього сармату Розточчя існувало у вигляді окремої палеогеографічної області, було вододілом і мало хвилястий, горбистий рельєф, утворений міоценовими відкаладами. Зроблено припущення, що за умов субтропічного клімату на даній території співіснували мезофільні рослини поряд з вічнозеленими реліктами палеогену, серед тварин були представники травоїдної гіпаріонової фауни. Виявлено, що прилегла частина Малого Полісся не була затоплена міоценовими морями, а масштаби ерозійного нищення гіпотетичної крейдово-третинної товщі Малого Полісся, окреслені попередніми дослідниками, є перебільшеними. Доведено, що у час максимального зледеніння у долинах на Розточчі панували болота, сирі та вологі луки, рідкі деревно-чагарникові острівки, сухіші межиріччя були зайняті тунролісовою рослинністю з островами лісів паркового типу, складеними холодостійкими породами. Зроблено висновок, що Українське Розточчя у регіональній системі сучасних фізико-географічних одиниць є частиною фізико-ландшафтної області Розточчя, що входить у склад Західної Європи, Середньо-Європейської (Німецько-Польської) рівнини. Запропоновано визначення Розточчя як зони хвойношироколистяних лісів Західної Європи. У межах Українського Розточчя виділено чотири ландшафти, окремі місцевості та складні урочища.

  Скачати повний текст