Досліджено нову філософську проблему, пов'язану з актуалізацією етнічної релігії (рідної віри) в Україні та аналогічні процеси у країнах Європи. Українське язичництво розглянуто як духовно-культурний феномен, що проявляється у світогляді, моральних нормах поведінки, звичаєвості й обрядовості у процесті функціонування етносу. Встановлено, що феноменальність рідної віри полягає в її здатності фіксувати, а за сприятливих умов - самовітворювати власні етнічні цінності. Показано, що дана актуалізація може відбуватися у підсвідомості носіїв власної етнічної культури як своєрідне підсвідоме "пригадування" окремими представниками етносу колективного досвіду своїх предків. Зроблено висновок, що етнорелігія (язичництво) - це природний генератор духовного життя етносів та упорядник їх життєвого простору та морально-звичаєвих відносин, в яких гарантом цілісності етнічної спільноти виступає сама етнічна група з її усталеними етнічними звичаями та цінностями Роду. Доведено, якщо розвитку етнічної релігії не перешкоджають зовнішні чинники - війни, поневолення, окупація, асимілятивні процеси, - то рідна віра може бути самодостатньою духовною системою на будь-якому етапі розвитку свого етносу, навіть на самому модерному. Зроблено висновок, що багатотисячолітні духовні традиції, що склалися природним шляхом, мають переваги перед штучними глобальними релігійними доктринами. Встановлено, що етнічні релігії виявляють більшу життєздатність і зберігають властивість періодично відроджуватись, і виступають засобом самозбереження етносу.

  Скачати повний текст

Наведено результати теоретичних досліджень проблем співвідношення етнічних і релігійних феноменів, зроблено філософський аналіз вітчизняних здобутків їх осмислення, які засвідчили, що онтологічний, феноменологічний, структурно-функціональний взаємозв'язок релігії та етносу має давню історію, зумовлює появу синкретичних етнорелігійних явищ, які посідають чільне місце в житті народів і постійно проявляють себе в міжнаціональних і міждержавних відносинах, виступають активним чинником світового суспільного процесу, й водночас є предметом дослідження нової галузі релігієзнавства - етнології релігії.

  Скачати повний текст

Розглянуто традиційний персонажний склад нижчої міфології. З'ясовано, що основними її рисами є: синкретичний характер, антропоморфізм, людське походження, що переважає у більшості персонажів. Запропоновано створення власного варіанта систематизації міфологічних персонажів, що передбачає розгляд істот за ступенем їх наближеності до людини. Виявлено особливості трансформації образів нижчої міфології у контексті змін у духовній культурі під впливом процесів глобалізації. Розкрито місце та значення нижчої міфології у світогляді українців.

  Скачати повний текст

На підставі широкої джерельної бази та наукової літератури зроблено систематизацію та проведено аналіз традиційних уявлень буковинців про небесний, земний, підземний (пекло) вогонь та вогняну субстанцію душі. Розглянуто природу вогняної сили та релікти її ритуального використання з посередницькою, захисною та очисною метою у календарній, сімейно-побутовій обрядовості, господарській та лікувальній магії. На основі аналізу зібраного матеріалу подано аргументовані висновки про те, що у ХІХ - ХХ ст. широко побутували релікти вшанування українцями Буковини вогняної сили та її функції, в яких поєднувалися об'єктивні реалії та міфологічні метафоризації окремих явищ, що спільно з християнською традицією творили феномен релігійного синкретизму у духовній культурі місцевого населення.

  Скачати повний текст

Вперше комплексно досліджено у історіософському аспекті східнослов'янський язичницький міф про потойбічний світ. Проаналізовано структуру східнослов'янських уявлень щодо посмертного стану людини, їх трансформацію під впливом християнських канонів протягом ХІ - ХІІІ ст. Комплексно розглянуто східнослов'янську язичницьку обрядовість, космологічні вірування, пов'язані з небесним потойбічним світом, зміст та ідейну семантику уявлень про підземний світ мертвих.

  Скачати повний текст